Принцип роззброєння

Преамбула ДНЯЗ містить текст, що підтверджує прагнення учасників договору полегшити міжнародне напруження та зміцнити міжнародну довіру, з метою створення у майбутньому умов для припинення виробництва ядерної зброї та погодження загального та повного роззброєння, яке, зокрема, ліквідує ядерну зброю та та засоби для її запуску з арсеналів країн.

Формулювання 6-ї статті Договору досить неоднозначно накладає на учасників ДНЯЗ тільки невиразне зобов'язання рухатися у загальному напрямку ядерного та повного роззброєння: «Кожна з Сторін Договору зобов'язується в дусі доброї волі вести переговори про ефективні заходи із зупинення гонки озброєнь у найближчому майбутньому та ядерному роззброєнню, також про договір про загальне і повне роззброєння»^[7]. Згідно з таким тлумаченням, Стаття VI не вимагає від сторін насправді укладати угоду з роззброєння. Скоріше, вона наказує їм «вести переговори у дусі доброї волі»U.S. Compliance With Article VI of the NPT.

З іншого боку, деякі уряди, особливо тих країн, які не мають ядерної зброї та належать до Руху Неприєднання, інтерпретують 6-ту Статтю досить чітко. З їх точки зору, Стаття VI встановлює офіційні та специфічні зобов'язання ядерних країн-учасниць ДНЯЗ щодо роззброєння, та доводить, що ці країни не змогли виконати ці зобов'язання. Деякі урядові делегації на Конференції з Роззброєння представили свої пропозиції з повного та загального роззброєння, але з цих пропозицій не було укладено жодної угоди. Критики ядерних держав, визнаних ДНЯЗ, іноді стверджують, що провал роззброєння ядерних держав, особливо у добу після Холодної війни, роздратував деякі країни-учасники ДНЯЗ, що не мають ядерної зброї. Така невдача, додають критики, надає виправдання країнам, що не мають ядерної зброї, відмовитися від участі в Договорі та розробляти власну ядерну зброю.

Інші спостерігачі припускають, що зв'язок між поширенням та роззброєнням може також спрацювати в зворотньому напрямку, наприклад, невдача у вирішенні погрози поширення ядерної зброї в Ірані та Північній Кореї завдасть шкоди перспективі роззброєння. Наразі жодна ядерна держава, на їх думку, буде серйозно обмірковувати знищення своєї останньої ядерної зброї, не маючи чіткої впевненості, що інші країни не оволодіють ядерним озброєнням. Деякі спостерігачі навіть натякають, що навіть процесс роззброєння сверхдержав - що призведе до знищення тисяч одиниць зброї та пускових установок^[8] - може зрештою зробити володіння ядерною зброєю привабливішим через зростання стратегічної цінності навіть невеликого арсеналу. Як застерігав у 2007 р. американський експерт з питань ДНЯЗ: «логічно було б подумати, що із зменшенням кількості ядерної зброї зросте «гранична корисність» її як засобу воєнної влади. Зрештою, коли буде досягнуто мету руху за роззброєння, стратегічне значення навіть однієї чи двох одиниць ядерної зброї буде величезним».

26) Договір 1974 між срср і сша про обмеження підземних випробувань

Один із найефективніших підходів до припинення гонки ядерних озброєнь передбачав обмеження адерних випробувань ах до цілковитої заборони проведення ядерних вибухів. Важливим кроком у цьому напрямі став підписаний 3 липня 1974 р. в Москві Договір між СРСР і США про обмеження підземних випробувань ядерної зброї. Сторони домовилися довести потужність підземних ви­пробувань ядерної зброї, починаючи з ЗІ березня 1976 р., у будь-якому місці, що перебувало під їх юрисдикцією чи контролем, до 150 кілотонн та зобов'язалися проводити такі випробування виключно на відповідних полігонах. Контроль за виконанням Договору мав здійснюватися національними технічними засобами. Положення Дого­вору не поширювалися на підземні ядерні вибухи, здійс­нювані з мирною метою. І хоча Договір не був рати­фікований, він зробив чималий внесок у справу обмежен­ня гонки ядерних озброєнь, оскільки сторони де-факто дотримувалися його обмежень у відповідності з домо­вленістю 1976 р.

