МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ТУРИЗМУ
КЕРАМІЧНІ ПОБУТОВІ ТОВАРИ
Лекція
з дисципліни
ТОВАРОЗНАВСТВО НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
для студентів ОКР “Бакалавр”
Напряму “Товарознавство і торгівельне підприємництво”
Львів 2010
Без офіційного дозволу Львівського інституту економіки і туризму розмноження і тиражування заборонено
Укладач: ст. викладач Микитів Н.С.
Рецензент: д.т.н. Доманцевич Н.І. професор кафедри експертизи товарів та послуг Львівської комерційної академії
Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри менеджменту, товарознавства та експертизи товарів. Протокол №6 від 10.03. 2010 р.
Микитів Н.С. фондова лекція на тему:“Керамічні побутові товари” з курсу “Товарознавство непродовольчих товарів ” для студентів денної та заочної форми навчання ОКР “Бакалавр”, напряму. “Товарознавство та торгівельне підприємництво”, - Львів: ЛІЕТ, 2010. - 38с.
© Микитів Н.С.
2010
Тема .Керамічні побутові товари
МЕТА: розглянути порівняльні характеристики та ідентифікаційні ознаки різних видів кераміки, виявити вплив сировинних матеріалів та декорування на споживні властивості керамічних виробів; ознайомитись з показниками за якими визначають якість керамічних побутових виробів, охарактеризувати асортимент керамічних побутових виробів та порядок контролю їх якості маркування, пакування, транспортування та зберігання побутових скляних виробів
ПЛАН
1.Властивості та відмінні ознаки різних видів кераміки.
2.Фактори, що впливають на формування споживних властивостей, керамічних товарів:
2.1. Сировинні матеріали, для виробництва керамічних товарів.
2.2. Виробництво керамічних товарів.
2.3.Декорування керамічних виробів.
3.Споживні властивості керамічних виробів.
4.Класифікація і групова характеристика асортименту керамічних побутових виробів.
5.Якість керамічних побутових виробів.
6.Порядок маркування, пакування, транспортування та зберігання побутових скляних виробів
Ключові слова: кераміка, фарфор, фаянс, майоліка, напівфарфор, гончарна кераміка, черепок, щільність черепка, спечений черепок, побутові керамічні товари, твердий фарфор, м'який фарфор, кістковий фарфор, бісквітний фарфор, низькотемпературний фарфор, фазова структура фарфору, муліт, мулітизація, пористість за водопоглинанням, білість фарфору, просвітлюваність фарфору, механічна міцність фарфору, пластичні матеріали, глини, каоліни, бентоніти, плавні, керамічні фарби, люстри, лиття в гіпсові форми, пластичне формування, сушка, випалювання, полите випалювання, муфельне випалювання, деколькоманія, трафарет, печать, штамп, шовкографія, покриття, ангобування, декорування глазурами, дефекти кераміки, засмічення, наколи, цек, "мушка", вигарка, виплавка, задувка, вибоїна, розрив деколі, сухість глазурі, маркування керамічних товарів, пакування виробів, транспортування керамічних виробів, зберігання керамічних виробів.
9.1.Властивості та відмінні ознаки різних видів кераміки.
Керамічні товари — це вироби, які виготовлені із глиняних матеріалів з мінеральними добавками або без них шляхом формування і наступного випалювання. Слово "кераміка" походить від грецького слова "керамікос" — гончарне мистецтво, похідного від "керамос" — глина. Глина, як матеріал для виготовлення виробів домашнього використання, була відома людині з глибокої давнини. Кераміка — самий стародавній штучний матеріал, який винайшло людство.
Керамічні товари — це вироби, які виготовлені із глиняних матеріалів з мінеральними добавками або без них шляхом формування і наступного випалювання. Слово "кераміка" походить від грецького слова "керамікос" — гончарне мистецтво, похідного від "керамос" — глина. Глина, як матеріал для виготовлення виробів домашнього використання, була відома людині з глибокої давнини. Кераміка — самий стародавній штучний матеріал, який винайшло людство. Протягом тисячоліть були одержані сотні видів кераміки і десятки із них випускаються сьогодні. При всій різноманітності керамічних матеріалів їх об'єднують загальні властивості — твердість, термостійкість та крихкість. Розповсюдження кераміки зіграло величезну роль в історії людства. Керамічні вироби були знайдені в розкопках, вони виготовлені близько 15 тис. років до н.е.
