4. Два аспекти синтаксичної деривації.

Термін "синтаксична деривація" вперше був використаний Є.Куриловичем при вивченні лексичної підсистеми мови. Він поділив дериваційні процеси на лексичну і синтаксичну деривацію. Лексичною деривацією вчений називає такі дериваційні процеси, які передбачають зміну лексичного значення похідного слова щодо твірного при незмінності їхньої первинної синтаксичної функції. Синтаксична деривація визначається як утворення деривата з новою синтаксичною функцією в межах того самого лексичного значення. Різні модифікації такого поділу дериваційних процесів знаходимо в працях Ш.Баллі, Л.Теньєра, М.Докуліла, О.А.Земської, В.В.Богданова та ін. При цьому Ш.Баллі користується терміном "транспозиція", розрізняючи категорійний перехід без зміни семантики деривата, або функціональну транспозицію (за Є.Куриловичем, це - синтаксична деривація) і категорійний перехід зі зміною в значенні деривата, або семантичну транспозицію. Л.Теньєр вживає термін "трансляція", що включає: а) міжкатегорійні переходи в межах того самого значення; б) міжкатегорійні переходи, супроводжувані змінами в значенні дериватів; в) вживання того самого слова з різними вторинними синтаксичними значеннями.

Класифікації дериваційних процесів О.А.Земської і В.В.Богданова базуються в основному на класифікації словотвірних типів М.Докуліла, в якій виділяються транспозиційні, мутаційні і модифікаційні типи. О.А.Земська розрізняє синтаксичну і лексичну деривацію. Синтаксична деривація – це перехід слів однієї частини мови в іншу без змін в їхньому лексичному значенні. В межах лексичної деривації вона виділяє транспозиційні і нетранспозиційні типи.

Транспозиційний тип включає перехід слів однієї частини мови в іншу, супроводжуваний і змінами в їхньому значенні.

Нетранспозиційний тип залишає похідне слово в межах тієї частини мови, що й твірне, але при цьому змінюється його лексичне значення.

В.В.Богданов виділяє транспозиційний словотвір, власне-словотвір і гібридний словотвір. Транспозиційний словотвір збігається з синтаксичною деривацією. Власне-словотвір охоплює процеси, в яких дериват і твірне слово залишаються в межах тієї самої частини мови, але нетотожні за значенням. Гібридний, або змішаний, словотвір – це утворення дериватів, які щодо твірного слова виявляють іншу частиномовну належність і відмінне лексичне значення.

Незважаючи на таке усталене вживання терміна "синтаксична деривація" в словотворі, останнім часом, насамперед у зв'язку із застосуванням поняття деривації до синтаксичного рівня мови, він почав широко вживатися з іншим, ніж у Є.Куриловича, значенням. Синтаксичною деривацією стали називати процеси творення одних синтаксичних одиниць від інших або лише процеси творення речень. Це спричинилося до виділення особливої галузі синтаксичної науки –дериваційного синтаксису, який описує системні відношення між різними синтаксичними одиницями, що відповідає принципу системності опису в лінгвістиці, встановлює загальні закономірності у внутрішній організації словотвору і синтаксису.

Ідеї дериваційного синтаксису безпосередньо опрацьовувалися вітчизняними мовознавцями (В.С.Храковський, Т.П.Ломтєв, О.І.Москальська, Л.М.Мурзин, В.А.Бслошаикова та ін.). В їх працях представлено кілька істотно відмінних концепцій синтаксичної деривації, які об'єднують, проте, деякі спільні ідеї, а саме: зразки речень системно пов'язані між собою такими відношеннями, якими пов'язується твірна і похідна основи; подібно до того, як набір похідних того самого слова утворює його словотвірну (дериваційну) парадигму, так і набір системно зв'язаних синтаксичних зразків речень утворює дериваційну парадигму речення.