Загальна характеристика основних розділів курсової роботи

Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина курсової роботи. У вступі треба чітко визначити та обґрунтувати свій вибір теми дослідження, визначити об’єкт та предмет, мету та завдання, надати характеристику дослідженості теми, визначити структуру курсової роботи.

Виклад матеріалу у вступі не повинен містити окремих речень, що відповідають елементам структури вступу, як то «Мета дослідження.» або «Актуальність роботи.». Натомість зазначення того, що автор описує той чи інший структурний елемент, повинно бути вплетено у текст, пов’язано з іншими частинами вступу.

Актуальність дослідження – це його соціальна значущість, що складається з нової наукової інформації, узагальнення передового досвіду, вирішення нових теоретичних завдань, розкриття методів використання теорії у конкретних умовах діяльності. Актуальність обраної для дослідження теми повинна бути розкрита якомога широко та різнобічно. Слід пам’ятати, що актуальність може бути обумовлена цілою низкою факторів: недостатнім рівнем вивчення проблеми, наявністю суперечливих поглядів на визначення та бачення тих чи інших явищ або положень, тісним зв’язком досліджуваних явищ з іншими явищами та подіями, як всередині предметної області, так і за її межами.

На наступному етапі наукової роботи студент повинен виділити об’єкт та предмет дослідження. Спочатку визначають об’єкт дослідження, а потім – предмет. Під об’єктом дослідження треба розуміти стан, процес, властивості чи особливості наукової діяльності, які описуються певною системою понять. Поняття «предмет» вужче, ніж поняття «об’єкт». Предмет дослідження – це не просто один бік, частина об’єкту, а така його частина, через яку можна зрозуміти сутність об’єкту, дослідження цієї частини збагачує розуміння характеристики об’єкта в цілому. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага здобувача, оскільки предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка зазначається на титульному аркуші як її назва.

Приклади формулювання об’єкта та предмета дослідження:

1. для курсової роботи за темою «Термінологічна проблематика документознавства» об’єктом дослідження є документознавство як галузь наукових знань, предметом – проблема становлення термінології документознавства.

2. у курсовій роботі «Стандартизація процесу реферування», об’єкт дослідження – реферування як процес аналітико-синтетичної переробки змісту первинних документів. Предмет дослідження – стан та результати стандартизації реферування.

Характеристика джерельної бази роботи та стану дослідженості проблеми є суттєвою частиною власне аналізу теми роботи, адже стан дослідженності часто може слугувати одним з аспектів, що обумовлюють актуальність дослідження. До джерельної бази належать законодавчі акти різного типу, нормативні документи, такі як стандарти (національні – ДСТУ, міждержавні – ГОСТ, міжнародні – ISO, затверджені формати протоколів обміну інформацією, такі як MARC – формат і т.п., а також стандарти de facto, запропоновані окремими організаціями та установами, наприклад ISBD, або опис моделей, таких як FRBR, що запропоновані IFLA і т. ін.). Залучення до розгляду джерел такого типу є обов’язковою умовою виконання якісного дослідження. Огляд стану дослідженості проблеми передбачає представлення аналізу як здобутків, так і недоліків вивчення обраної студентом теми. В аналізі необхідно зазначити хто з вітчизняних та зарубіжних дослідників вивчав ті чи інші аспекти проблеми, яких успіхів у цьому вони досягли, зазначити, що лишилось поза увагою. Отже, огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та вад розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми; теоретичні проблеми, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. Можливим є порівняльний розгляд вітчизняних та зарубіжних робіт. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізується, достатньо назвати автора й назву, а поруч, у квадратних дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку використаних джерел. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми.

При написанні вступу студент повинен чітко усвідомити мету дослідження. Її формулювання не повинно мати абстрактного характеру. У відповідності з метою дослідження ставляться завдання. Завдання – це частина мети, певні етапи на шляху до її досягнення, і вони не можуть бути ширшими за саму мету.

