5.2. Класифікація фінансових посередників

У світовій практиці найчастіше фінансових посередників класифікують за характером проведення фінансових операцій (рис. 1).

 

 

5.3. Місце банків на грошовому ринку

Серед фінансових посередників на грошовому ринку ключову роль відіграють банки. Це проявляється в такому:

• на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид фінансових посередників;

• банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон’юнктуру й економічне зростання, а інші посередники такої можливості не мають. Більше того, діяльність банків з пропозиції грошей багато в чому визначає становище всіх інших посередників на грошовому ринку. Саме банки ведуть рахунки останніх, сприяють формуванню їх грошових фондів, здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування і через це мають можливість впливати на їх діяльність;

• банки мають можливість надавати економічним суб’єктам широкий асортимент різних послуг, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих, часто обмежених фінансових операціях. Тому можливості впливу на грошовий оборот і економіку загалом у банків значно ширші, ніж у будь-якого виду небанківських фінансових посередників. Проте всі небанківські посередники, разом узяті, в країнах з розвинутими грошовими ринками за обсягами операцій наближаються до банківських інституцій, створюючи їм серйозну конкуренцію і поступово відвойовуючи ринковий простір.

 

5.4. Небанківські кредитно-фінансові установи

До небанківських кредитно-фінансових установ належать:

• страхові компанії,

• пенсійні фонди,

• позиково-ощадні асоціації,

• інвестиційні компанії

• інвестиційні фонди

• фінансові компанії,

• лізингові компанії,

• факторингові компанії,

• ломбарди,

• кредитні товариства,

кредитні спілки.

Тема 7. Центральні банки в системі монетарного та банківського управління гроші та кредит 2 (лекції)

 

 

Тема 7. Центральні банки в системі монетарного та банківського управління

 

7.1. Центральні банки, їх походження, призначення та функції

         Центральний банк – емісійно-касовий центр країни, що здійснює нагляд за банківською системою і неме відповідальність за проведення ГКП. ЦБ є ключовою ланкою банківської системи.

В умовах ринкової економіки центральні банки, як прави­ло, є установами юридичне незалежними від виконавчих ор­ганів влади, їх головне призначення – забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання і ко­ординація діяльності грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.

         За формою організації ЦБ можуть бути державними або акціонерними.

         Можна виді­лити такі основні функції, притаманні центральному банку:

– грошово-кредитне регулювання економіки;

– емісійна функція;

– "банк банків"

– банкір уряду;

– банківський нагляд.

 

 

         7.2. Функції, правові основи діяльності та структура НБУ

         У березні 1991 р. згідно ЗУ «Про банки і банківську діяльність» на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР утворено НБУ. 20.05.1999 р. було прийнято ЗУ «Про НБУ» згідно якого ЦБ України функціонує.

         НБУ є ЦБ України, особливим центральним органом державного управління, що не відповідає за зобов’язаннями органів держ.влади. Основна функція НБУ – забезпечення стабільності грошової одиниці України. Інші основні функції НБУ:

1) проведення ГКП

2) емісія національної валюти та організування її обігу

3) кредитор останньої інстанції для банків та їх рефінансування

4) нормативне регулювання банківської діяльності та банківський нагляд

5) організування та нагляд за системою грошово-кредитної та банківської інформації, контролювання розвитку платіжних систем та автоматизації банківської діяльності

6) представництво інтересів України

7) управління золотовалютними резервами

         Основними підрозділами НБУ є:

1) генеральний департамент грошово-кредитної політики

2) генеральний департамент регулювання грошового обігу

3) генеральний департамент регулювання платіжних систем і розрахунків

4) генеральний департамент банківського нагляду

        

 

7.3. Нагляд і контроль за діяльністю комерційних банків

Під банківським наглядом розуміють систему контролю та засобів впливу, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких ЦБ здійснює наглядову діяльність, у процесі їх діяльності вимог законодавства та економічних нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

         Контроль за банківською діяльністю – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення регулярного спосте­реження і періодичних перевірок фінансово-господарської ді­яльності, організації роботи банку та його підрозділів.

         Головними цілями банківського контролю є:

• захист акціонерів і вкладників кожного конкретного банку від не­компетентного управління та зловживань;

• підтримка стабільності на фінансовому ринку шляхом поперед­ження "системного ризику".