Зміст

1. Вступ………...........................................................................................................2

2. Місто та його функціональна-планувальна характеристика………………....4

3. Міський пасажирський транспорт……………………………………………….….6

4. Магістральна вулично-дорожня мережа та організація дорожнього руху…………………………………………………………………….…………………….…9

5. Приміський і зовнішній транспорт…………………………….………………...…12

6. Охорона навколишнього середовища…………………………….………………….13

7. Розрахункова частина……………………………………………………………..…..14

8. Висновок……………………………………………………………….………………….18

9. Додаток план-схема функціонального зонування Сихівського району міста Львова……………………………………………………………………………………..19

Вступ

Основні напрямки розвитку транспортної системи міста спрямовані на формування високоефективного транспортного комплексу, здатного забезпечити потреби населення у відповідних послугах та мінімізувати негативний вплив на навколишнє середовище.

Для досягнення цієї мети основними напрямками розвитку транспортного комплексу є:

-         пріоритет громадського пасажирського транспорту у виконанні міських перевезень;

-         розвиток швидкісних поза вуличних видів рейкового транспорту (метрополітену, швидкісного трамвая і залізниці);

-         створення системи комплексних пересадочних вузлів на станціях міської залізниці та ліній метрополітену, а також автовокзалів та автостанцій;

-         забезпечення швидкого, комфортного і безпечного транспортного сполучення між усіма функціональними зонами столиці на основі збільшення щільності вуличної мережі, Ліквідації диспропорцій між їх пропускною спроможністю і необхідністю збільшення інтенсивності руху;

-         розвантаження міської вуличної мережі від транзитних транспортних потоків з створенням системи обхідних магістралей з урахуванням напрямків міжнародних транспортних коридорів та потреб подальшого територіального розвитку міста;

-         формування транспортно-логістичних кластерів в рамках будівництва міжнародних транспортних коридорів;

-         запровадження автоматизованої системи організації та управління  дорожнім рухом;

-         будівництво підземних та наземних багато ярусних паркінгів в сельбищних районах міста та біля пересадочних вузлів;

-         обмеження в’їзду автомобілів вцентральну частину міста.

Розвиток міського пасажирського транспорту спрямований на транспорт не забезпечення наміченого територіального розвитку міста, в тому числі освоєння нових житлових районів на його периферії та віддалених ділянках. Для вирішення цих завдань передбачається подальший розвиток швидкісного рейкового транспорту, основу якої складатимуть метрополітен, швидкісний трамвай і залізниця. Розвиток мережі маршрутів наземного пасажирського транспорту (трамваю, тролейбуса і автобуса) підпорядкований розвитку швидкісних видів рейкового транспорту і забезпечує підвезення пасажирів до їх станцій. Охоплюючи всю територію міста, мережа обслуговує напрямки, де відсутні лінії швидкісного рейкового транспорту.

Сумарні витрати часу на поїздки від місць проживання до місць праці (трудові поїздки) для 90 % трудящих не повинні перевищувати в один кінець таких показників:

для міст з населенням понад 1000тис.чол. - 45 хв.;

населенням 500-1000тис.чол - 40 хв.;

населенням 250-500 тис.чол. - 35 хв.;

населенням до 250 тис.чол. - 30 хв.

Щільність ліній громадського пасажирського транспорту приймається у межах 1,5-2,5 км/км2 залежно від планувальної структури міста.

Відстань між зупинками громадського транспорту повинна бути для автобусів, тролейбусів і трамваїв не більше 600 м, для експрес-автобусів і швидкісних трамваїв - 800-1200 м, для метрополітену — 1000-2000 м і для електрифікованих залізниць — 1500-2000 м. Потреба у рухомому складі здійснюється за допомогою розрахунків.

Рис. 1. Місто та його функціональна-планувальна характеристика.

Сихівський район — один із районів Львівської міськради, що охоплює територію південно-східної частини міста Львова: колишніх сіл та місцевостей — Сихів, Козельники, Пирогівку, Боднарівку, Персенківку, Новий Львів, Пасіки, частково Снопків і частково колишні угіддя села Зубра. Назва Сихівського району походить від назви найбільшог ожитлового масиву Львова — Сихова, який є основою цього адміністративного району Львова. Останній, в свою чергу, успадкував її від назви села Сихів, яке увійшло до складу Львова після чого на його місці було збудовано цей житловий масив. Саме село згадується ще у XV ст. У географічній енциклопедії кінця XIX століття первісна назва писалась Siechów або руською (українською) Sychiw. Основою Сихівського району Львова є найбільший у місті Сихівський житловий масив, тож не дивно, що сааме цей район має найбільше у місті населення з поміж шести інших районів.Більше того, якщо в інших районах Львова та по місту загалом демографи фіксують поступове скорочення населення, то у Сихівському районі є хоч і незначний, але все ж приріст населення. Так, якщо у 2010 році в районі жило 151 325 мешканців, то у 2011 році — 151 371 мешканець.Хоча Сихівський район Львова є наймолодшим у місті, а освоєння більшої частини територій, які входять до його складу розпочалось лише в останній чверті минулого століття і не завершилось досі, тим не менше перші згадки про поселення тут датуються ще 14 століттям.

У 1673 році вирішили розділити Сихів на 12 частин, що би кожен мав свій сільський двір, поле і кметів. Прибутки з шинкування, млинів і ставу йшли до спільної каси для поділу між усіма. На Різдво кожен мав право вільно вирубувати ліс і вивозити до 12 возів дерева. Після смерті райця вдова і діти мали право користуватися маєтком щерік і шість тижнів.

