4. Класифікація дфк за суб'єктами його здійснення.

Залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта ДФК поділяється на види: Зовнішній контроль здійснюється визначеними Конституцією України та незалежними конституційними органами у межах нада­них їм конституційних повноважень. Внутрішній контроль здійснюється в межах виконавчої гілки державної влади. за відношенням до власника поділяють на Внутрішньовідомчий контроль проводиться міністерствами, відомствами, органами державного управління стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних пере­вірок та ревізій. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійсню­ється власниками, апаратом управління підприємницьких струк­тур відповідно до діючого законодавства стосовно діяльності цехів, бригад, дільниць, інших підрозділів підприємств. Основна відпові­дальність за внутрішньогосп. контроль лежить на службі гол. бухгалтера.

5. Проблеми та перспективи розвитку системи дфк

Існують проблеми нормативно – правового характеру у сфері державногофінансового контролю. В цілому ці проблеми умовно можна розділити на двігрупи. Перша стосується недоліків у законодавстві, друга – нормативно –правових актів, якими керуються у своїй діяльності суб’єктигосподарювання, підконтрольні органам ДКРС.

Незаперечним є факт, що основна проблема – нагальна об”єктивна необхідність приведення ЗУ „Про ДКРС в Україні” у відповідність до правовідносин, щосклалися на сучасному етапі розвитку держави.

Не зупиняючись на перевагах запропонованого урядом Верховній Радізаконопроекту в порівнянні з чинним законом, що крім тих положень, які знайшли своє відображення щодо проведення ревізій та перевірокфінансової діяльності, стану збереження активів, достовірності обліку і звітності в госп. тов-ах, у статут. фондах яких є частка держави.

Потребують законодавчого закріплення за органами служби повноваження щодо здійснення контролю за повнотою і своєчасністю внесення орендної плати та у випадках відсутності договорів оренди – донарахування сумм недоотриманої орендної плати і подальшого стягнення таких сум, у томучислі до бюджетів усіх рівнів.

На мою думку, органи Служби без достатньої аргументації позбавлені праваконтролювати надходження до бюджету, оскільки під час ревізій маєздійснюватися комплексний контроль за фінансово – господарською діяльністю суб’єктів господарювання, що й робилося до квітня 2001 року.

Що стосується другої групи нормо творчих пропозицій, то, по – перше,вони стосуються Бюджетного кодексу.

Є потреба у доповненні Бюджетного кодексу визначенням самого терміну„бюджетні кошти”, яке на сьогодні міститься лише в Кримінальномукодексі. Так, пропонується записати, що „бюджетні кошти – це кошти, щовключаються до бюджетів усіх рівнів незалежно від джерел їх формування,в тому числі і кошти, які залиш. в розпорядженні суб’єктів господар. у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів”.

Слід також доповнити частину другу статті 26 Бюджетного кодексуположенням, що розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність застан внутрішнього фінансового контролю не тільки у своїх закладах іпідвідомчих бюджетних установах, а й в одержувачів бюджетних коштів, щоналежать до сфери управління таких розпорядників та одержують бюджетнікошти через них. Адже на сьогодні з формальної точки зору міністерствочи інший центральний орган виконавчої влади не відповідає за стан внутрішнього фінансового контролю стосовно усіх підприємств, установ та організацій, які належать до сфери його управління, а тим більше – суб’єктів господарювання, які отримують бюджетні кошти через зазначеніоргани, але не належать до сфери їх упр.

Контрольними заходами, здійсненими органами Служби, встановлюютьсячисленні факти, коли бюджетні кошти використано за цільовим призначення,але незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства або завищенихрозмірах. Однак Бюджетний кодекс не містить такого поняття як „незаконневикористання бюджетних ресурсів”, отже – відсутній механізмвідшкодування виявлених контрольними заходами збитків. Тому пропонуєтьсяназву статті 119 викласти у такій редакції: „Нецільове та незаконневикористання бюджетних ресурсів” та замінити у цій статті слово „коштів”