
- •Тема і. Теоретичні проблеми синтаксичної синоніміки і синтаксичної деривації. Основні поняття й основні одиниці синтаксичної синоніміки і синтаксичної деривації План
- •1. З історії вивчення синтаксичної синоніміки.
- •2. Контамінація і редукція як чинники дериваційного синтаксису.
- •3. Основні напрями теоретичних досліджень у сучасному дериваційному синтаксисі
- •4. Два аспекти синтаксичної деривації.
- •5. Валентність в синтаксичній синоніміці
- •6. Модифікації, варіації, трансформації в синтаксичній синоніміці і синтаксичній деривації
- •1. Загальнотеоретичні підходи до тлумачення синтаксичної синонімії.
- •2. Проблеми розмежування синтаксичної синоніміки і варіативності
- •3. Синтаксична синоніміка в межах словосполучення.
- •4. Закономірності вияву синтаксичної синоніміки в межах речення.
- •6. Синтаксична синонімія простих речень з відокремленими прикладками зі складнопідрядними реченнями з підрядними означальними.
- •7. Синтаксична синоніміка простих формально ускладнених речень з відокремленими додатками зі складнопідрядними і складносурядними реченнями.
- •8. Синонімія безсполучникових складних речень і складносурядних речень
- •9. Неповні речення в системі синтаксичної синоніміки
- •10. Порівняльні звороти у системі синтаксичної синоніміки і синтаксичної деривації.
- •11. Синтаксична синоніміка простих речень з порівнянням зі складнопідрядними порівняння.
- •12. Власне-семантична, семантико-синтаксична і формально-синтаксична інтерпретації двоскладності/одно складності. Речення з кількома присудками у системі снтаксичної синоніміки.
- •1. Універсально-типологічні модифікації і трансформації слов'янського речення.
- •2. Дериваційні відношення між словосполученням і реченням. Проблема дериваційного зв'язку основних синтаксичних одиниць-конструкцій.
- •3. Згортання речення у субстантивне невласне-словосполучення.
- •4. Згортання речення у субстантивне словосполучення.
- •5. Згортання речення у дієслівні невласне-словосполучення.
- •5. Дериваційна парадигма синтаксичних одиниць у системі синтаксичної деривації і синтаксичної синоніміки. Парадигма речення в аспекті дериваційного синтаксису
- •6. Службові частини мови в синтаксичній синоніміці та
- •7. Прийменник у системі синтаксичної деривації: первинні і вторинні прийменники, проблеми кваліфікації і семантичних обсягів.
- •8. Корелятивність/некорелятивність синтетичних/аналітичних синтаксичних форм головних і другорядних членів речення. Парцелювання як засіб синтаксичної синонімії.
- •10. Синтаксична синонімія простих речень з обставинами допусту зі складнопідрядними і складносурядними реченнями.
- •11. Синтаксична синонімія простих речень з обставинами умови і відповідними підрядними умови.
- •7. Валентність в синтаксичній синоніміці і синтаксичній деривації
- •8. Модифікації, варіації, трансформації в синтаксичній синоніміці і синтаксичній деривації
- •1. Проблеми синтаксичної деривації та синтаксичної синоніміки на сторінках часопису "Мовознавство".
- •Контамінація і редукція як чинники дериваційного синтаксису.
10. Порівняльні звороти у системі синтаксичної синоніміки і синтаксичної деривації.
Синоніміка безприсудкових порівняльних конструкцій з називним відмінком іменника при узгодженому означенні мотивується тотожністю їхнього змісту. Багатоплановість феномена, позначуваного терміном "порівняння" зумовила його розгляд у філософському, логічному, літературознавчому та лінгвістичних аспектах. Останній включає аспект порівняння як об'єкт граматики, лексикології, фразеології, стилістики.
Функціонально-семантичний статус порівняльних конструкцій у сучасній лінгвістиці тлумачиться по-різному. З огляду на це у дослідженні першочергову увагу слід приділити з'ясуванню специфіки порівняльних конструкцій загалом, тобто, насамперед цікавими є питання- 1) які ознаки відрізняють будь-яку порівняльну конструкцію мови від будь-якої непорівняльної; 2) які відношення між одиницями мови різних мовних рівнів) зумовлюють компаративний зміст тієї чи тієї порівняльної конструкції, тобто, в чому полягає механізм реалізації компаративної семантики в сучасній українській мові.
Незважаючи на велику кількість засобів реалізації компаративної системи, усі вони зумовлені можливостями мовної системи й підпорядковані певним законам функціонування в її межах. Тобто, оформлюючи словесно акт порівняння, людина виконує виключно наявний у мові, запрограмований і тому зрозумілий іншим мовцям потенціал для вираження компаративного змісту, який, як слушно зазначає М.І.Черемисина, "...вловлюється носіями мови, коли вони, не задумуючись про облаштування тієї чи тієї фрази, інтуїтивно сприймають її як порівняння".
Вивчення й аналіз порівняльних конструкцій можна здійснювати з урахуванням логіко-граматичної моделі порівняння, запропонованої І.К.Кучеренком і частково використаної в дослідженнях Л.В.Голоюх, П.А.Морозова. Отже, структура логічної та мовної моделі порівняння містить певні загальні компоненти: 1) предмет (суб'єкт) порівняння, компарант - те, що порівнюється з чимось, тобто предмет чи явище, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого; 2) образ (об'єкт) порівняння, компаратор - те, з чим порівнюється певний предмет чи явище, що яскраво виражені й відомі мовцеві ознаки й унаслідок цього використовується ним для характеристики пізнаного; 3) основа порівняння - ознака або ряд ознак, за допомогою яких здійснюється акт порівняння.
Крім названих елементів логічної моделі порівняння (суб'єкта, об’єкта, основи), мовне порівняння містить ще один обов'язковий компонент - показник компаративних відношень - засіб мовного оформлення порівняльної семантики (сполучник, морфема тощо). Він відіграє вирішальну роль у реалізації компаративного змісту в отириелементній моделі порівняльної конструкції, оскільки забезпечує її цілісність.
Отже, показник порівняння формує порівняльну конструкцію єдність константи і контрастів, тим самим зумовлюючи її функціонування. У цьому розрізі доцільно зауважити, що елемент слід розглядати не тільки як конкретний порівняльний сполучник, але і як показник будь-яких можливих його функціональних змін. дослідження порівняльних конструкцій сучасної української мови повинно вестись з обов'язковим урахуванням складних взаємовідношень у структурі функціонально-семантичної категорії порівняння, оскільки у кожному випадку порівняльний зворот містить у собі згорнутий потенціал редукованих компонентів, пор.: Дівчина влетіла до хати мов блискавка → *Дівчина влетіла до хати, блискавкою.