2. Контамінація і редукція як чинники дериваційного синтаксису.

Центральним поняттям дериваційного синтаксису вважається поняття синтаксичної похідності, яка визначається за тими критеріями, що й словотвірна похідність. Так, зокрема В.А.Бєлошапкова синтаксичну похідність характеризує як такі системні парадигматичні співвідношення між синтаксичними конструкціями, які передбачають виділення вихідного члена парадигми, семантичне й формально елементарного, і вторинних, похідних, членів парадигми, які відрізняються від вихідного члена певним елементом змісту, що виражається за допомогою спеціального формального засобу. Обов'язковою умовою синтаксичної деривації, на її думку, є семантичне зрушення, яке простежується в накладанні на зміст вихідного члена парадигми іншого змісту, додаткового, модифікаційного.

Отже, синтаксична деривація тлумачиться як утворення деривата з новою синтаксичною функцією в межах того самого лексичного значення. Основною й найскладнішою синтаксичною одиницею, що становить значний дериваційний потенціал для творення синтаксичних одиниць того самого рангу, є речення, зокрема такі його форми, як просте ускладнене, складне та просте речення.

У ролі базової одиниці виступає як складне, так і просте формально ускладнене речення. Дериваційна активність вища у складного речення, яке є формально-граматичною репрезентацією семантичне складної одиниці, що являє собою таку складну синтаксичну конструкцію, в якій наявні хоча б два елементарні речення, пов язані певними семантичними відношеннями. Воно трансформується переважно в просте ускладнене речення.

Основними напрямами дериваційного синтаксису є трансформація, контамінація та редукція.

Контамінація – (contamination – лат. змішування) процес схрещення мовних одиниць-граматичних форм слів, сталих та синтаксично вільних словосполучень, речень, що одночасно з'являються у свідомості мовця внаслідок їх певної близькості в семантичному і значно рідше лише в звуковому, формальному відношеннях, тобто взаємодія асоціативно близьких мовних одиниць шляхом перехресного обєднання двох слів чи виразів, яке приводить до створення нової мовної одиниці, іноді навіть неправильної з точки зору літературної норми, напр., спинжак → спина + піджак.

Явище контамінації здебільшого притаманне усно-розмовному мовленню як мовленню спонтанному, але нерідко проникає і в сферу писемного мовлення. Досить звичною є дія контамінації, що спричиняється до ампліфікації, підсилення змісту мовних одиниць. Наприклад: 1) при утворенні слів із заперечними префіксами: безневинний (безневинний, невинний); 2) при поєднанні аналітичної і синтетичної форм ступенів порівняння: більш точний (+ точніший), найкращий від усіх (+ кращий від усіх).

Контамінація у словосполученнях виявляється у випадках поєднання компонентів двох найменувань одного поняття, сплутування двох співвідносних позначень тієї самої ситуації та синтаксичного керування при двох синонімічних словах чи тому самому слові, пор.: 1) такі відхилення від норми як перша імперіалістична війна (пор.: перша світова війна); 2) такі відомі випадки фразеологічної контамінації як мати роль і грати (відігравати) значення, чаша терпіння лопнула (чаша терпіння переповнилася і терпіння лопнуло); 31 грудня наш магазин працює на годину пізніше (пор.: працює довше і зачиняється пізніше); на мою точку зору (пор.: на мій погляд і з моєї точки зору).

Контамінацію на реченнєвому рівні легко простежити на прикладі перетину елементів особових і безособових конструкцій: Мова йдеться про ... (Мова йде про., і Йдеться про...); конструкцій з різними типами модальності: Піднятися і зачинити задні двері, будь ласка! (пор.: Піднятися! та Підніміться, будь ласка!).

Нерідко відбувається контамінація елементів простого речення з вставними одиницями і складнопідрядного речення: Як відомо, що Шевченко і в засланні продовжував писати і малювати (пор.: Як відомо, Шевченко... та Відомо, що Шевченко.).