Можна припускати, що у 18 столітті на Сихові переважало українське населення, принаймі про це свідчать історичні документи. У 1774 році Сихів, що тоді мав статус села, налічував 46 селянських дворів, з яких усі — з тягловою силою: нараховується 75 коней та 45 волів. Село належало до української (греко-католицької) парафії. В тімвже за сто років національний та конфесійний склад населення села змінився. Згідно з австрійським переписом населення 1880 року, у Сихові мешкало 460 осіб, із них 305 вважали себе римо-католиками, 151 — греко-католиками і 12 — євреями. Тож на одного мешканця припадало тоді більше гектара землі. Будівництво велося до середини 1990-х окремими мікрорайонами навколоY-подібного перехрестя вулиць Криворізької (сьогодні проспект Червоної Калини) та Ворошлова (сьогодні Сихівська). Поруч зі швидкими темпами житлової забудови, створення інфраструктури відбувалося повільнішими темпами. Розпочавшись у 1990-х, воно триває й досі. У 1994 році в кінці проспекту Червоної Калини було відкрито торгово-побутовий центр «Зубра» (архітектори А. Ващак, Каменщик, Є. Мінкова), що був відзнаний найкраще спроектованим і побудованим в Україні. В народі він отримав назву «Санта Барбара» через подібність арок на фасаді до тих, що були в будівлі популярного серіалу «Санта-Барбара».

Паралельно продовжувалась розбудова інфраструктури Сихівського району — у 1997 році було прокладено тролейбусну лінію у житловий массив Сихів — до кінотеатру імені Довженка. У 2004 році Міністерство транспорту та зв'язку, яке тоді очолював Георгій Кірпа завершило будівництво одного з найбільших довгобудів Львова — сихівського шляхопроводу, який став однією з найважливіших транспортних розв'язок у Львові полегшивши сполучення Сихова із центральною частиною Львова. Участь у відкритті шляхопроводу узяв Президент України Леонід Кучма. В решті у 2011 році тролейбусну лінію на Сихові було продовжено до торгового центру «Зубра»

2. Міський пасажирський транспорт

Львів – найбільший транспортний вузол Західної України , через який проходять ряд національних автострад європейського значення , важливі залізничні шляхи. У місті знаходиться міжнародний аеропорт Львів .

В Сихівському районі є такі види транспорту: автомобільний , залізничний , тролейбусний які виконують перевезення.

Автомобільний транспорт

Цей вид транспорту в нашій країні являється найпоширенішим. Він володіє значною маневреністю і найвищою швидкістю сполучення у порівнянні з іншими видами транспорту.

Великою проблемою для міста є автомобільні затори та незадовільний стан дорожнього покриття

Можна виділити наступні причини транспортних проблем Франківського району міста Львова:

• Через особливості архітектури міста та його забудови , вулиці у Львові є переважно вузькими. Через це розповсюдженим у Львові явищем є вулиці з одностороннім рухом.

• Складність рельєфу, який зумовлює проходження основних транспортних потоків через Львів .

• Стрімке збільшення кількості автомобілів, що спричинене зростанням купівельної спроможності громадян.

• Через те, що значна кількість магістральних вулиць міста вимощена бруківкою, перекладання якої дорожче за заміну асфальту , покриття на деяких, в тому числі центральних, вулицях перебуває в жахливому стані.

• Значна кількість маршрутних таксі, що становлять найбільшу частку громадського транспорту міста.

• Порушення водіями ПДР, зокрема правил паркування.

Для розв'язання транспортних проблем міста на 2010-ті роки планується реконструкція існуючих та будівництво нових доріг, спорудження багаторівневих розв'язок та будівництво багаторівневих підземних паркінгів.

Залізничний транспорт

Територією Сихівського району проходить залізнична колія Львів-Чернівці та знаходиться дві станції — Персенківка та Сихів. На залізничній станції Сихів зупиняються потяги місцевого сполучення а також два потяги далекого сполучення: «Рахів-Львів» та «Чернівці-Одеса». У 2009–2010 роках вона була кінцевим пунктом міського рейкового автобуса Сихів — Залізничний вокзал — Підзамче. У 1994 році у Львові здійснили першу спробу запустити міський електропотягЛьвів-Сихів. Тоді ж було електрифіковану цю частину залізничного шляху. Другу спробу запровадити міський електропотяг було здійснено у грудні 2009 року коли у Львові почав курсувати міський рейковий електропотягСихів-Підзамче. Також міський рейковий автобус здійснював проміжну зупинку на станції «Персенківка». Зараз на станції Персенківка зупиняються лише потяги місцевого значення — Львів-Ходорів та Львів-Жидачів.У 1894 році від станції Персенківка до верхньої частини Стрийського парку з нагоди Загальної крайової виставки було збудовано вузькоколійку, втім після завершення виставки залізничну колію не використовували. У 1921 році її експлуатацію відновили, згодом вона обслуговувала частину радянської армії, яка перед війною розташувалась тут, потім німецьку і знову радянську. У 1951 році частину вузькоколійки розібрали, а ще частину використовували як Дитячу залізницю з трьома станціями. У 1976 році після реконструкції вулиці Стрийської частину залізниці знову розібрали, закривши при цьому станцію «Дитяче містечко».