1. Поняття та структура слідчої діяльності. Види слідчих дій

Діяльність по розслідуванню злочинів — цілеспрямований процес, метою якого є відтворення справжньої картини події злочину за її прямими та непрямими доказами. Її психологічна структура може розглядатись як сукупність основних (пізнавальної, конструктивної, комунікативної, організаційної) та допоміжних (профілактичної та засвідчувальної) різновидів діяльності.

Організаційно-психологічна структура слідчої діяльності представлена: інформаційно-пошуковими, комунікативними та інформаційно-комунікативними слідчими діями.

Інформаційно-пошукові — це дії, основу яких складає інформаційний пошук та оперування інформацією щодо події злочину (огляд місця події, впізнання); комунікативні — група слідчих дій, які мають в основі комунікативну діяльність, тобто здійснюються в умовах постійного контакту та діалогу між учасниками процесу розслідування (допит, допит віч-на-віч); інформаційно-комунікативні — група слідчих дій, значне місце серед яких належить як пізнавальній, конструктивній, так і комунікативній діяльності слідчого (обшук, перевірка свідчень на місці, затримання).

2. Психологічні чинники огляду місця події.

При проведенні впізнання необхідно знати, що на процес первинного сприймання об'єктів особою, яка впізнає, суттєвий вплив мають різнобічні об'єктивні та суб'єктивні чинники. До об'єктивних чинників належать умови, за яких відбувався процес сприймання: тривалість, динаміка, просторові характеристики об'єкта, його якісні характеристики — колір, розміри, шкідливість, погодні умови, освітленість, технічні засоби спостереження тощо. До суб'єктивних факторів відносяться: психічні стани спокою або хвилювання, значущість ситуації для спостерігача, стан органів чуття, індивідуальна метрика сприймання, вік, стать, соціальний та професійний статус, інтелектуальний розвиток тощо.

Об'єкт може сприйматися безпосередньо або опосередковано (наприклад, за фотографічним зображенням), у цілому або за окремими ознаками (наприклад, свідок не бачив злочинця, а лише чув його голос; сприймалась не вся людина, а лише окрема частина її тіла).

3. Психологічна суть пред’явлення для впізнання. Психологічні особливості відтворення обстановки і обставин події

При проведенні впізнання інколи спостерігається цікавий психологічний феномен — ідентифікація ознак об'єкта, що впізнається, значно багатша, ніж ті його ознаки, про які повідомлялось раніше на допиті. Це, трапляється, тому що, як правило, сприймання об'єктів у процесі події від­бувається спонтанно, неусвідомлено, що перешкоджає їх відтворенню при допиті. Повторний вплив ознак об'єкта при впізнанні створює домінанту (сильне вогнище збудження у корі великих півкуль мозку), що значно активізує процес довільного асоціювання.

Характер та вірогідність впізнання також тісно пов'язані із видом, типом, станом пам'яті особи, що впізнає. Так, наприклад, особи з наочною пам'яттю орієнтуються на ознаки зовнішності людини як об'єкта впізнання, з логіч­ною пам'яттю — на характеристики мовлення, зміст розмови. Погіршують актуалізацію образів зумовлені віком та захворюваннями зміни пам'яті.

На вірогідність впізнання впливає і часте пригадування події злочину. Так, потерпілий, як правило, досить добре запам'ятовує зовнішність злочинця, оскільки злочин глибоко стосується його і він неусвідомлено багато разів повертається до нього подумки. Достовірність впізнання пов'язана також із ча­совими характеристиками: чим коротший проміжок часу, тим ефективніше впізнання, оскільки з часом ідентифікуючі ознаки можуть значно змінитися:

а) через зміну ставлення особи до події злочину, зниження гостроти та ясності його пригадування, зняття психічної травми;

б) у зв'язку зі зміною зовнішності злочинця — він став дорослим, постарів, зробив пластичну операцію тощо.

Дуже важливою у процедурі впізнання є поведінка учасників. Так розгубленість, збентеження, невпевненість мови та поведінки особи при впізнанні свідчать про низьку надійність упізнання.

Що ж стосується особи, яка проводить упізнання, то вона повинна поводитись максимально нейтрально, контролювати власні невербальні про­яви, щоб виключити можливість психологічного впливу на учасників. Для цього слід старанно стримувати емоційні прояви та жестикулювання, міміку, мовлення. Категорично недопустимі навідні запитання, підказки.

Відтворення обстановки і обставин події належить до самостійних слідчих дій і полягає у проведенні досліджень із метою одержання та перевірки доказів, перевірки та оцінювання слідчих версій про можливі факти, що мають значення для розслідування злочину. Звичайно ж, тотожного стану об'єктів, явищ, дій (тим більше психологічного стану) при відтворенні досягти ніколи не вдається, йдеться про більш-менш наближене уподобання.

При відтворенні дозволяється використовувати як справжні, так і подібні предмети, знаряддя, матеріали. Проте справжні об'єкти завжди мають більш сильний психологічний вплив на учасника експерименту, чим досягаються набагато достовірніші результати.