Якщо є змога певне поняття позначити двома співвідносними компонентами відповідної морфолого-семантичної категорії, воно може дістати найменування зі спільним для цих двох компонентів значенням. У самій мові ця контамінація звичайно виражається як порушення синтаксичного узгодження:

1) у межах категорії особи: Ти (доля) взяла МЕНЕ малого за руку і в школу ХЛОПЦЯ одвела (Т.ІІІевченко); та сама особа уявляє себе і подає читачеві одночасно з двох боків - з боку мовця і когось стороннього;

2) у межах категорії роду: А онде під тином опухла дитина голоднеє мре (Т.Шевченко); до іменника дитина одне із означень виступає у формі не жіночого, а середнього роду - від середнього роду при позначенні біологічної недорослості (дитя - воно);

3) у межах категорії присвійності: Горпина висидить цілу ніч, плачучись то на чоловічу неласку, то на його нещирість (Панас Мирний); контраст двох засобів вираження присвійності - присвійного прикметника і родового відмінка займенника.

Отже, контамінація є одним із шляхів збагачення мови -творення нових слів, афіксів, словосполучень, синтаксичних конструкцій.

Складнопідрядне речення складає базу для творення різних типів простих ускладнених речень, що зумовлено його природою з погляду власне-семантичної, семантико-синтаксичної та комунікативної інтерпретації. Це - складнопідрядні речення з причиновими, умовними, цільовими, допустовими, темпоральними та порівняльними підрядними детермінантними частинами, що залежать від предикативного ядра головних частин. Вони перетворюються в прості речення з детермінантними другорядними членами. Саме таке синтаксичне явище називається редукцією (лат. ослаблення, зникнення).

Перетворення складнопідрядних речень у прості речення з детермінантним другорядним членом - це один з основних типів творення простих ускладнених речень на базі складнопідрядних. У процесі цього творення зазнають змін підрядна частина, семантико-синтасичні відношення та формально-граматичні зв'язки між головною та підрядною частинами.

Суть їх полягає в перетворенні предиката підрядної частини у віддієслівний або відад'єктивний іменник і в переміщенні його із центральної (присудкової) позиції в периферійну синтаксичну позицію та в заміні сполучників, що виражають семантико-синтаксичні відношення між головною і підрядною частиною, відповідними прийменниками, що спричиняється до утворення прийменниково-відмінкової форми з детермінантною функцією. Прийменники подібно до сполучників у семантико-синтаксичному ярусі семантичної структури речення нейтралізують семантичну функцію незгорнутого елементарного речення і комунікативне підсилюють семантичну функцію згорнутого елементарного реченя. На відміну від сполучників, які поєднують прості речення у складне і завжди функціонують у складних як із семантичного, так і з формально-граматичного погляду реченнях, прийменники обов'язково передбачають згортання другого елементарного реченя в адвербіалізований субстантивний компонент, разом з яким вони становлять єдиний член речення і єдину синтаксему, а з першим елементарним реченням вони утворюють просте поширене речення.

Отже, в безпосередньому дериваційному зв'язку перебуває підрядна частина складнопідрядного речення і детермінант простого ускладненого, що дає підставу розглядати просте ускладнене речення як похідну одиницю складнопідрядного речення. Наприклад: Дівчину поважали в класі, тому що вона старанна → Дівчину поважали в класі за старанність.

Підрядні сполучники вказують на такі семантико-синтаксичні відношення підрядної частини до головної, як причинові, наслідкові, темпоральні, цільові, умовні, допустові, порівняльні, пояснювальні й об'єктні.

До загальних виявів редукції можна віднести такі синтаксичні явища:

1) перетвореня складнопідрядних речень з підрядною зясувальною частиною у конструкції з прямою мовою: Лікар сказав, що завтра розпочинається профогляд робітників — Лікар сказав: "Завтра розпо чинається профогляд робітників ";

2) згортання складних речень у прості, ускладнені вокативною синтаксемою: Хтось повідомив Ларисі, що поїзд спізниться → Ларисо, поїзд спізниться!;

3) згортання складносурядного речення в просте з однорідними членами: Весна прийшла на поля + Весна прийшла на городи + Весна прийшла у сади -> Весна прийшла на поля, на городи, у сади.

Також до простих дериваційних перетворень синтаксичних одиниць одного рангу належить і згортання складносурядного речення в просте речення з уточнювальними членами, з узагальнювальним словом, з подвійним присудком, з синкретичним другорядним членом тощо.

Отже, редукція посідає одне з найголовніших місць у дериваційному синтаксисі при трансформації складних речень у прості. Контамінація - теж один з шляхів творення нових синтаксичних конструкцій, але водночас - це джерело численних мовних помилок, відхилень від граматичної та стилістичної норми.