
- •Тема: Загальні основи педагогіки.
- •Тема: Вчитель та його соціальні функції
- •Освітня функція
- •Тема: Методи навчання
- •Тема: форми організації навчання
- •Тема: Урок – основна форма організації навчання в школі.
- •Тема: Зміст освіти
- •Тема: перевірка та оцінка навчальної діяльності учнів
- •Тема: Форми виховної роботи
- •2. Організаційні форми роботи
- •Тема: напрямки виховання
- •Тема: робота класного керівника
- •Виховання учнівського колективу
- •Тема: Сімейне виховання. Форми зв’язку школи та сім*ї
- •2. Завдання сім'ї
- •Тема: Робота з важковиховуваними дітьми
Тема: Загальні основи педагогіки.
1. виникнення і встановлення педагогіки як науки про виховання.
2. об’єкт і предмет педагогіки
3. завдання і функції сучасної педагогіки
4. історичні етапи розвитку педагогіки.
5. основні категорії педагогіки: навчання, виховання, освіта, розвиток, формування.
6. джерела педагогіки
7. система педагогічних наук
8. зв'язок педагогіки з іншими науками.
1.
Підготувати підростаюче покоління до життя та праці – означає передати йому суспільно-історичний досвід накопичений людством.
Педагогіка вчить як передавати цей досвід. Але для цього вона покликана розробити способи, засоби, шляхи, передачі суспільно-історичного досвіду від покоління до покоління.
Педагогіка – це наука про виховання.
Педагогіка – це наука про спеціально організовану діяльність, по формуванню особистості (на пам'ять); це наука про зміст, форми, і методи навчання, виховання.
Педагогіка – це наука що вивчає процеси навчання, виховання, і розвитку особистості.
Педагогіка була складовою філософії до початку 17 століття, а саме – етики – наука, про мораль.
Перший виділив англійський вчений, філософ – Френсія Бекол.
2.
Об’єктом педагогіки –особистість вихованця(учня, студента, дорослого).
Предмет педагогіки – це виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноважених на це суспільство
Фактори, що впливають на особистість:
біологічний початок
сім*я та людина
довільне середовище
мистецтво
засоби масової інформації
Фактори – впливи у їх спрямовані на формування особистості.
3.
Завдання і функції педагогіки:
обґрунтування сутності методологічних основ. Законів протікання та рушійних сил в процесі навчання, виховання, освіти.
Теоретична розробка методів, форм, засобів, принципів організації, та здійснення процесів
Створення методики практичного впровадження наук – теоретичних розробок, щодо застосування методів, форм, засобів і принципів.
4.
Пов'язаний із значним вкладом в становлення і розвиток педагогіки давньогрецьких і римських вчених-філософів: Арістотель, Платон.
Епоха феодалізму і відродження 14-16 століття, яка викликала до життя розвиток мистецтва, літератури, різних наук в тому числі психолого-педагогічних.
2 половина 16 століття – середина 18.
2 половина 18 – початок 19 століття(пов'язаний з розвитком вітчизняної педагогіки )
2 половина 20 століття – сучасний етап розвитку педагогіки.
Історичні етапи розвитку.
У 17 столітті педагогіка відокремилась у самостійну науку і в своєму розвитку пройшла такі стадії:
Народна педагогіка – це виховання та навчання засобами фольклору,сімейне виховання, родинна педагогіка, педагогіка народного календаря.
Духовна педагогіка – виховання та навчання засобами релігії.
Світська педагогіка – на науковій основі
6.
Джерелами педагогіки є те, що містить в собі теоретичні й практичні педагогічні знання для використання їх у становленні розвитку й удосконалення педагогічних наук.
Джерела педагогіки:
Народна педагогіка
Історичні надбання
Напрацювання
Наукова література з педагогіки
Соціологія
Історія
Фізіологія та інші людинознавчі предмети
Спеціальна наукова пед. Літ-ри(збірники, підручники)
Передовий та новаторський досвід
Документи державного значення, що стосуються проблем школи та освіти.
Художня література, на педагогічні теми.
7.
Чому існує система педагогічних наук:
Протягом всієї історії розвиток педагогіки постійно збільшувався, розширювався і поглиблювався обсяг педагогічних знань, тому на певному етапі її розвитку виникла потреба диференціювати і розмежовувати всі педагогічні знання.
Сьогодні порівняно з минулим існують різні типи навчально-виховних закладів, в яких організація і здійснення навчання і виховання мають специфічні особливості.
Отже педагогіка покликана розробляти теоретичні і методично-практичні рекомендації, спираючись на які, можливо ефективно здійснювати навчально-виховний процес в тих и інших типах навчальних закладів.
Основною причиною утворення системи педагогічних наук стали специфічні характерологічні сторони об’єкту педагогіки у вузькому смислі.
Система педагогічних наук складається:
Загальні основи педагогіки містить такі розділи:
загальні основи педагогіки
теорія навчання – дидактика
теорія виховання
школознавство.
Історія педагогіки
Вікова педагогіка (педагогіка дошкільна і ЗОШ)
Професійна педагогіка(військова, інженерна)
Спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка(глухонімі діти), тифлопедагогіка(для сліпих), олівофренопедагогіка(розумово відсталі діти), логопедія(вади у вимовлені))
Методика викладання окремих наук.
8.
Філософія – тому що провідні теорії і окремі їх положення
Історією – як категорія історична педагогіка тісно пов’язана і відображає в собі історію розвитку людського суспільства, крім того, кожна епоха примножувала і оновлювала педагогічні знання
Психологія – без знання психології неможливо здійснювати процес навчання, виховання, освіти
Анатомія, фізіологія
Кібернетика
Народознавство
Етнографією
Релігія
Економіка
Екологія
Валеологія
Гігієна
Самостійне опрацювання на тему: Основні категорії педагогіки: навчання, виховання, освіта.
Найважливіші педагогічні категорії – виховання, освіта і навчання. Вони охоплюють сукупність реальних явищ, теоретичних і практичних питань, що належать до предмета педагогічної науки. Правильне їх розуміння потрібне, передусім, для пізнання педагогічних закономірностей.
Виховання – соціальне явище, властиве тільки людям, є однією зі сфер суспільно-необхідної діяльності.
Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості.
Основне його призначення полягає у забезпеченні життєвої наступності поколінь, що не можливе без засвоєння і розвитку новими поколіннями суспільно-трудового досвіду
Одним з елементів виховання є освіта.
Освіта – процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.
Термін «освіта» вживається на означення не тільки процесу розумового виховання і підготовки до виконання певних суспільних функцій, а й результатом цього процесу. Здобуття певної освіти відповідає і певному статуту людини в суспільстві, його вченому ступеню. Поняття «освіта» означає також сукупність і функціонування освітньо-виховних установ різних типів та ступенів.
Головним способом здобуття освіти, засвоєння суспільно-історичного досвіду, найважливішим засобом опанування здобутками людської культури є навчання.
Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.
Навчання не є механічною передачею знань учителем учням. Це – їх спільна праця, в якій викладання й учіння перебувають у єдності й взаємодії. Провідна роль у цьому процесі належить учителю, який викладає учням навчальний матеріал