Тема. Культура усного фахового спілкування

1. Особливості усного спілкування.

2. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.

3. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування (на самостійне опрацювання).

4. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди (на самостійне опрацювання).

Література

1. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. – К. : А.С.К., 2003. – С. 201-203, 208-210.

2. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова. – Х. : Торсінг, 2003. – С. 301, 311-313.

3. Лесько О. Й., Прищак М. Д., Залюбівська О. Б., Рузакова Г. Г. Етика ділових відносин. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – 310 с.

4. Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – С. 133-134.

5. Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням : Підручник. – К. : Алерта, 2010. – С. 213-235.

1.Особливості усного спілкування.

Усне спілкування – це форма реалізації мовної діяльності за допомогою звуків, що являє собою процес мовлення.

Усне фахове мовлення має відповідати таким вимогам:

1. точність у формулюванні думки;

2. логічна послідовність думок;

3. стислість;

4. доречність мовних одиниць;

5. нейтральний або офіційний стиль викладу;

6. дотримання техніки виразного мовлення.

За характером спілкування усне мовлення – діалогічне. Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто – неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв’язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. На відміну від писемного професійного спілкування, усне мовлення містить питальні й окличні речення. Для наголошенні на важливій думці усне мовлення активізує смислові повтори, зміну порядку слів та ін. В усному мовлення використовуються додаткові засоби висловлення: оклична і питальна інтонація, паузи, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.

На відміну від писемного мовлення, усне мовлення переважно спонтанне (не підготовлене заздалегідь) та індивідуалізоване. Усне мовлення залежить від комунікативної ситуації.

2. Способи впливу на людей.

Психологія формує два види впливу на людей під час безпосереднього спілкування, які охоплюють сферу свідомого і несвідомого. Перший вид впливу – переконання – активізує свідомість, логічне мислення, критичний аналіз інформації. Переконання діє на раціональне та емоційне в їхній єдності, формує нові погляди, відносини, що відповідають вимогам суспільства.

Трапляються випадки, коли людина не хоче, щоб її переконали. А тому, аби переконати іншого, спочатку слід досягти того, щоб людина захотіла вислухати уважно і осмислено запропоновані їй докази. Для цього треба виокремити те спільне, що об’єднує людей, і встановити психологічний контакт. Потім доцільно разом проаналізувати всі аргументи обох співрозмовників і дійти спільного висновку, згоди. Тоді переконуючий вплив на людину не буде нав’язаним, а відповідатиме її думкам, поглядам, почуттям.

Не можна також досягти бажаного результату, якщо той, хто переконує, поводиться зверхньо або поблажливо, прагне самоствердитися, дійти до фіналу «перемога – поразка».

Другий вид впливу активізує сферу несвідомого. Він охоплює такі способи впливу: навіювання, психічне зараження, наслідування, маніпулювання.

Навіювання – це психологічний вплив однієї людини па іншу або на групу людей, що передбачає некритичне сприймання висловлених думок і волі. Під час навіювання не досягається згода, а лише забезпечується прийняття інформації, що містить готовий висновок. Мета навіювання – спонукати людину до певних вчинків або дій. За змістом впливу та кінцевим результатом навіювання буває позитивним і негативним, етичним і неетичним; за засобами впливу — прямим і непрямим.

У психології розрізняють пряме і непряме навіювання. Пряме навіювання – це заклик до дії (наказ, вказівка, розпорядження, заборона), наприклад: «Усім бути завтра о 9 годині на роботі», «Цей блок включати не будемо» та ін.). Непряме навіювання має не наказову, а оповідну форму. Мовець не наказує, а висловлює своє ставлення до предмета. Мета досягається за рахунок того, що викликаються сильні емоційні реакції. Основними формами непрямого навіювання є натяк, схвалення, осуд, наприклад: «Я ніколи не виконую індивідуальні завдання, а заліки склада юз першого разу» або «Він завжди готовий до семінару» і т. ін.

Психічне зараження – спосіб впливу на групу людей. У натовпі в людей пригнічується логічне мислення, активізуються емоції. Людина переймає психічний стан інших людей, починає мислити образами, стає чутливою до певних закликів, політичних гасел тощо. Як правило, натовп шукає лідера. Психічне зараження може мати деструктивні наслідки (стихійні зібрання, мітинги та ін.) та конструктивні наслідки (професійна діяльність). У процесі навчання особисті риси педагога можуть стати прикладом для студентів; керівник установи власним прикладом може спонукати працівників до більш ефективної роботи.

Наслідування – особлива форма поведінки людини, що полягає у відтворенні нею дій інших осіб. Причому важливо наголосити, що наслідування може бути виявом активності індивіда, яка може бути наслідком власної ініціативи або результатом впливу інших людей, які розраховують на це й стимулюють певну поведінку різними засобами. Отже, наслідування може бути як несвідомим, так і свідомим, цілеспрямованим. У дорослих механізми наслідування набагато складніші, ніж у дітей.

Маніпуляція – спосіб (система способів), який дає можливість досягнення своєї мети без врахування інтересів та за рахунок іншої сторони. Це спосіб, в основі якого “використання” іншої людини з метою реалізації своїх егоїстичних інтересів.

Актуалізація – спосіб (система способів), в основі якого співробітництво, повага до себе та до інших, намагання вирішити проблему на основі об’єктивності та взаємної вигоди сторін спілкування.

3.Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.

Усне фахове спілкування поділяють на види за різними критеріями.

За способом взаємодії між учасниками спілкування:

Монологічне;

Діалогічне;

Полілогічне.

4.Бесіди.

Існують два види бесід: кадрові та проблемні (дисциплінарні).