Особливості спіральної моделі

1. До початку розробки ПЗ є кілька повних циклів аналізу вимог та проектування.

2. Кількість циклів моделі необмежена, визначається складністю та обсягом завдань. Аналіз проектування та реалізація можуть розкручуватись декількома циклами.

3. Передбачені повернення на попередні варіанти при зміні ризиків.

Прототип

Варіант програмного продукту, який, як правило, ще не є остаточним оскільки реалізує лише частину вимог. Основні недоліки спіральної моделі пов‘язані з її складністю:

• Складність аналізу та оцінки ризиків при виборі альтернатив.

• Складність підтримки версій продукту (зберігання та повернення версій).

• Складність оцінки точки переходу на наступний цикл.

• «Нескінченність» моделі пов‘язана з появою нових вимог.

Застосовність спіральної моделі

1. Коли користувачі невпевнені у своїх вимогах, вимоги можуть змінюватись бо є надто складними.

2. Коли необхідна оцінка ризиків при розробці ПЗ( застосування принципово нових технологій . . . )

3. Коли проект є складним, вартісним та обґрунтування його фінансування можливе тільки в процесі його виконання.

4. При виконанні дуже великих проектів, які в силу обмежених ресурсів можна виконувати в роздріб.

Переваги спіральної моделі

1. Ретельне проектування – кілька початкових ітерацій з оцінкою результатів проектування.

2. Поетапне уточнення вимог у процесі виконання ітерації.

3. Замовник переглядає прототипи програми і не висуває необґрунтованих вимог.

4. Планування та керування ризиками дозволяє розумно використовувати ресурси.

5. Розробка складних проектів – роздріб.

Формальна модель

Загалом формальна модель подібна до каскадної.

Принципи:

1. Специфікація вимог має вигляд деталізованої формалізованої специфікації, записаної з допомого математичної нотації.

2. Процеси проектування, кодування, тестування змінюються процесом, в якому формалізована специфікація шляхом відповідних формальних перетворень трансформується в програму.

Перевага формальної моделі - точна відповідність програми вимогам.

Недолік формальної моделі – вибір перетворень для застосування відповідних форм складний і неочевидний.

Приклад застосування формальної моделі є «модель чистої кімнати» IBM, для неї характерна покрокова розробка з формальними перетвореннями. Формальна модель застосовна до систем, які задовольняють строгим вимогам, надійності, безпеки. Але вимагається наявність спеціальних знань і досвіду розробників. Складно описати програмну систему методом формальної специфікації.

ТИПОВІ ФАЗИ ЖЦ ПЗ (ЛАБА 1)

Основний принцип програмної інженерії полягає в тому, що програми створюються в результаті виконання декількох взаємозв’язаних етапів (специфікація та аналіз вимог, проектування, розробка, впровадження, супровід). Ці етапи складають життєвий цикл програмного продукту.

Життєвий цикл розбивається на окремі підпроцеси.

Процес – сукупність дій і завдань, що мають на меті досягнення значимого результату. Важливі процеси інколи називають етапами або фазами життєвого циклу.

Окрім основних, існує багато додаткових і допоміжних процесів, зв'язаних не створенням продукту, а з організацією робіт (нефункціональні процеси): створення інфраструктури, документування, управління конфігурацією, управління якістю, навчання, вирішення протиріч .

Типові фази ЖЦ ПЗ: