70.Прибуток підприємства. Види прибутку.

Прибуток — це грошове вираження між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво В умовах ринкової економіки він є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності. Розрізняють прибуток обліковий (бухгалтерський), економічний і нормальний 

Обліковий (бухгалтерський) прибуток — це різниця між ціною реалізованої продукції і витратами на її виробництво Нормальний прибуток — це винагорода за підприємницьку діяльність, складова витрат виробництва. Економічний прибуток — це різниця між обліковим і нормальним прибутком.

Загальна сума прибутку від усіх видів діяльності утворює балансовий прибуток 

Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності.

Більшу частину прибутку підприємство отримує від основної виробничої діяльності. Прибуток від допоміжної діяльності — це частина прибутку, утворена внаслідок виконання для інших підприємств непромислових робіт і послуг (будівельних, транспортних тощо), реалізації продукції підсобного сільського господарства, надання платних послуг населенню. Прибуток від позареалізаційної діяльності — це різниця (сальдо) між штрафами, пенею, неустойками, одержаними і сплаченими, доход від операцій з тарою, орендна плата від падання в оренду приміщень тощо. Засновницький прибуток Засновницький прибуток — це доход, який отримує засновник акціонерного підприємства (товариства) при відкритій підписці на акції.

Чистий прибуток — це кошти, що залишаються у розпорядженні підприємства після сплати податків і відрахувань Його витрачають на розширення виробництва, збільшення фондів невиробничого призначення, здійснення заходів з охорони навколишнього середовища, підготовку кадрів, створення соціальних фондів.

71.Проаналізуйте діючу нормативно-правову базу оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності. Як часто вона зазнає змін?

В Україні принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів та обов’язкових платежів, напрями їх зарахування, платників податків і об’єкти оподаткування та відповідальність за порушення законодавства про податки визначає Закон України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991р. №1251-ХІІ. Право встановлювати та замінювати чинні податки має тільки Верховна Рада України.

Податкова система – це сукупність податків, зборів, інших платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати їх у встановленому законом порядку.

Податкова система формується із таких підсистем:

• підсистема оподаткування юридичних осіб;

• підсистема оподаткування фізичних осіб;

• збори в державні цільові фонди.

Необхідно зазначити, що сучасна податкова система України відповідає перехідному стану економіки і практично перебуває на стадії формування. На сьогодні державою встановлено більше ніж чотири десятки різного роду податків, зборів та обов’язкових платежів. Однак дійової податкової системи, яка б стала основним інструментом регулювання економіки держави, формування доходів, бюджету, стимулювання ділової активності, Україна поки що не має. Саме ця обставина є однією з головних, які стримують економічний розвиток держави. Стабілізацію податкової системи, посилення стимулюючої ролі податків в Україні пов’язують з прийняттям Податкового кодексу – основного економічного закону держави.

Згідно закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ для суб’єктів малого підприємництва може застосовуватись спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

• заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку;

• застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

За час існування спрощеної системи оподаткування в Україні відбулися істотні зміни як у законодавстві, так і в економіці. Ухвалення низки законів України, норми яких вносять істотні зміни в порядок сплати суб'єктами господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, призвели до законодавчої колізії в частині порядку їх нарахування та сплати, оскільки сплата страхових внесків у складі єдиного податку не дає змоги здійснити їх персоніфікацію (через різні бази для нарахування внесків) та, відповідно, зарахувати страховий стаж найманим працівникам.