16.Перехресна еластичність попиту за цінами.

Перехресна еластичність попиту – це показник відсоткової зміни попиту на певний товар Х при зміні ціни на товар Y на 1%:

, або (9.5)

Якщо два товари є взаємозамінними, то перехресна еластичність попиту на ці товари має додатне значення.

Якщо два товари є взаємодоповнюючими, то перехресна еластичність попиту на ці товари від’ємна.

Перехресна еластичність попиту дорівнює нулеві ( ), коли два товари не пов’язані між собою, тобто споживання одного товару не залежить від зміни ціни на інший товар.

17. Еластичність пропозиції

Визначення еластичності пропозиції за ціною

Еластичність пропозиції за ціною (або цінова еластичність пропозиції) вимірює реакцію виробників на зміни в цінах. Цінова еластичність пропозиції визначається як зміна величини пропозиції (у відсотках), яка поділена на зміну в цінах (у відсотках). Цінова еластичність пропозиції позначається Еs

Формула коефіцієнта еластичності пропозиції за ціною

Оскільки крива пропозиції має позитивний нахил, ціна і величина пропозиції змінюється в одному напрямку, тоді й цінова еластичність пропозиції позитивна. Як і еластичність попиту, цінова еластичність пропозиції може бути:

1) якщо еластичність пропозиції більша від 1, то пропозиція еластична;

2) якщо еластичність пропозиції дорівнює 1, то пропозиція має одиничну еластичність;

3) якщо еластичність пропозиція менша за 1, то пропозиція нееластична.

4) якщо еластичність рівна нулю, то пропозиція цілком нееластична;

5) якщо еластичність прямує до безкінечності, то пропозиція цілком еластична.

Чинники, що впливають на цінову еластичність пропозиції

Хоча існують декілька чинників, що впливають на еластичність пропозиції за ціною, вагомішим є період, за який виробники "пристосовуються" до змін у цінах. Чим більший цей період, тим пропозиція більш еластична за ціною. Наприклад, якщо ціна зростає, виробник не зможе зразу до неї пристосуватися. Якщо ціна пшениці зростає, а поле вже засіяне, виробник може використовувати більше добрив або найняти більше працівників для прополювання, але все ж йому необхідно буде чекати наступного сезону, щоб засіяти більше пшениці. Якщо ціна малолітражних автомобілів зростає, то виробникам необхідно переустаткувати існуючі заводи й побудувати нові, перш ніж вони істотно збільшать випуск продукції. Отже, з перебігом часу виробники пристосовуються до зміни в цінах, і пропозиція, відповідаючи на ці зміни, стає еластичнішою.

18. Споживчі уподобання. Способи їх опису та формалізації.

Теорія поведінки споживача розглядає вибір благ споживачем з метою найбільшого задоволення його потреб в умовах обмеженості ресурсів, виходячи з заданих варіантів можливого вибору і альтернативних вартостей. Економічна модель споживчого вибору базується на декількох основних припущеннях щодо індивідуальних переваг товарів і послуг. Дані припущення включають наступне:

1. Здатність аранжувати альтернативи. Припустимо, що коли перед людиною стоять дві альтернативи, воно здатна вказати на те, що надає перевагу першому набору благ, а не другому, або не бачить між ними відмінності.

2. Транзитивність переваг. Тобто, коли споживач надає перевагу набору А, а не B, а останній - набору С, це означає, що він також надає перевагу набору А, а не С.

1. Велика кількість товару має більше переваг ніж менша кількість. Передбачається, що люди завжди надають перевагу більшій кількості товару чи послуг (якщо товари якісні). Це означає, що потреби в товарах та послугах не мають насичення. Проте грошовий дохід споживачів має обмежену величину і люди повинні узгоджувати бажання із бюджетом. Бюджет залежать від доходу і від цін товарів і послуг. Споживачі повинні обрати, як найкращим способом задовольнити свої уподобання, не витрачаючи більше, ніж дозволяє бюджет. Перед кожним споживачем стоять три запитання:

Щоб відповісти на перше запитання, необхідно з'ясувати корисність речі для споживача, щоб відповісти на друге - досліджувати ціну, щоб вирішити третє питання - визначити дохід споживача. Ці три проблеми - корисність, ціна і дохід - і становлять зміст теорії поведінки споживача.