8. Синонімія безсполучникових складних речень і складносурядних речень

Проблема безсполучникового складного речення не нова. До цього часу не всі різновиди цих структур описані й проаналізовані, не визначено статус інтонації як сполучного засобу. Сам статус безсполучникових речень поки що залишається проблематичним, оскільки одні лінгвісти відносять їх до відповідних типів сполучникових складних речень, а інші відстоюють думку про особливий статус безсполучникових складних речень, що характеризуються власною формою, відповідним синтаксичним значенням і власними особливими різновидами синтаксичного зв'язку. У сучасній лінгвістиці переважна більшість дослідників визнає безсполучникові складні речення.

Безсполучникове речення існує при такому підході як окремий різновид синтаксичних конструкцій і тлумачиться як тип складних речень, частини яких об'єднуються в одне синтаксичне і смислове ціле за допомогою певних лексико-граматичних і ритмомелодійних засобів, але без сполучників і сполучних слів.

Смислові відношення між складовими частинами безсполучникових складних речень виступають основою розмежування сполучникових складних речень з однорідними частинами і безсполучникових складних речень з неоднорідними частинами.

Безсполучникові складні речення з однотипними частинами виявляють у своєму обсязі різні смислові відношення між частинами, охоплюючи: єднальні, зіставні, зіставно-протиставні семантико-синтаксичні відношення.

А безсполучникові речення з неоднорідними частинами у своєму діапазоні виявляють більший діапазон семантико-синтаксичних відношень, що зумовлюється неодновимірністю їх семантики і розгалуженістю інтонацій.

До категорії складносурядних речень належать речення, утворені з двох чи кількох частин, формально тотожних простим реченням, і пов'язаних сурядними сполучниками. Вживання сурядного сполучника виступає основним формальним показником синтаксичної єдності складносурядного речення.

В організації складносурядних речень і у вираженні їх граматичних значень можуть брати участь синтаксично спеціалізовані слова: тому, все-таки, все ж, все одно, тільки, врешті-решт і под.

У зв'язку частин складносурядного речення значну роль відіграють особливості типізованого лексичного поповнення предикативних частин. Так, для складносурядних речень з протиставленими відношеннями властивою є наявність у предикативних частинах різноманітних лексичних протиставлень, що посилюють загальне звучання.

Класифікація складносурядних речень у слов'янських синтаксичних дослідженнях істотно не видозмінювалася, якщо не враховувати того, що в значній їх частині вони розглядаються в комплексі із безсполучниковими. У русистиці всі описи складносурядного речення грунтувалися на дослідженні смислових відношень між їх компонентами і відповідно до семантичних груп сполучників, внаслідок чого виділялися єднальні, розділові, протиставні речення.

З часом значно видозмінювався опис, до трьох названих розрядів додалися ще два: пояснювальні, в яких частини пов'язані відношеннями пояснення або уточнення, і приєднувальні речення, в яких друга частина виступає додатковим повідомленням щодо змісту першої частини.

Наголошення смислових відношень між частинами складносурядного речення залишає поза увагою аналіз структурних відмінностей різних типів цих речень, тобто для традиційного синтаксису властивим є нерозмежування з-поміж складносурядних одиниць речень відкритої і закритої структури.

Кількість предикативних частин у структурі складного речення, специфіка їхнього поєднання та ємність смислових відношень виступає основою розмежування закритих і відкритих структур. Складні речення відкритої структури - це речення з незалежними рядами предикативних частин, що складаються з двох, трьох і більше частин, кількість яких завжди потенційно може бути збільшеною включенням нових: То шумів зелений дощ, то мінилася барвами веселка, то линула пісня солов'їна, то крилами тріпотів весняний ранок (А.Яна). Подібне складносурядне речення допускає доповнення ще невизначеним числом предикативних частин.

Складні речення закритої структури - це речення із замкненими рядами і складаються завжди з двох частин, не допускаючи включення третьої: А Прометей приніс вогонь людині - й багато що змінилось у світі (В.Бровченко).

Частини речення відкритої структури однотипні за своїм відношенням до того смислового і структурного цілого, яким виступає все складне речення, і ці відношення формально виражені: для них властива обов'язкова аналогічна модальність, адекватність характеристики за метою висловлювання.

Частини речення закритої структури нерівнорядні у смисловому відношенні: вони по-різному відносяться одне до одного і по-різному співвідносяться з загальнореченнєвим смисловим малюнком. На цій підставі розмежовуються формальні класи складносурядних речень: складносурядні речення відкритої структури і складносурядні речення закритої структури. Кожен з цих двох типологічно відмінних класів речень співвідноситься з подібними структурами складнопідрядними безсполучниковими.

Синонімія безсполучникових складних речень і складносурядних речень легко простежується на зіставленні утворень типу Квіти цвітуть, і бджоли літають→ Квіти цвітуть, бджоли літають, де відсутність формального репрезентанта сурядності у другому реченні не впливає на формально-граматичний тип співвідношень предикативних частин і реалізацію ними смислових відношень. Це мотивується тим, що, за поглядом О.О.Потебні, генетично первинними були безсполучникові складні речення як найаморфніші структури, що у своїй організації відображають специфіку людського мислення. Першими засобами регулярного вираження формально-граматичного співвідношення предикативних частин і відповідного смислового відношення у структурі складного речення постали сполучники сурядності (цей погляд активно опрацьовував О.С.Мельничук). Синонімія безсполучникових складних речень зі складносурядними охоплює тільки безсполучникові складні речення з однотипними частинами, в яких послідовно реалізуються часові, зіставні, протиставні або розділові відношення: Тільки зорі в небі сяють, шепче лист, шумить Дунай, поміж: себе розмовляють, шепотять: кохай, кохай... (С.Гулак-Артемовський) → Тільки зорі в небі сяють, і шепче лист, і шумить Дунай, і поміж себе розмовляють, шепотять: кохай, кохай....; Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько - не гнися (Нар.тв.) → Стоїш високо - не будь гордим, а стоїш низько – не гнися.