Термінологічний словник до теми «Звіт про власний капітал»

Статутний капітал — зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Пайовий капітал — сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

Додатково вкладений капітал — сума перевищення вартості реалізації випущених акцій над їх номінальною вартістю.

Інший додатковий капітал - сума дооцінювання необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал — сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Неоплачений капітал — сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Вилучений капітал — фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством У його учасників.

Література: [6; 3; 4; 11, с. 187—206; 15, с. 533—557; 16, с. 91—95; 17, с. 84—88; 19, с. 55—56]

Тема 6. Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах

Під час вивчення цієї теми необхідно. По-перше, ознайомитися з новими термінами, які стосуються даної теми. При цьому треба усвідомити, що під терміном «облікове оцінювання» розуміють визначення термінів корисного використання необоротних активів, процента відрахувань для створення резерву сумнівних боргів тощо. Відповідно зміна цих показників вважається зміною облікової оцінки (результату облікового оцінювання). Поняття облікової політики не є новим і тому проблем з його засвоєнням бути не повинно.

Так, вибір оцінки основних засобів, нематеріальних активів тощо під час надходження чи у балансі — це облікова політика, а вибір методу амортизації, його перегляд та оцінювання знецінення активів — це облікове оцінювання.

Разом з тим слід зазначити, що між поняттями «облікова політика» і «облікове оцінювання» дуже тонка межа, і тому помітити її інколи досить важко: адже оцінювання — це елемент облікової політики. Тим більш що П(С)БО 6 передбачає в певних випадках зміну облікової політики відображати як зміну облікового оцінювання.

Проте така межа існує і треба її розрізняти. Це важливо у зв’язку з тим, що у зміні облікової політики ініціатива переважно не належить підприємству. А причиною зміни облікової оцінки (як правило) є професійне судження лише керівництва підприємства.

Якщо виходити з того, що облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності, то можна помітити, що підставами для зміни облікової політики підприємства є зміна вимог законодавства або зміна відповідного стандарту, а підставами зміни облікової оцінки є зміна обставин, на яких ґрунтувалося оцінювання або отримання додаткової інформації керівництвом підприємства. Водночас це не означає, що облікова політика не може бути змінена з метою забезпечення достовірнішого відбиття подій або операцій у звітності з погляду керівництва підприємства. Головне, на що треба звернути увагу — це правила виправлення помилок, які зазначені в п. 4 цього Положення. Оскільки виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, потрібно згадати про розділ коригування, який з цією метою передбачено у формі звіту про власний капітал (рядок 030, графа 8).

Що ж до наслідків зміни в облікових оцінках, то вони враховуються за правилами, зазначеними в п. 7 цього Положення.

Вивчаючи вплив змін в обліковій політиці, потрібно зробити висновок, що в разі зміни облікової політики не лише коригується сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, а й повторно надається порівняльна інформація щодо попередніх звітних періодів (див. п. 12.1, 12.2 цього Положення).

Складним для вивчення є розділ «Події після дати балансу». Ключовим моментом цього розділу є те, що можуть бути події, які вимагають коригування відповідних активів і зобов’язань, та події, які не потребують коригування статей фінансових звітів. Орієнтовний перелік подій першого типу наведено в п. 1 додатка до цього Положення під назвою «Події, які надають додаткову інформацію про обставини, що існували на дату балансу».

Слід зрозуміти, що коригування активів і зобов’язань здійснюється шляхом сторнування чи додаткових записів в обліку звітного періоду. Наприклад, у разі переоцінювання оборотних активів після звітної дати, яке свідчить про стійке зниження визначеної на дату балансу їх вартості, на суму зниження робиться такий запис:

Кредит рахунка 20 «Виробничі запаси»

Дебет рахунка 946 «Втрати від знецінення запасів».

Такий же запис робиться і у випадку продажу запасів, який свідчить про необґрунтованість оцінювання чистої вартості їх реалізації на дату балансу. І так далі відповідно до змісту подій, які передбачені орієнтовним переліком.

Орієнтовний перелік подій другого типу наведено в п. 2 додатка до цього Положення під назвою «Події, які вказують на обставини, що виникли після дати балансу». Такі події слід розкривати у примітках до фінансової звітності за умови, зазначеної в п. 17 цього Положення.

В останньому розділі цього Положення наголошується на необхідності розкриття у примітках до фінансової звітності інформації як про виправлення помилок, так і про зміни в облікових оцінках і в обліковій політиці.

Слід звернути увагу на те, що у випадку, коли події після дати балансу свідчать про намір підприємства припинити діяльність чи про неможливість її продовження, фінансова звітність складається без застосування принципу безперервності діяльності (вимоги цього принципу зазначені в П(С)БО 1).