Тема 1. Історія розвитку та сучасний стан теорії грошей гроші та кредит 2 (лекції)

 

Тема 1. Історія розвитку та сучасний стан теорії грошей

 

У світовій економічній науці чітко виділяються два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей – абстрактна теорія грошей та монетаристська теорія грошей.

        

1.1. Класична кількісна теорія грошей

Визначальною ознакою кількісної теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обігу, тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки.

            Найбільш грунтовно основні положення кількісної теорії викладено англійцем Д. Юмом у трактаті «Про гроші» (1752).

Ідеї Юма підтримали та розвинули представники класичної кількісної (А. Сміт, Д.Рікардо) та номіналістичної теорії (Дж. Берклі, Дж. Стюарт).

 

1.2. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей

         Неокласичний варіант кількісної теорії відомий у двох різновидах: трансакційному (представник І.Фішер) та кембріджському (представники А.Маршалл та А.Пігу).

         І.Фішер (1867-1947) наводить "рівняння обміну":

MV = SPQ                                                          (1)

M – кількість готівкових грошей в обігу (грошова маса);

V – швидкість обігу грошей (середньорічне число разів використання грошової одиниці на придбання товарів та послуг);

P – середньозважений рівень цін (індекс цін готових товарів та послуг, виражений стосовно базового річного показника, що дорівнює 1);

Q – кількість товарів (реальний національний продукт).

Основу теорії кембріджського варіанту складає рівняння А.Пігу (1877-1959):

                                                        М = к*Р*Т                                                          (1)

М – грошова маса (попит на касові залишки або реальна потреба в грошах);

к – частка фінансових активів, що зберігається у формі грошей (кембріджський коефіцієнт)

Р – середньозважений рівень цін (ціна продукції, що реалізується);

Т – товарна маса (обсяг виробництва).

 

1.3. Вклад Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей

         Економічні теорії до часів Дж.М.Кейнса (1883-1946) стверджували, що ринкова економіка є внутрішньо збалансованою системою, а гроші є лише елементом структури економічних відносин. Тобто ринкова економіка забезпечує функціональну рівновагу самостійно, без державного втручання.

Кейнс виклав своє бачення теорії грошових відносин у трьох основних працях: „Трактат про грошову реформу” (1923), „Трактат про гроші” (1930) та „Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей” (1936). У своїх працях Кейнс доводив що ефективний економічний розвиток не можливий без втручання держави. У його теорії провідне місце збалансуванню розвитку економіки відводилось фіскальній та грошово-кредитній політиці держави. Варто наголосити, що теорія Кейнса створювалась в умовах економічної кризи, основним наслідком якої було високе безробіття якеі вважлось набільшою проблемою.

 

1.4. Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії

         Монетаризм як економічна теорія сформувався у 1960-і р.р. Економічні умови за яких відбувалось формування даної економічної теорії були у достатній мірі відмінними від тих, за яких формувалось кейнсіанство. Так у 60-70-их роках 20 ст. основною економічною проблемою виступають інфляційні процеси, тоді як рівень безробіття достатньо низький, а ряді країн Європи він знижується.

         Базові положення монетаризму викладено у 1956 році в праці „Дослідження в галузі кількісної теорії грошей” за редакцією американського економіста М.Фрідмена. Також важливою працею для монетаристів є праця провідних монетаристів, що вважаються засновниками даної теорії – М.Фрідмена та А.Шварца „Історія грошей Сполучених Штатів. 1868-1960”.

         Монетаризм – це теорія що вивчає вплив грошей та грошово-кредитної політики на стан економіки в цілому. Головною відмінністю монетаризму від кейнсіанства є те, що гроші розглядаються як центральна ланка економіки, а не окремий її елемент.