
- •1.Іноваційний розвиток як різновид видів економічного розвитку.
- •3.Розкрийте суть поняття інновація.
- •4.Основні класифікаційні ознаки інновації.
- •5.Класифікація інновацій по виду новизни, ступенем новизни. Навести приклад.
- •6. Класифікація інновацій по ефективності за значенням наслідків та охопленням частки ринку. Навести приклади
- •7. Класифікація інновацій по масштабам впливу, по принципу відношення до свого попередника. Навести приклади
- •8. Розкрити зміст видів інновацій, запропонованих Шумпетером
- •9. Розкрити суть поняття «інноваційна діяльність»
- •10. Розкрити суть комплексності інноваційної діяльності.
- •11. Основні функції інноваційної діяльності
- •12. Особливості та специфіка інноваційної діяльності
- •13. Спонукальні мотиви до інноваційної діяльності економічного характеру.
- •14. Спонукальні мотиви до інноваційної діяльності технологічного характеру.
- •15. Види стимулювання інноваційної діяльності
- •16.Фактори які впливають на успішність реалізації інновацій.
- •2.1 Зовнішні чинники
- •2.2 Внутрішні чинники
- •17.Взаємозв’язрк науки техніки економіки підприємства та управління в інноваційній діяльності
- •18. Розкрийте суть поняття іноваційний процес
- •19. Основні складові етапи інноваційного процесу
- •20. Розкрити суть понятття життєвий цикл інновації
- •21. Основні етапи життєвого циклу інновації
- •22.Зміст основних фаз життєвого циклу інновацій
- •23 Різниця між поняттями Науко́во-техні́чний прогрес і інноваційна діяльність
- •24Сутніссть теорій інноваційної діяльності
- •25 Розкрити зміст теорії довгих хвиль м. Кондратьєва
- •26 Розкрити зміст неокласиних теорій інноваційної діяльності!
- •27 Розкрити зміст теорії прискорення п.Друкера інноваційної діяльності
- •28 Розкрити зміст соціально-психологічної теорії інноваційної діяльності
- •29. Зарубіжний досвід організації інноваційної діяльності
- •30 Організаційні форми реалізації інновацій
- •31.Державне регулювання інноваційної діяльності
- •32,33. Економічні і організаційні методи(прямі)методи регулювання
- •34.Тенденції розвитку інноваційної діяльності в Україні.
- •35.Зарубіжний досвід регулювання інноваційної діяльності.
- •36.Організаційні форми ведення інноваційної діяльності.
- •37.Інноваційні центри як осередки розвитку інноваційної діяльності.
- •38.Бізнес-центри як інфраструктурні складові розвитку інноваційною діяльністю.
- •39 Інноваційні інкубатори, як осередки розвитку інноваційної діяльності
- •41 Кластери, як осередки розвитку інноваційної діяльності
- •42 Наукогради, як осередк розвитку інноваційної діяльності
- •43 Технополіси , як осередки розвитку інноваційної діяльності.
- •44 Функції інноваційних інкубаторів
- •45 Функції технопарків
- •46 Функції технополісів
- •47 Функції кластерів
- •48 Функції бізнес-центрів
47 Функції кластерів
За М. Портером, кластер — це "сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов'язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм відповідних галузей, а також організацій, пов'язаних з їх діяльністю (наприклад, університетів, агентств із стандартизації, торговельних об'єднань) в певних областях, що конкурують між собою, але разом з тим ведуть спільну роботу".
Ще раніше А. Маршалл визначив три основні ознаки таких локальних концентрацій спеціалізованої діяльності у термінах концепції зовнішніх економік (Externat Economies): наявність доступної кваліфікованої праці; зростання обслуговуючих і допоміжних галузей; спеціалізація різних фірм на певних стадіях і сегментах виробничого процесу. М. Портер доповнив ці характеристики ще чотирма поняттями: характером стратегій фірм і міжфірмової конкуренції в країні; факторними умовами (витратами на постачання природних ресурсів, дешевою некваліфікованою працею порівняно зі знаннями, прогресивними технологіями); умовами попиту на продукцію; наявністю споріднених і обслуговуючих галузей, що стимулюють кооперування.
Крім розглянутих тут визначень кластеру, нині пропонується ще досить багато інших. Проте однозначного поняття "кластер" поки що немає, тому часто використовують таку термінологію:
— індустріальні райони;
— нові індустріальні місця;
— територіальні виробничі комплекси;
— неомаршаллівські вузли;
— регіональне інноваційне середовище;
— сітьові області;
— регіони, що навчаються.
Хоча ці категорії за змістом відрізняються одна від одної, деколи їх застосовують як рівнозначні.
Вирізняють дві основні форми кластерів: промислові (за функціями) і регіональні (за єдністю економічного простору). Промисловий кластер фокусується на конкуренції всередині сектора (галузі). Він складається з об'єктів, ресурсів і видів діяльності, які об'єднуються разом для розвитку, виробництва, продажу товарів і послуг. Промисловий кластер, як правило, не прив'язаний до будь-якого урбанізованого ареалу і може охоплювати значну територію регіону або країни. У вітчизняній науці він відповідає галузевим (міжгалузевим) економічним районам. Але в умовах ринкової економіки, з огляду на форми організації виробництва і власності, промисловий кластер може відповідати великій багатофункціональній компанії, холдингу, концерну, ТНК, іншій формі міжфірмових об'єднань, складові елементи яких розміщені розпорошено на великій за площею території.
Регіональний кластер — це просторова агломерація схожих і взаємопов'язаних форм економічної діяльності, яка становить основу місцевого середовища, сприяє перепливу знань, стимулює різні форми навчання і адаптації. Такі кластери звичайно складаються з малих і середніх підприємств. Центральний елемент їх успіху зосереджений у силі соціального капіталу і географічній близькості. Фірми у них менше пов'язані між собою, ніж у промисловому кластері. У вітчизняній науці регіональним кластерам відповідають економічні райони (точніше, малі їх форми — економічні підрайони і мікрорайони, локальні TBK) [9,102—123].