Союз Радянських Соціалістичних Республік і Сполучені Штати Америки, нижче іменовані Сторонами, заявляючи про свій намір по можливості швидше досягти припинення гонки ядерних озброєнь і вжити ефективних заходів у напрямку скорочення стратегічних озброєнь, ядерного роззброєння та загального і повного роззброєння під суворим і ефективним міжнародним контролем, нагадуючи про рішучість, виявлену Учасниками Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі й під водою 1963 року в його преамбулі, прагнути назавжди досягти припинення всіх випробувальних вибухів ядерної зброї та продовжувати переговори з цією метою,      відзначаючи, що прийняття заходів щодо подальшого обмеження випробувань ядерної зброї сприяло б досягненню цих цілей і відповідало б інтересам зміцнення миру і подальшої розрядки міжнародної напруженості, підтверджуючи свою вірність цілям і принципам Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі й під водою і Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, домовилися про таке:

                              Стаття I

 1. Кожна зі Сторін зобов'язується, починаючи з 31 березня 1976 року народження, заборонити, запобігати і виробляти будь підземні випробування ядерної зброї потужністю понад 150 кілотонн в будь-якому місці, що знаходиться під її юрисдикцією або контролем.

     2. Кожна із Сторін обмежить свої підземні випробування ядерної зброї мінімальною кількістю.

     3. Сторони продовжать переговори з метою досягнення рішення проблеми припинення всіх підземних випробувань ядерної зброї.

                             Стаття II

     1. З метою забезпечення впевненості у дотриманні положень цього Договору кожна зі Сторін використовує наявні в її розпорядженні національні технічні засоби контролю таким чином, щоб це відповідало загальновизнаним принципам міжнародного права.

     2. Кожна зі Сторін зобов'язується не чинити перешкод національним технічним засобам контролю іншої Сторони, виконують свої функції відповідно до пункту 1 цієї статті.

     3. Для сприяння здійсненню цілей і положень цього Договору Сторони будуть, у разі потреби, консультуватися один з одним, робити запити і надавати інформацію у зв'язку з такими запитами.

                             Стаття III

      Положення цього Договору не поширюються на підземні ядерні вибухи, здійснювані Сторонами в мирних цілях. Підземні ядерні вибухи в мирних цілях будуть регулюватися угодою, щодо якого Сторони проведуть переговори і яка буде укладена по можливості швидше.

                             Стаття IV

      Цей Договір підлягає ратифікації відповідно до конституційними процедурами кожної із Сторін. Цей Договір

набуває чинності в день обміну ратифікаційними грамотами.

                              Стаття V

      1. Цей Договір буде залишатися в силі протягом п'яти років. Якщо він не буде замінений раніше цього терміну угодою в здійснення цілей, визначених у пункті 3 статті I цього Договору, він буде продовжуватися на наступні п'ятирічні періоди, якщо одна з Сторін на повідомить іншу про припинення його дії не пізніше, ніж за шість місяців до закінчення терміну дії Договору. До закінчення цього строку Сторони, в міру необхідності,

можуть проводити консультації для розгляду ситуації, що має ставлення до суті цього Договору, а також внесення можливих поправок до тексту Договору.

     2. Кожна із Сторін у порядку здійснення свого державного суверенітету має право вийти з цього

Договору, якщо вона вирішить, що пов'язані з його змістом виняткові обставини поставили під загрозу її вищі

інтереси. Вона повідомляє іншу Сторону про прийняте нею рішення за шість місяців до виходу з цього Договору. У такому повідомленні повинна міститися заяву про виняткових обставинах, які повідомляються сторони розглядає як поставили під загрозу її найвищі інтереси.

     3. Цей Договір буде зареєстрований у відповідності зі статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.