Тема: Загальні основи педагогіки.

1. виникнення і встановлення педагогіки як науки про виховання.

2. об’єкт і предмет педагогіки

3. завдання і функції сучасної педагогіки

4. історичні етапи розвитку педагогіки.

5. основні категорії педагогіки: навчання, виховання, освіта, розвиток, формування.

6. джерела педагогіки

7. система педагогічних наук

8. зв'язок педагогіки з іншими науками.

1.

Підготувати підростаюче покоління до життя та праці – означає передати йому суспільно-історичний досвід накопичений людством.

Педагогіка вчить як передавати цей досвід. Але для цього вона покликана розробити способи, засоби, шляхи, передачі суспільно-історичного досвіду від покоління до покоління.

Педагогіка – це наука про виховання.

Педагогіка – це наука про спеціально організовану діяльність, по формуванню особистості (на пам'ять); це наука про зміст, форми, і методи навчання, виховання.

Педагогіка – це наука що вивчає процеси навчання, виховання, і розвитку особистості.

Педагогіка була складовою філософії до початку 17 століття, а саме – етики – наука, про мораль.

Перший виділив англійський вчений, філософ – Френсія Бекол.

2.

Об’єктом педагогіки –особистість вихованця(учня, студента, дорослого).

Предмет педагогіки – це виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноважених на це суспільство

Фактори, що впливають на особистість:

біологічний початок

сім*я та людина

довільне середовище

мистецтво

засоби масової інформації

Фактори – впливи у їх спрямовані на формування особистості.

3.

Завдання і функції педагогіки:

обґрунтування сутності методологічних основ. Законів протікання та рушійних сил в процесі навчання, виховання, освіти.

Теоретична розробка методів, форм, засобів, принципів організації, та здійснення процесів

Створення методики практичного впровадження наук – теоретичних розробок, щодо застосування методів, форм, засобів і принципів.

4.

Пов'язаний із значним вкладом в становлення і розвиток педагогіки давньогрецьких і римських вчених-філософів: Арістотель, Платон.

Епоха феодалізму і відродження 14-16 століття, яка викликала до життя розвиток мистецтва, літератури, різних наук в тому числі психолого-педагогічних.

2 половина 16 століття – середина 18.

2 половина 18 – початок 19 століття(пов'язаний з розвитком вітчизняної педагогіки )

2 половина 20 століття – сучасний етап розвитку педагогіки.

Історичні етапи розвитку.

У 17 столітті педагогіка відокремилась у самостійну науку і в своєму розвитку пройшла такі стадії:

Народна педагогіка – це виховання та навчання засобами фольклору,сімейне виховання, родинна педагогіка, педагогіка народного календаря.

Духовна педагогіка – виховання та навчання засобами релігії.

Світська педагогіка – на науковій основі

6.

Джерелами педагогіки є те, що містить в собі теоретичні й практичні педагогічні знання для використання їх у становленні розвитку й удосконалення педагогічних наук.

Джерела педагогіки:

Народна педагогіка

Історичні надбання

Напрацювання

Наукова література з педагогіки

Соціологія

Історія

Фізіологія та інші людинознавчі предмети

Спеціальна наукова пед. Літ-ри(збірники, підручники)

Передовий та новаторський досвід

Документи державного значення, що стосуються проблем школи та освіти.

Художня література, на педагогічні теми.

7.

Чому існує система педагогічних наук:

Протягом всієї історії розвиток педагогіки постійно збільшувався, розширювався і поглиблювався обсяг педагогічних знань, тому на певному етапі її розвитку виникла потреба диференціювати і розмежовувати всі педагогічні знання.

Сьогодні порівняно з минулим існують різні типи навчально-виховних закладів, в яких організація і здійснення навчання і виховання мають специфічні особливості.

Отже педагогіка покликана розробляти теоретичні і методично-практичні рекомендації, спираючись на які, можливо ефективно здійснювати навчально-виховний процес в тих и інших типах навчальних закладів.

Основною причиною утворення системи педагогічних наук стали специфічні характерологічні сторони об’єкту педагогіки у вузькому смислі.

Система педагогічних наук складається:

Загальні основи педагогіки містить такі розділи:

загальні основи педагогіки

теорія навчання – дидактика

теорія виховання

школознавство.

Історія педагогіки

Вікова педагогіка (педагогіка дошкільна і ЗОШ)

Професійна педагогіка(військова, інженерна)

Спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка(глухонімі діти), тифлопедагогіка(для сліпих), олівофренопедагогіка(розумово відсталі діти), логопедія(вади у вимовлені))

Методика викладання окремих наук.

8.

Філософія – тому що провідні теорії і окремі їх положення

Історією – як категорія історична педагогіка тісно пов’язана і відображає в собі історію розвитку людського суспільства, крім того, кожна епоха примножувала і оновлювала педагогічні знання

Психологія – без знання психології неможливо здійснювати процес навчання, виховання, освіти

Анатомія, фізіологія

Кібернетика

Народознавство

Етнографією

Релігія

Економіка

Екологія

Валеологія

Гігієна

Самостійне опрацювання на тему: Основні категорії педагогіки: навчання, виховання, освіта.

Найважливіші педагогічні категорії – виховання, освіта і навчання. Вони охоплюють сукупність реальних явищ, теоретичних і практичних питань, що належать до предмета педагогічної науки. Правильне їх розуміння потрібне, передусім, для пізнання педагогічних закономірностей.

Виховання – соціальне явище, властиве тільки людям, є однією зі сфер суспільно-необхідної діяльності.

Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Основне його призначення полягає у забезпеченні життєвої наступності поколінь, що не можливе без засвоєння і розвитку новими поколіннями суспільно-трудового досвіду

Одним з елементів виховання є освіта.

Освіта – процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Термін «освіта» вживається на означення не тільки процесу розумового виховання і підготовки до виконання певних суспільних функцій, а й результатом цього процесу. Здобуття певної освіти відповідає і певному статуту людини в суспільстві, його вченому ступеню. Поняття «освіта» означає також сукупність і функціонування освітньо-виховних установ різних типів та ступенів.

Головним способом здобуття освіти, засвоєння суспільно-історичного досвіду, найважливішим засобом опанування здобутками людської культури є навчання.

Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.

Навчання не є механічною передачею знань учителем учням. Це – їх спільна праця, в якій викладання й учіння перебувають у єдності й взаємодії. Провідна роль у цьому процесі належить учителю, який викладає учням навчальний матеріал