3. Медична абілітація і реабілітація

Абілітація медична в ранньому віці — це система лікувально-профілактичних заходів, направлених на створення умов для формування, розвитку і тренування рефлекторних, сенсорних, рухових, психоемоційних реакцій дитини у відповідності з віком засобами медицини (медикаментозне, фізіотерапевтичне лікування, масаж, протезування і т. д.).

Щоб проводити психолого-педагогічну абілітацію (психолого-коректувальну роботу), педагогам і психологам необхідно знати ключові етапи медичної абілітації для оптимального об'єднання зусиль.

1. етап — прогнозування народження з відхиленнями в розвитку (перші 12 тижнів вагітності) і попередження народження хворої дитини (12 тижнів до пологів), здійснюється акушерами- гінекологами. При несприятливому перебігу вагітності проводяться попереджувальні заходи.

2. етап — техніка і практика ведення пологів. Після народження дитина обстежується фахівцями для уточнення стану її нервової системи, органів і тканин.

3. етап— комплексні лікувальні заходи.

Медична реабілітація — початковий етап реабілітаційної роботи, полягає у використанні всіх можливостей сучасної медицина для відновлення до задовільного рівня порушених функцій, для стабілізації компенсаторних і відновлювальних процесів, формування і розвитку можливості пристосування хворого до нових умов існування, надання йому медичної допомоги у відновленні або розвитку професійних навиків з урахуванням специфіки порушень.

У зміст медичної реабілітації входить:

• медикаментозне лікування і фітотерапія;

• лікування фізіотерапевтичними засобами;

• працетерапія, арттерапія;

• відновне оперативне втручання;

• протезування,

• санаторно-курортне лікування.

Медична реабілітація проводиться спільно з педагогічною реабілітацією. Побудова реабілітаційної програми ґрунтується на наступних принципах:

1) реабілітаційні заходи починаються з перших днів: захворювання і проводяться безперервно за умови етапної побудови програми;

2. реабілітаційні заходи повинні бути комплексними, різносторонніми;

3. реабілітаційна програма повинна бути індивідуальною для кожного хворого залежно від етіології, патогенезу, віку хворого і інших чинників;

4) завершальним етапом реабілітаційної програми для дорослих повинні бути профорієнтація і працевлаштування, для дітей — це повернення до звичайної для раннього дитячого віку діяльності.

Реабілітація дітей здійснюється на базі установ охорони здоров'я, народної освіти і соціального забезпечення. Етапи реабілітаційного процесу:

1) реабілітаційно-виховне лікування в стаціонарі (від 1 до 3 місяців);

2) реадаптація — пристосування хворого до умов існування на тому або іншому рівні відповідно до відновлення і компенсації функцій;

3) власне реабілітація — повернення до звичайної діяльності, до колишніх своїх обов'язків. У дітей цей етап припускає повне або часткове подолання порушення, його компенсацію і своєчасну коректувально-педагогічну допомогу для запобігання вторинних і подальших відхилень в розвитку.

Зменшення числа осіб з обмеженими можливостями життєдіяльності може сьогодні досягатися засобами медицини через вдосконалення профілактики, своєчасного раннього виявлення і ранньої діагностики відхилень в розвитку дитини, через вдосконалення абілітаційних і реабілітаційних заходів, підвищення якості медичного супроводу корекційно-освітнього процесу.