Керамічні вироби класифікують за такими ознаками: характер будови черепка, щільність черепка, наявність глазурі (поливи) і призначення.
За характером будови черепка розрізняють вироби тонкої кераміки і грубої кераміки.
До тонкокерамічних виробів належать такі, які мають черепок спечений, однорідної і дрібнозернистої будови, що не пропускає воду і гази. Це фарфорові, фаянсові, майолікові, тонкокам'яні і напівфарфорові вироби.
Вироби грубої кераміки мають неоднорідну структуру на зломі, яка видима неозброєним оком, та природне забарвлення (жовто-коричневе). Це гончарний посуд, черепиця, глиняна цегла та ін.
За щільністю черепка керамічні вироби поділяють на щільні і пористі.
Змінюючи склад вихідної маси та режим термічної обробки, виробляють різні види керамічних виробів з перевагою тих чи інших властивостей. Так, з маси, яка в своєму складі має менше плавнів і котру випалювали при порівняно знижених температурах, одержують вироби з пористим черепком — фаянс, майоліка, гончарна кераміка. В той же час, з маси, яка містить значну кількість плавнів і випалювалась при більш високих температурах, одержують вироби зі спеченим щільним черепком (фарфорові, тонкокам'яні, напівфарфорові).
Пористість черепка визначається за водопоглинанням (%). До щільних належать вироби з водопоглинанням менше 5%, до пористих — більше 5%.
За наявністю глазурі(поливи) розрізняють вироби глазуровані(полив’яні) і неглазуровані(без поливи). Глазуровані мають гладку і блискучу поверхню, яка не пропускає воду і гази. Поверхня неглазурованих виробів шорстка, матова і, як правило, пропускає воду.
За призначенням керамічні вироби поділяють на побутові, архітектурно-будівельні і технічні.
До побутових належать посуд та художньо-декоративні вироби.
Вироби архітектурно-будівельні — це переважно вироби грубої кераміки, які використовуються у будівництві (цегла та черепиця, санітарно-технічні вироби, плитка тощо) (див. Розділ "Будівельні товари").
Вироби технічного призначення використовуються в радіоелектронній, авіаційній, автомобільній та Інших галузях, а також для оснащення хімічних лабораторій (посуд, ступки, пестики й ін.).
За видами кераміки розрізняють вироби фарфорові, фаянсові, майолікові, напівфарфорові, гончарні
Склад, структура і властивості фарфору
Фарфор може мати досить різноманітний хімічний склад, структуру, властивості залежно від призначення. Він має щільний спечений черепок дрібнозернистої структури, непроникний для води і газів, білого кольору з блакитним відтінком, який просвітлюється в тонких шарах (не більше 2,5 мм).
При легкому ударі паличкою чи олівцем по краю фарфорових виробів вони утворюють чистий і довготривалий звук. Фарфорові вироби мають високу міцність, термічну і хімічну стійкість та високі декоративні властивості.
За складом розрізняють два види фарфору: твердий і м'який.
Твердий фарфор одержують з маси, яка містить 50% глини і каоліну, 25% кварцу, 25% польового шпату (класичний склад). За даними А.І. Августиника, раціональним складом твердого фарфору є такий: 55% глиняних матеріалів, по 22,5% кварцу і польового шпату. Хімічний склад твердого фарфору: SіО2 — 68%, Аl2О3 — 26%, К2О - біля 6%.
Для одержання щільного спеченого черепка твердий фарфор випалюють при температурі 1350— 1400°С. Одним із показників, що характеризує поведінку фарфору при випалюванні і експлуатації, є величина коефіцієнта кислотності, який дорівнює відношенню еквівалентів кислот до еквівалентів лугів та визначається за формулою:
В даній формулі RО2 відповідає молям SіО2 і ТіО2; R2О - молям лужних оксидів; RО — молям лужноземельних оксидів; R2О3 — молям полуторних оксидів.
