36. Соціальні типи характеру людини за е. Фроммом

Узагальнивши дані спостережень за соціальною поведінкою різних людей, співвіднісши їх з практикою роботи в клініці (Е. Фромм був лікарем-психіатром фрейдистської орієнтації), автор цієї типології характерів вивів такі їх основні типи:

1. “Мазохіст-садист” - людина, схильна бачити причини своїх життєвих успіхів і невдач, а також причини соціальних подій, що спостерігаються, не в обставинах, а в людях. Намагаючись усунути ці причини, вона спрямовує свою агресію на людину, яка здається їй причиною невдачі. Якщо мова йде про неї саму, то її агресивні дії спрямовуються на себе; якщо причиною є інші люди, то вони стають жертвами її агресивності. Така людина багато займається самоосвітою, самовдосконаленням, “перероблянням” людей “у кращий бік”. Своїми наполегливими діями, непомірними вимогами і домаганнями вона іноді доводить себе та інших людей до стану знемоги. Особливо небезпечний для оточуючих такий тип тоді, коли він одержує над ними владу: він їх починає тероризувати, виходячи з “благих намірів”.

Люди-мазохісти виявляють тенденції принижувати і послабляти себе, упиваються самокритикою і самобичуванням, зводять на себе немислимі даремні обвинувачення у всьому і намагаються взяти провину на себе, навіть якщо вони ні при чому.

2. “Руйнівник” характеризується вираженою агресивністю й активним прагненням до усунення, знищення об'єкта, що викликає фрустрацію, крах надій у даної людини. “Руйнівність, - пише Фромм, - це засіб рятунку від нестерпного почуття безсилля”. До руйнівності як засобу вирішення своїх життєвих проблем звичайно звертаються люди, що відчувають почуття тривоги і безсилля, обмежені в реалізації своїх інтелектуальних та емоційних можливостей. У періоди великих соціальних потрясінь, революцій, переворотів вони виступають як основні сили, що руйнують старе, у тому числі й культуру.

3. “Конформіст-автомат” - індивід, який, стикнувшись з важковирішуваними соціальними й особистими проблемами, перестає “бути самим собою”. Він беззаперечно підпорядковується обставинам, товариству будь-якого типу, вимогам соціальної групи, швидко засвоюючи тип мислення і спосіб поведінки, властивий більшості людей у даній ситуації. У такої людини майже ніколи немає ні власної думки, ні вираженої соціальної позиції. Він фактично втрачає власне “Я”, свою індивідуальність і “настільки звик відчувати саме ті почуття, які від нього очікуються у певних ситуаціях, що лише як виняток міг би помітити у своїх почуттях щось “чуже”. Така людина завжди готова підкоритися будь-якій новій владі, швидко і без проблем змінює свої переконання, якщо обставини цього потребують, не особливо замислюючись про моральний бік подібної поведінки. Це - тип свідомого або несвідомого пристосованця.

37. Виникнення та основні принципи гуманістичної психології.

Гуманістична психологія - один з напрямків сучасної психології, орієнтованих на вивчення смислових структур людини. У гуманістичній психології як основні предмети виступають: вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я, міжособистісні стосунки. Гуманістична психологія як самостійний напрямок відокремилася на початку 60-х років XX ст., як протест проти домінування біхевіоризму і психоаналізу в США, одержала назву третьої сили. До цього напряму можуть бути віднесені А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, Ш та ін. У 1963 р. Було висунуто п'ять основних положень даного напрямку психології: Людина як цілісна істота перевершує суму своїх складових (інакше кажучи, людина не може бути пояснена в результаті наукового вивчення її часткових функцій). Людське буття розгортається в контексті міжлюдських відносин (інакше кажучи, людина не може бути пояснена своїми частковими функціями, в яких не приймається в розрахунок міжособистісний досвід). Людина усвідомлює себе (і не може бути зрозумілою психологією, бо та не враховує її безперервну, багаторівневу самосвідомість). Людина має вибір (людина не є пасивним спостерігачем процесу свого існування: вона творить свій власний досвід). Людина інтенціальна (людина звернена у майбутнє, в її житті є мета, цінності та сенс). На основі гуманістичної психології будуються деякі напрямки психотерапії і гуманістична педагогіка. Лікувальними факторами в роботі гуманістичного психолога і психотерапевта є, перш за все, безумовне прийняття клієнта, підтримка, емпатія, увага до внутрішніх переживань, стимулювання здійснення вибору і прийняття рішень, справжність.

38. Сутність теорії потреб А. Маслоу. Маслоу - один із засновників гуманістичної психології. Він вніс значний теоретичний і практичний внесок у створення альтернативи біхевіоризму і психоаналізу, які прагнули "пояснити до знищення" творчість, любов, альтруїзм та інші великі культурні, соціальні та індивідуальні досягнення людства. Всю свою психологічну роботу Маслоу пов'язував з проблематикою особистого зростання і розвитку, розглядаючи психологію як один із засобів, які сприяють соціальному і психологічне добробуту. Маслоу розробив теорію мотивації, в основу якої він поставив піраміду потреб. Ця теорія пояснює як виникають або викликаються ті або інші мотиви, як і якими способами мотиви приводяться в дію, як здійснюється мотивація. Життя людини визначається її потребами. Потребами, як фізіологічними, низинними, так і духовними, піднесеними. І щоб зрозуміти, які цілі ставить перед собою індивід, і до чого він прагне, необхідно розуміти, які потреби і коли індивід має або може мати. Вихідним пунктом теорії Маслоу виступає перегляд поняття інстинкту. Маслоу заміняє поняття інстинкту поняттям базових потреб, які мають інстінктоідну природу в тому сенсі, що вони виражають природу і видову специфіку людини. На відміну від інстинктів вони можуть залишитися нерозвиненими, оскільки їх вроджений інстинктивний компонент слабкий і легко переважується іншими факторами, пов'язаними з зовнішніми середовищні (культурними) впливами. Маслоу виділяє п'ять груп потреб: 1) фізіологічні (голод, спрага, сексуальний потяг, сон тощо); 2) потреби в безпеці (впевненість, захищеність, порядок і ін); 3) потреби в контактах і любові; 4) потреби у визнанні, оцінці, повазі (в тому числі самоповагу) 5) потреба в самоактуалізації.Згідно Маслоу, «людські потреби розташовуються у вигляді ієрархії. Іншими словами, появі однієї потреби звичайно передує задоволення інший, більш нагальною. Нижчі потреби - починаючи з фізіологічних - є одночасно і більш нагальними. Якщо вони не задоволені, вся активність спрямовується на їх задоволення, інші ж потреби просто не існують для індивіда в даний момент.