74.Проілюструйте на конкретних прикладах ситуаційні стилі керівництва на засадах життєвого циклу п.Херсі та к.Бланшара.

Ситуаційна теорія життєвого циклу Хорсі П. та Бланшара К. Згідно з нею, стилі керівництва залежать від здатності виконавців відповідати за свою поведінку (так званої зрілості), бажання досягнути мети, а також від освіти, досвіду, обізнаності в розв´язанні конкретних завдань. На думку Хорсі та Бланшара (американські економісти), зрілість є динамічною характеристикою, тобто характеристикою конкретної ситуації. Залежно від завдання, що виконується, окремі особи й групи працівників проявляють різний рівень зрілості, а керівник повинен міняти свою поведінку згідно з відносною зрілістю осіб чи груп (підлеглих).

На рисунку 14.5. показані 4 стилі лідерства, які відповідають повному рівню зрілості виконавців:

- давати вказівки S₁;

- продавати S₂;

- брати участь S₃;

- делегувати S₄.

Рис. 14.5. Ситуаційна модель керівництва Херсі та Бланшара

За S₁ керівник найбільш орієнтується на завдання і найменше - на людські стосунки. Підходи для підлеглих з низьким рівнем зрілості М₁, які не хочуть або не можуть відповідати за конкретне завдання і яким потрібні інструкції, методики, керівництво, суворий контроль.

За S₂ керівник рівною мірою орієнтований на завдання і на людські взаємини. Підходить до підлеглих із середнім ступенем зрілості М₂, які хочуть прийняти відповідальність, але не можуть через обмежену зрілість. Керівник дає конкретні інструкції (що і як робити), підтримує бажання виконувати завдання під відповідальність підлеглих.

За S₃ керівник орієнтується найменше на завдання і найбільше - на людські стосунки. Підходить до підлеглих з поміркованою (стриманою) високою зрілістю М₃. Керівник разом із підлеглими приймає рішення, допомагає їм, підвищує мотивацію і при цьому не нав´язує своїх вказівок.

За S₄ керівник орієнтований найменше і на завдання, і на людські стосунки. Підходить до підлеглих з високою зрілістю М₄.

Керівник дозволяє своїм підлеглим діяти самостійно.

75.Проілюструйте на прикладах взаємозв`язки між функціями та методами менеджменту.

Усі методи менеджменту діалектично пов’язані з функціями менеджменту, оскільки основним завданням функцій менеджменту як видів управлінської діяльності є формування методів менеджменту. При цьому процес формування здійснюється через конкретні функції, які реалізуються з допомогою загальних. Усі методи менеджменту розглядаються керівником не як окремі, розрізнені і самостійні способи впливу, а як цілісна система, що складається із взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів.

Застосування окремих методів і їх груп неможливе за нереалізованості їх функцій. Це засвідчує існування між функціями і методами менеджменту прямих і зворотних зв'язків.

76.Рентабельність підприємства. Основні показники рентабельності.

Рентабельність — дохідність, прибутковість підприємства; показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, що відбиває кінцеві результати господарської діяльності.  Розрізняють два види рентабельності: рентабельність, розрахована на основі загального прибутку, і рентабельність, розрахована на основі чистого прибутку. При формуванні цін на промислову продукцію може  використовуватися рентабельність окремих виробів, що розраховується як відношення прибутку до собівартості. Показник рентабельності взаємозалежний із усіма показниками ефективності виробництва, зокрема із собівартістю продукції, фондомісткістю продукції і швидкістю оборотності оборотних коштів. На практиці необхідно розрізняти показники економічної та фінансової рентабельності. Економічна рентабельність – параметр, який вираховується виходячи з величини прогнозованого (потенційного) прибутку, відображеного в бізнес-лані інвестиційного або інноваційного проекту (програми). Фінансова рентабельність визначається на базі реального прибутку, який включено в фінансову (бухгалтерську) звітність підприємства.

Рентабельність характеризує прибутковість, дохідність підприємства. Рентабельність продукції визначають за формулою Рентабельність продукції = Прибуток / Собівартість 100. Цей показник дає можливість визначити, яка продукція більш прибуткова, тобто вигідніша для виробництва. Однак слід ураховувати, що собівартість має відповідати витратам виробництва на основі рівноважних цін.

До основних показників рентабельності відносяться:

- рентабельність продажу;

- рентабельність активів;

- рентабельність поточних активів;

- рентабельність власного (акціонерного) капіталу.