Для твердого фарфору цей коефіцієнт дорівнює 1,1—1,3, а для м'якого — 1,68 — 1,75. З підвищенням коефіцієнта кислотності збільшується здатність черепка до деформації в процесі випалювання та його крихкість. Твердий фарфор, який характеризується підвищеним вмістом у масі каоліну і глини, має високу білість та термостійкість, що обумовлено утворенням кристалічної фази — муліту. Муліт та затверділий при охолодженні розплав зумовлюють також механічні та хімічні властивості фарфорових виробів. Твердий фарфор покривають тугоплавкими глазурами. Саме з твердого фарфору виготовляють в Україні більшість фарфорових виробів.
М'який фарфор, порівняно з твердим містить менше глинозему і кремнезему, але більше плавнів, тому його випалюють при знижених температурах (1250- 1300°С). Із збільшенням у масі плавнів кількість скловидної фази в черепку також збільшується, що зумовлює підвищення його просвітлюваності.
Маса для одержання м'якого фарфору містить 25-30% каоліну і глини, 20-45% кварцу і 30—36% польового шпату.
В м'якому фарфорі кристалічна фаза незначна, тому він за міцностю і термічнію стійкостю поступається твердому фарфору.
Різновидами м'якого фарфору є фритовий, кістковий, бісквітний, низькотемпературний та ін.
Фритовий фарфор, по суті, не є керамічним матеріалом, оскільки не містить глиняних матеріалів та за складом схожий на скло. Його приблизний склад такий: скляна фрита - 75%, крейда — 17% і мергель—8%.
Фрита — це дрібно змелений сплав піску, гіпсу, соди, кухонної солі, калійної селітри і аміачних кварців.
Мергель— осадкова гірська порода змішаного глинисто-карбонатного складу: 50 — 75% - карбонат (кальцит, рідше доломіт), 25 — 50% — нерозчинний залишок (SiO2 + R2O3).
Фритовий фарфор займає проміжне місце між твердим фарфором і склом.
Щоб надати фритовому фарфору деяких пластичних властивостей, в процесі формування до нього додають органічні склеювальні речовини. Глазурують фритовий фарфор легкоплавкими поливами. Фарби, що наносяться на вироби, сплавляються з глазурами і мають високий блиск та красиві відтінки.
Кістковий фарфор в своєму складі, крім глиняних матеріалів і польового шпату, містить до 60% кісткової муки. Каоліну в ньому знаходиться 20—45%. Формують вироби з кісткового фарфору литтям в гіпсові форми та пластичним способом. Для глазурування використовують боросвинцеву фритовану глазур, а для прикрашання — фаянсові фарби як підглазурні, так і надглазурні.
Кістковий фарфор відрізняється декоративністю завдяки високій просвітлюваності його черепка, тому його використовують при виробництві художньо-декоративних виробів, сувенірів, подарункових наборів. Недоліки — невисока міцність та термічна і хімічна стійкість.
Бісквітний фарфор не покривається поливою і має м'який матовий блиск, який нагадує за зовнішнім виглядом кращі сорти білого мармуру. Маса його складається із глиняних матеріалів (33— 36%), кварцу (45%) і фрити (24%) або без неї. Використовують бісквітний фарфор для виготовлення художніх виробів (статуеток, бюстів та ін.).
Низькотемпературний фарфор має спечений черепок з водопоглинанням до 0,5% і теплостійкістю не менше 10 теплозмін, підвищену механічну міцність. Випалюється він одноразово при температурі 1160—1180°С. Для одержання фарфорових виробів з високою міцністю, хорошою термостійкістю до складу маси вводять корунд, тальк, циркон, оксид берилію та ін. Виробляють з цієї маси мілкі і глибокі тарілки, оселедниці, кварти, бокали, які широко використовуються в масовому харчуванні для підігріву їжі в духовці і на електроплиті.
Вироби з низькотемпературного фарфору мають підвищену товщину стінок і їжа в такому посуді довго зберігає тепло.
В Україні також розроблені маси низькотемпературного фарфору, які містять в собі глиняних матеріалів 46—60%, плавнів — 40-43%, глинозему — 4—6%. Цей низькотемпературний фарфор впроваджений у виробництво на автоматизованих лініях Бориславського фарфорового заводу (Львівська обл.) в 1972 р.