3.2.Основні функції менеджменту та принципи їх реалізації.

Планування – це один із способів, за допомогою якого керівництво забезпечує єдиний напрямок зусиль всіх членів організації до досягнення її загальних цілей.

Основні етапи процесу управління:

I.Описання мети підприємства:

1.Прибутковість:

-обсяг прибутку

-дохід та інвестований капітал

-розмір виплати дивідендів на акцію

-відношення прибутку до обсягу реалізації

2.Ринки.

3.Продуктивність (ефективність).

4.Продукція.

5.Фінансові ресурси.

6.Виробничі потужності, будівлі та споруди.

7.Дослідження та введення новинок.

8.Організація.

9.Людські ресурси.

10.Соціальна відповідальність.

II.Аналіз зовнішнього середовища являє собою процес, за допомогою якого керівництво оцінює зміни в зовнішньому середовищі та вивчає зовнішні можливості і негативні явища, які можуть допомогти або ускладнити досягнення мети організацією.

1.Економічні фактори:

-темпи інфляції

-рівень зайнятості

-конвертованість національної валюти

2.Політичні фактори:

-політична стабільність в державі

-можливість одержання позики від держави

-угоди по тарифах і торгівлі

-спрямовані проти інших країн або заключні з іншими країнами

3.Ринкові фактори:

-зміна життєвих циклів виробів та послуг

-легкість проникнення на ринок

-рівень конкуренції в галузі.

4.Технологічні фактори:

-зміна технологій виробництва

-застосування електронно-обчислювальних машин у проектуванні товарів та послуг

-успіх в технології засобів зв’язку

5.Міжнародні фактори:

-доступ до сировини

-діяльність іноземних картелів

-зміна валютного курсу і політичних рішень в країнах, які виступають в ролі інвестиційних об’єктів або ринків

6.Фактори конкуренції:

-вивчення сильних і слабких сторін конкурентів

-оцінка майбутньої мети конкурентів

-аналіз стратегії конкурентів

7.Соціальні поведінки:

-зміна соціальних установок менеджерів

-рух на захист інтересів споживачів

-роль жінок і національних меншостей у суспільстві.

III.Управлінське дослідження внутрішніх сильних і слабких сторін підприємства.

Управлінське дослідження являє собою методичну оцінку функціональних зон підприємства, призначену для вивчення його стратегічно сильних і слабких сторін.

Управлінське дослідження проводиться по 5 функціях:

-функції маркетингу

-виробничі функції

-фінанси і бух.облік

-людські ресурси

-культура та імідж підприємства

IV.Вибір загальної стратегії.

Висновки:

1.Стратегічне планування являє собою процес вибору мети для підприємства і рішення про те, що слід зробити для її дослідження.

2.Стратегічне планування забезпечує основу для всіх видів управлінських рішень

3.Основними етапами процесу планування є:

1)формування та опанування мети підприємства;

2)аналіз зовнішнього середовища;

3)дослідження внутрішніх сильних і слабких сторін підприємства;

4)вибір загальної стратегії.

4.Функція планування включає в себе:

1)прогнозування;

2)складання довгострокових планів;

3)складання перспективних планів;

4)складання поточних планів;

5)складання оперативно-виробничих планів.

Організація– це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення його мети.

Розподіл організаційної структури управління на ступені та рівні

СТУПЕНІ УПРАВЛІННЯ	РІВНІ УПРАВЛІННЯ
1.Вищий ступінь управління.	1)рівень директора 2)рівень заступників 3)рівень відділів управління 4)рівень бюро, секторів та лабораторій
2.Середній ступінь управління.	Рівень цехів основного та допоміжного виробництва.
3.Нищий рівень управління.	Рівень дільниць основного та допоміжного виробництва.

Засобом, за допомогою якого керівництво встановлює стосунки між рівнями повноважень є делегування.

Делегування означає передачу завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання.

Відповідальність являє собою зобов’язання виконувати завдання та відповідати за їх позитивне вирішення.

Повноваження являють собою обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля їх співробітників на виконання певних завдань.

Розрізняють 2 типи повноважень:

1.Лінійні.

