Авторське право та суміжні права

1. Поняття і принципи авторського права.

2. Об'єкти авторського права.

3. Суб'єкти авторського права.

4. Зміст авторського права.

5. Строк чинності авторського права

6. Суміжні права.

7. Об'єкти та суб'єкти суміжних прав.

8. Зміст суміжних прав.

9. Захист авторських і суміжних прав

1. Поняття і принципи авторського права

Авторське право — один з інститутів цивільного права, що регулює майнові і особисті немайнові відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва. Як самостійний інститут, авторське право вирішує конкретні задачі, що включають всесвітню охорону особистих і майнових прав і законних інтересів авторів; забезпечує правову охорону для створених добутків, а також умови для створення нових наукових і художніх творів. Забезпечує широке використання їх суспільством.

Поняття «авторське право» вживається в двох аспектах, оскільки слово «право» має два значення: в об'єктивному розумінні «право» є сукупністю правових норм, а в суб'єктивному значенні право розуміється як конкретні правомочності, що належать тій чи інші особі.

Авторське право в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, що регулюють відносини, що складаються в зв'язку зі створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва.

У суб'єктивному розумінні авторське право — ті особисті майнові й особисті немайнові права, що належать особам, що створили твори літератури, науки і мистецтва.

Своєю спрямованістю на створення нематеріальних творчих результатів авторське право зближається з аналогічними інститутами права, що охороняють результати творчої діяльності: з винахідницьким правом, що охороняє винаходи і раціоналізаторські пропозиції, із правом на наукові відкриття, із правом на промислові зразки і з правом на знаки для товарів і послуг.

Принципи авторського права схожі з принципами однойменного цивільно-правового інституту, у якому виявляються і конкретизуються як загальногромадянські, міжгалузеві, так і міжінститутські і специфічні принципи тільки цього інституту.

Єдиної думки, як показує найпростіше порівняння в авторів монографій по авторському праву, у відношенні принципів немає. Так, якщо В.В. Залеский до принципів авторського права відносить: «I) сполучення особистих інтересів авторів з інтересами всього суспільства; 2) оплату творчої праці відповідно до його якості і кількості; 3) широку охорону особистих немайнових і майнових інтересів автора».

На думку В.П. Мозоліна, це: «I) принцип свободи творчості; 2) принцип сполучення особистих інтересів з інтересами суспільства; 3) принцип матеріальної зацікавленості автора в створенні і використанні добутку; 4) принцип всебічної охорони прав і законних інтересів автора».

А.К. Юрченко, у свою чергу, вважає, що в основі правового регулювання авторського права лежать такі загальні принципи правий, як: «I) сполучення особистих і суспільних інтересів; 2) рівність прав і обов'язків; 3) гарантованість прав громадян».

Э.П. Гаврилов вважає, що авторське право засноване на наступних принципах: «Автор — творець твору — наділяється винятковими авторськими правами. Особисті немайнові авторські права, як правило, не можуть перейти до інших осіб, а майнові хоча і можуть перейти, але лише в обмежених межах і на певний строк. Законодавство докладне регламентує зміст авторських договорів. Розміри авторської винагороди за різні випадки використання добутків визначаються за розсудом сторін, однак вони не повинні бути менше ставок, встановлених у нормативних актах».

З усього вищесказаного можна вивести основні принципи авторського права, що і лягли в основу нині діючого закону:

1. Принцип свободи творчості.

2. Принцип сполучення особистих інтересів з інтересами суспільства.

3. Принцип моральної і матеріальної зацікавленості автора на створення і використання добутків.

4. Принцип всебічної охорони прав і законних інтересів авторів.

Принцип свободи творчості дозволяє автору вибирати тему що його цікавить, метод створення, форму майбутнього твору, а також використовувати твір будь-якими дозволеними законом способами. Конституція гарантує свободу літературної, наукової і технічної творчості.

Принцип сполучення особистих інтересів з інтересами суспільства відображений у нормах діючого законодавства, що допускають використання добутку автора для задоволення особистих і суспільних інтересів. Закон України «Про авторські права і суміжні права» передбачає можливість використання, без згоди автора і сплати йому авторської винагороди, для створення нового, творчо самостійного твору. Однак обов'язково необхідно вказувати ім'я автора, джерело запозичення.

Принцип моральної і матеріальної зацікавленості автора на створення і використання творів. На практиці існують різні форми морального заохочення: присудження почесних звань, перевидання творів, що здобули визнання народу. Моральним і матеріальним заохоченням є присудження авторам творів науки, літератури і мистецтва різних державних і іменних премій. Встановлення авторської винагороди у виді гнучких ставок за різного роду твори також є способом матеріального стимулювання.

Принцип всебічної охорони прав і законних інтересів авторів відображено не тільки в нормах права, що встановлюють права й обов'язки учасників авторських правовідносин, закріплюють гарантії реалізації суб'єктивних прав, визначають компетенцію державних органів, але й у нормах, що забезпечують захист порушених авторських прав.

Об'єктом авторсько-правових відносин є нематеріальне благо у вигляді продукту духовної творчості, а саме твори науки, літератури, мистецтва.

Для інституту авторського права характерний принцип незастосування будь-якої формальності для визнання твору його об'єктом. Цей принцип закріплений у ч. 2 ст. 433 ЦК, а також у ст. 11 Закону «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) і означає, що автор­ське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для його виникнення і здійснення не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також додержання будь-яких ін­ших процедур. Особа, яка є творцем, вправі спеціальним знаком охо­рони «соруright» © сповістити про наявність у неї авторських прав і не повинна доказувати їх приналежність, оскільки законом передба­чена презумпція авторства особи, яка зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Обов'язок підтвердження приналежності прав може бути покладено на неї лише у ході судового провадження у разі оспорювання цього факту іншою особою.