ТЕСТИ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ

Варіант 1

1. Соціальні відносини – це:

1. відносини між соціальними групами (спільностями) та окремими індивідами з приводу їх суспільного становища, способу й укладу життя, з приводу умов формування й розвитку особистості, соціальних спільностей.

2. фундаментальна форма діяльності людини, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей та надання різноманітних послуг.

3. система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації для здійснення процесу праці.

4. провідник продуктивної дії людини на предмети та природні запаси, тобто знаряддя або комплекс речей, за допомогою яких людина в процесі трудової діяльності впливає на предмети праці для перетворення їх у споживчі вартості

2. Трудові ресурси

1. частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг.

2. особи у віці 15-70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого дня, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному підприємстві), безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі.

3. Частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

4. працівники, що мають певні професійні знання, вміння та навички для реалізації їх у трудовому процесі.

3. Відтворення населення:

1. це зміна чисельності та складу населення в результаті процесів механічного просторового переміщення людей, викликаних політичними, соціально-економічними, релігійними та іншими причинами.

2. населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення.

3. населення пов'язаний зі зміною його трудової активності, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

4. Це історично, соціальний економічно зумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

4. Соціальна політика:

1. система заходів з надання допомоги певним категоріям громадян, які тимчасово опинилися у важкому економічному становищі (частково або повністю безробітні, молодь, що навчається та ін.), шляхом надання їм необхідної інформації, фінансових коштів, кредитів та інших пільг.

2. система заходів, направлених на поліпшення умов життя тих груп населення, котрі з різних причин перебувають у гіршому становищі, ніж переважна більшість суспільства.

3. система законодавчих, економічних, соціально-психологічних гарантій, яка надає працездатним громадянам рівні умови для покращення свого добробуту за рахунок особистого трудового вкладу в конкретних економічних умовах, а непрацездатним та соціально вразливим верствам населення - перевагу в користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків.

4. важлива складова внутрішньої політики держави, яка втілюється в життя через соціальні програми і на практиці реалізує відносини в суспільстві в інтересах і через інтереси основних соціальних груп населення.

5. Патерналізм передбачає:

1. практично повну регламентацію державою соціально-трудових відносин.

2. здійснення захисту своїх інтересів суб'єктами соціально-трудових відносин та їх самореалізацію в політику узгодження взаємних пріоритетів.

3. основане на свавіллі незаконне обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин.

4. означає прагнення людини до самовідповідальності та самореалізації у досягненні своїх цілей.

6. Договірні методи регулювання соціально-трудових відносин:

1. це розроблення й застосування програм у соціально-трудовій сфері, які залежно від рівня реалізації поділяються на національні, регіональні, галузеві та програми виробничого рівня

2. є результатом нормотворчої діяльності держави (органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування).

3. пов'язані з проведенням консультацій, переговорів між соціальними партнерами та укладенням системи угод і договорів на різних рівнях соціально-трудових відносин. Використання цих методів — основа функціонування соціального партнерства.

4. застосовуються переважно на рівні підприємств й організацій та покликані регламентувати взаємовідносини в системі: роботодавець — адміністрація; адміністрація — наймані працівники; керівник - підлеглі працівники, а також взаємовідносини між працівниками, які пов'язані різними формами поділу та кооперації праці.

7. Функціональний поділ праці:

1. зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих.

2. передбачає поділ виробничого процесу за однорідними видами робіт, фазами і циклами виробництва.

3. означає закріплення за працівниками окремих операцій при виготовленні виробу для скорочення виробничого циклу.

4. відбувається між різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу (робітники, керівники, фахівці і службовці), а також між основними і допоміжними робітниками.

8. Виробнича операція:

1. сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину операції (наприклад, установка заготовки в пристосування).

2. це сукупність технологічних і трудових дій, які спрямовані на предмети праці для отримання готової продукції.

3. це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників на одному робочому місці.

4. трудові рухи, дії, прийоми.

9. До оперативної роботи відносять:

1. час, коли працівник не працює з об'єктивно необхідних причин.

2. усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб.

3. певні завдання на початку та наприкінці зміни

4. безпосереднє виконання змінного завдання.

10. Штучно-калькуляційний час розраховується за формулою:

1. То + Тд + Торм + Твоп + Тпт + Тпз

2. Фс=Фк-Фн

3. T/Q

4. Q/T

11. Норма часу:

1. це максимально допустимі витрати робочого часу (в люд/год., люд/хв.) на виготовлення одиниці продукції робітником (бригадою робітників) при найбільш повному використанні устаткування за певних організаційно-технічних умов.

2. визначає кількість продукції, яку потрібно виготовити, або обсяг роботи, який має бути виконаний за одиницю робочого часу.

3. визначає кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі, які обслуговуються одним робітником або бригадою.

4. визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць).

12. Укрупнені нормативи:

1. регламентовані величини параметрів роботи, які забезпечують найдоцільніше його використання з урахуванням типу виробництва, виду устаткування, оброблюваних матеріалів, характеру оброблення, застосовуваних інструментів і особливостей виготовлення продукції.

2. визначають кількість працівників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

3. розробляються самими підприємствами для спеціалізованих робіт, на які немає галузевих та міжгалузевих нормативів, або коли чинні організаційно-технічні умови не дозволяють ними користуватися.

4. регламентовані затрати часу на виконання сталого комплексу трудових прийомів.

13. Хронометраж:

1. процес вивчення та вимірювання всіх без виключення затрат робочого часу впродовж робочої зміни чи ЇЇ частини.

2. визначає тривалість елементів виробничої операцій, що циклічно повторюються (як правило, досліджуються основний та допоміжний час).

3. розчленування операції на окремі елементи.

4. одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи.

14. Коефіцієнт стійкості:

1. То+Тд+Торм+Тпт+Тпз/Тзм*100%

2. Тпнт+Тптд/Тзм+100%

3. Топн-Топф/Топф*100%

4. Тмах/Тмін

15. Сутністю аналітичного (розрахунково-аналітичному) методу є:

1. підготовчо-завершальний час не враховують під час розрахунку норми часу, оскільки питома вага цієї категорії затрат часу в загальному балансі робочого часу незначна.

2. операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції.

3. норма встановлюється в цілому на операцію без розчленування її на складові елементи.

4. порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше;

16. Ефективність праці:

1. ефективність використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) під час виробництва різних товарів і надання послуг.

2. її результативність, тобто співвідношення обсягу вироблених благ чи цінностей (матеріальних і нематеріальних) до затрат праці.

3. ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції.

4. такий рівень напруженості праці, який забезпечує раціональне використання психофізіологічних здібностей людини при збереженні високої продуктивності праці і здоров'я.

17. Організаційно-економічні чинники: