2. Проблеми розмежування синтаксичної синоніміки і варіативності

У сучасній лінгвістиці надзвичайно важливим постає розмежування синтаксичних понять: синтаксична синонімія (СС) і синтаксична варіантність (СВ). Яскравим підтвердженням явищ СС і СВ на реченнєвому рівні виступають односкладні речення у їхньому зіставленні з двоскладними синтаксичними конструкціями, а також односкладні речення одного типу у їхньому зіставленні з односкладними реченнями іншого різновиду: У класі учні голосно співали —> У класі голосно співали. Уже давно з полів зібрали жито —> Уже давно з полів зібрано жито.

Категорійна відмінність між СС і СВ є власне-синтаксичною відмінністю. СС пов'язана з категорійною власне-синтаксичною різнотипністю, а СВ речення поєднана з синтаксичною однотипністю. При СС всі можливі варіанти речення належатимуть до різних його видів у межах двоскладності й односкладності, до того ж односкладність може набувати внутрішнього членування на певні структурні типи односкладного речення: Я хочу познайомитися з вами ближче ↔ Хочу познайомитися з вами ближче.

Синтаксичні варіанти речення - це речення якоїсь однієї синтаксичної будови: всі вони двоскладні або всі вони односкладні речення одного різновиду.

Найголовнішим критерієм розмежування синтаксичних синонімів і синтаксичних варіантів виступає семантична подібність і семантична відмінність порівнюваних структур. Синтаксичні синоніми вичленовуються на підставі різної семантики порівнюваних структур, тоді як синтаксичні варіанти підлягають характеристиці за їхнім відношенням до однакової семантики й різного формально-граматичного вираження. Двоплановість СС і СВ зумовлює наявність у системі мови співіснування дублетних (варіантних) і семантично диференційованих (синонімічних) одиниць. СС і СВ знаходять свій вияв у змінах формально-граматичного і семантичного характеру.

Отже, СС і СВ як мовні явища виникають унаслідок змін формально-змістового плану, характеризуючись тотожністю граматичного значення й семантичними відмінностями (синтаксичні синоніми) або виявляють семантичну однорідність і формально-граматичні розбіжності (синтаксичні варіанти).

Характерні критерії розмежування явищ варіантності й синонімії в синтаксисі умотивовані їхньою віднесеністю до двох параметрів: семантичного і формального. Варіювання змісту має широкий діапазон і призводить до семантичної віддаленості синтаксичних конструкцій, а також до їхньої семантичної диференціації.

3. Синтаксична синоніміка в межах словосполучення.

Цілісні словосполучення в системі синтаксичної синоніміки посідають особливий статус. Щоправда, поряд із терміном „цілісні словосполучення" вживають терміни „синтаксично зв'язані", „неподільні словосполучення", „нечленовані словосполучення", „нерозкладні конструкції", при цьому в кожен із них вкладається реалізація таким утворенням функції одного члена речення.

Цілісні словосполучення виявляються у двох різновидах.

Перший різновид становлять кількісно-іменні сполуки типу п'ять студентів (пор. морфолого-синтаксичні синоніми п 'ятеро студентів, п’ятірка студентів). Кількісно-іменні конструкції типу один із студентів, троє із слухачів на рівні синтаксичної синоніміки можуть мати лексико-синтаксичні синоніми типу один серед (з-поміж) студентів, троє серед (з-поміж) слухачів.

Синонім до конструкції п'ять возів = з п 'ять возів характеризується відтінком приблизності, невпевненості.

Другий тип охоплює конструкції, побудовані за моделлк «дієслово + інфінітив», які можуть бути замінені конструкціями «дієслово + девербатив»: закінчив читати → закінчив читання, любить малювати → любить малювання, хотів відпочити → хотів відпочинку. Такі словосполучення різняться формою слова, отже, це морфолого-синтаксичні синоніми.

Конструкція мріє відпочити і синонімічна їй конструкція мріє про відпочинок - лексико-морфолого-синтаксичні синоніми, оскільки вони розрізняються між собою типом зв'язку (безприйменниковий / прийменниковий), моделлю побудови (дієслово + інфінітив /дієслово + прийменник + З.в. іменника).

Морфолого-синтаксичними синонімами є конструкції типу була така незадоволена / була такою незадоволеною.

Особливу групу цілісних словосполучень утворюють сполуки прикметників, дієприкметників з іменниками, що називають родові поняття: Він був доброю людиною, чуйною і морфолого-синтаксичний синонім Він був добра людина, чуйна.

Процес синтаксичної синоніміки не поширюється на цілісні словосполучення, що називають обов'язкові ознаки предмета: шафа з червоного дерева, високий на зріст, скринька чудернацької форми.

Цілісні словосполучення побудовані за моделлями: а) «числівник + іменник у Р.в. з прийменником»; б) «займенник + іменник у Р.в. з прийменником»; в) «займенник + займенник з прийменником» на рівні синтаксичної синоніміки можуть мати лексико-синтаксичні синоніми, які засвідчують зміну прийменника: із - серед - з-поміж.

Цілісні словосполучення на позначення сукупності осіб чи предметів (батько з сином, мати з дочкою тощо) характеризуються відповідними лексико-морфолого-синтаксичними синонімами (батько та син, мати та дочка тощо).