2.Апаратні/штабні.

Лінійні повноваження – це повноваження, які передаються безпосередньо від начальника до підлеглого і далі до інших підлеглих.

3 типи апаратних повноважень:

1)консультативний апарат;

2)обслуговуючий апарат;

3)особистий апарат.

Консультативний апарат консультує лінійне керівництво в їх галузі знань (цехи).

Обслуговуючий апарат виконує обслуговуючу функцію (інформація, яка потрібна начальнику цеху).

Особистий апарат є різновидністю обслуговуючого апарату. Він формується тоді, коли керівник призначає секретаря або помічника.

Мотивація – це процес спонукання або стимулювання себе та інших до діяльності для досягнення особистої мети та мети організації.

2 групи теорій мотивації:

1.Змістовні теорії мотивації.

2.Процесуальні/процесійні теорії мотивації.

Змістовні теорії мотивації роблять основний акцент на визначенні переліку і структури потреб людини.

Потреба – усвідомлена відсутність чого-небудь, що спонукає до дії.

2 групи потреб:

1.Первинні.

2.Вторинні.

Спрощена модель мотивації поведінки через потреби

→ Потреби →Спонукання→Поведінка→Мета

Результат задоволення мети: ←

1)задоволена;

2)частково задоволена;

3)незадоволена.

Потреби можна задовільнити за допомогою винагород, а винагорода – це те, що людина вважає для себе цінним.

Типи винагород:

1.Зовнішні (грошові виплати, просування по службі).

2.Внутрішні (почуття успіху при досягненні мети).

Згідно теорії Маслоу є 5 основних типів потреб утворюють ієрархічну структуру, яка визначає поведінку людини.

Ієрархія потреб згідно теорії Маслоу

1.Фізіологічні.

2.Потреби безпеки та захищеності.

3.Соціальні.

4.Потреба успіху.

5.Потреба самоствердження.

1+2=Первинні

3+4+5=Вторинні

Теорія Геуберга

Дана теорія стверджує, що фактори, які діють у процесі роботи, впливають на задоволення потреб.

1.Гігієнічні фактори:

-розмір оплати праці

-характер контролю з боку безпосереднього начальника

-умови праці

2.Мотивуючі фактори:

-почуття успіху

-просування по службі

-признання з боку оточуючих

Процесуальні/процесійні теорії мотивації:

1.Теорія сподівань.

2.Теорія справедливості.

3.Теорія Портера-Лоулера.

Теорія сподівань базується на припущенні того, що людина спрямовує свої зусилля на досягнення якої-небудь мети лише тоді, коли буде впевнена у великій імовірності задоволення за цей рахунок своїх потреб або досягнення самої мети. Найбільш ефективна мотивація досягається тоді, коли люди вірять, що їхні зусилля обов’язково дозволять їм досягнути мети і приведуть до одержання особливо цінної винагороди. Мотивація слабшає, якщо імовірність або цінність винагороди оцінюється людиною невисоко.

Теорія справедливості передбачає, що люди завжди порівнюють відношення нагороди до витрачених зусиль, а також порівнюють її з тим, що одержали інші працівники за аналогічну роботу. Якщо людина вважає свою працю недооціненою, то вона буде зменшувати зусилля.

Теорія Портера-Лоулера базується на тому, що мотивація є функцією потреб, сподівань і сприйняття працівниками справедливої винагороди. Згідно даної теорії результативність праці породжує задоволеність.

Контроль – це процес забезпечення досягнення організації своєї мети.

Види контролю:

1.Попередній( реалізується у формі певної політики, процедур і правил. Застосовується по відношенню до трудових, матеріальних і фінансових ресурсів).

2.Поточний(контроль здійснюється тоді, коли робота вже розпочата і проводиться він у вигляді контролю роботи підлеглого його безпосереднім начальником).

3.Завершальний(контроль здійснюється тоді, коли робота виконана або час на виконання вичерпаний).

Етапи процесу контролю:

I.Встановлення стандартів (конкретних цілей, які підлягають вимірюванню і мають часові обмеження).

II.Порівняння показників функціонування з даними стандартами.

III.Вимірювання результатів.