
- •1. Суть, завдання, функції і зміст державного фінансового контролю
- •2. Основні етапи розвитку системи дфк.
- •3. Класифікація видів і форм державного фінансового контролю.
- •4. Класифікація дфк за суб'єктами його здійснення.
- •5. Проблеми та перспективи розвитку системи дфк
- •6. Світовий досвід організації дфк
- •7. Види бюджетних правопорушень
- •8. Нормативна база організації державного фінансового контролю.
- •9. Основи побудови організаційної структури дфк.
- •10. Аспекти реформування організаційних структур основних органів державного фінансового контролю.Нальнарганпроблеми
- •11. Раціональна організація дфк як засіб вирішення проблеми фін безпеки країни
- •12. Організаційна структура дкрс України
- •13. Порядок формування планів роботи дкрс.
- •14. Методика відбору об'єктів контролю.
- •15. Розподіл балансу робочого часу працівників дкрс.
- •16. Організація контрольного процесу дкрсУкраїни
- •17. Порядок звітування Державною контрольно-ревізійною службою про результати контролю.
- •18. Сутність, методичні форми податкового контролю.
- •19. Організаційна структура органів податкового контролю
- •20. Порядок формування планів роботи органів податкового контролю.
- •21. Методи, форми та основні напрями масово-роз'яснювальної роботи податкових органів.
- •22. Методика відбору об’єктів контролю
- •23. Порядок звітування органів податкового контролю.
- •24. Система органів податкового контролю
- •25. Організація контрольно перевірочної роботи
- •26. Сутність, методи і форми контролю Державного казначейства.
- •27. Організаційна структура Державного казначейства.
- •28. Контроль за станом виявлених порушень
- •29. Методика відбору об'єктів контролю.
- •30. Організація контрольного процесу у Державному казначействі.
- •31. Порядок звітування підрозділів дку про результати контролю.
- •32. Порядок формування планів роботи Рахункової палати України.
- •33. Методика відбору об'єктів контролю.
- •34. Організація контрольного процесу Рахункової палати України.
- •35. Порядок звітування про результати контролю.
- •36. Предмет та мета документування контрольних заходів та їх результатів.
- •37. Оформлення матеріалів контрольних заходів.
- •38. Узгодження і підписання матеріалів контролю
- •39. Реалізація результатів контрольних заходів і застосування процедури відповідальності за допущені фінансові порушення.
- •40. Контроль за станом усунення виявлених порушень.
- •41. Правові підстави організації взаємодії.
- •42. Розподіл повноважень між органами державного фінансового контролю.
- •43. Взаємодія органів дфк з правоохоронними органами.
- •44. Взаємодія органів дфк з органами влади.
- •45. Взаємодія органів дфк з аудиторськими організаціями і підрозділами внутрішнього контролю організацій.
4. Класифікація дфк за суб'єктами його здійснення.
Залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта ДФК поділяється на види: Зовнішній контроль здійснюється визначеними Конституцією України та незалежними конституційними органами у межах наданих їм конституційних повноважень. Внутрішній контроль здійснюється в межах виконавчої гілки державної влади. за відношенням до власника поділяють на Внутрішньовідомчий контроль проводиться міністерствами, відомствами, органами державного управління стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних перевірок та ревізій. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється власниками, апаратом управління підприємницьких структур відповідно до діючого законодавства стосовно діяльності цехів, бригад, дільниць, інших підрозділів підприємств. Основна відповідальність за внутрішньогосп. контроль лежить на службі гол. бухгалтера.
5. Проблеми та перспективи розвитку системи дфк
Існують проблеми нормативно – правового характеру у сфері державногофінансового контролю. В цілому ці проблеми умовно можна розділити на двігрупи. Перша стосується недоліків у законодавстві, друга – нормативно –правових актів, якими керуються у своїй діяльності суб’єктигосподарювання, підконтрольні органам ДКРС.
Незаперечним є факт, що основна проблема – нагальна об”єктивна необхідність приведення ЗУ „Про ДКРС в Україні” у відповідність до правовідносин, щосклалися на сучасному етапі розвитку держави.
Не зупиняючись на перевагах запропонованого урядом Верховній Радізаконопроекту в порівнянні з чинним законом, що крім тих положень, які знайшли своє відображення щодо проведення ревізій та перевірокфінансової діяльності, стану збереження активів, достовірності обліку і звітності в госп. тов-ах, у статут. фондах яких є частка держави.
Потребують законодавчого закріплення за органами служби повноваження щодо здійснення контролю за повнотою і своєчасністю внесення орендної плати та у випадках відсутності договорів оренди – донарахування сумм недоотриманої орендної плати і подальшого стягнення таких сум, у томучислі до бюджетів усіх рівнів.
На мою думку, органи Служби без достатньої аргументації позбавлені праваконтролювати надходження до бюджету, оскільки під час ревізій маєздійснюватися комплексний контроль за фінансово – господарською діяльністю суб’єктів господарювання, що й робилося до квітня 2001 року.
Що стосується другої групи нормо творчих пропозицій, то, по – перше,вони стосуються Бюджетного кодексу.
Є потреба у доповненні Бюджетного кодексу визначенням самого терміну„бюджетні кошти”, яке на сьогодні міститься лише в Кримінальномукодексі. Так, пропонується записати, що „бюджетні кошти – це кошти, щовключаються до бюджетів усіх рівнів незалежно від джерел їх формування,в тому числі і кошти, які залиш. в розпорядженні суб’єктів господар. у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів”.
Слід також доповнити частину другу статті 26 Бюджетного кодексуположенням, що розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність застан внутрішнього фінансового контролю не тільки у своїх закладах іпідвідомчих бюджетних установах, а й в одержувачів бюджетних коштів, щоналежать до сфери управління таких розпорядників та одержують бюджетнікошти через них. Адже на сьогодні з формальної точки зору міністерствочи інший центральний орган виконавчої влади не відповідає за стан внутрішнього фінансового контролю стосовно усіх підприємств, установ та організацій, які належать до сфери його управління, а тим більше – суб’єктів господарювання, які отримують бюджетні кошти через зазначеніоргани, але не належать до сфери їх упр.
Контрольними заходами, здійсненими органами Служби, встановлюютьсячисленні факти, коли бюджетні кошти використано за цільовим призначення,але незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства або завищенихрозмірах. Однак Бюджетний кодекс не містить такого поняття як „незаконневикористання бюджетних ресурсів”, отже – відсутній механізмвідшкодування виявлених контрольними заходами збитків. Тому пропонуєтьсяназву статті 119 викласти у такій редакції: „Нецільове та незаконневикористання бюджетних ресурсів” та замінити у цій статті слово „коштів”