Завдання дослідження можуть включати наступні елементи:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вирішення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

• всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, вад і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду;

• обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;

• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій).

У випадку, якщо це доречно, з огляду на тему курсової роботи, зазначаються хронологічні та географічні межі дослідження.

Методи дослідження зазначають у вигляді переліку. Перераховувати їх треба коротко та конкретно, визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

У вступі також, розкривається структура, її основний зміст. Коротко, одним - двома реченнями, описується зміст розділів та підрозділів курсової роботи. Якщо студент вирішив не висвітлювати деякі аспекти теми, він повинен зазначити про це у вступі.

Апробація результатів роботи (у випадку, якщо така відбулась). Вказується, на яких конференціях, симпозіумах, круглих столах оприлюднено результати досліджень.

Основна частина роботи містить виклад усіх теоретичних та практичних положень, а також фактичного матеріалу. У змісті першого розділу, як правило, подаються теоретичні питання (наприклад, історіографія, джерельна база) з теми курсової роботи, написані з використанням нормативних документів (законів, стандартів і т. ін.). Велике значення має правильне трактування понять теми, їх точність і науковість. Використані терміни мають бути загальновживаними чи подаватись з посиланням на їх автора або стандарт, в якому вони зазначені. Інші розділи та підрозділи курсової роботи пишуться відповідно до теми роботи.

На 1 курсі робота може складатися з двох розділів. Останній розділ не має носити практичне спрямування.

Для студентів 2 курсу останній розділ курсової роботи (зазвичай це третій розділ) повинен мати практичне спрямування, яке передбачає виклад, співставлення результатів дослідження, проведеного автором курсової роботи в рамках обраної теми. Це може бути порівняльна характеристика, аналіз різних стандартів або інструкцій; розробка власного алгоритму рішення, дослідження стану впровадження певної технології і т. ін.

Серед іншого, у кожному розділі роботі повинен бути наявний графічний матеріал (таблиці, схеми, діаграми і т.п.), що засвідчує можливість представлення студентами інформації різними засобами. Аналізуючи дані, можна зробити ряд теоретичних висновків і узагальнень.

Треба уникати при викладі матеріалу великих цитат (обсяг яких перевищує 1-2 абзаци). Наявність великих списків, обсяг яких перевищує 2/3 сторінки, повинен бути чітко обумовлений потребами викладу матеріалу. У загальному випадку таких списків треба уникати.

Плагіат (запозичення тексту без зазначення автора) є неприпустимим. Наявність плагіату у роботі є суттєвою підставою для недопуску роботи до захисту.

У процесі аналізу треба дотримуватись наукової етики, не підганяти факти під сформульовані ідеї чи положення. Головні вимоги до наукового викладу результатів – точність, чіткість, стислість. Наприкінці кожного з розділів надаються висновки, які є підсумком викладених у розділі положень. Висновки повинні бути представлені наприкінці розділів (наприкінці підрозділів висновки не робляться). Вони складаються дуже стисло і виразно.

Головна мета висновків – представити головні положення, результати проведеної роботи. Висновки подаються як окремі лаконічні формулювання чи методичні рекомендації (вони не повинні співпадати з підсумками окремих підрозділів). Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, але й хиби та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Не слід повторювати зміст вступу, основної частини і висновків, зроблених у розділах.

До додатків за необхідності доцільно включати допоміжний матеріал:

• таблиці даних;

• анкети опитувань чи інших застосованих видів емпіричних досліджень;

• опис методик та алгоритмів;

• допоміжні ілюстрації та схеми;

• досліджений фактичний матеріал

• приклади порівняння та виконання тих чи інших процедур .

Особливі вимоги ставляться до стилю курсової роботи. Він повинен відрізнятися логічністю викладу матеріалу, доказовістю, точністю літературної мови, наявністю загальноприйнятих у науці термінів, символів, понять тощо. Слід уникати неприйнятних для наукового стилю формулювань, в яких виклад матеріалу подається від першої особи, а саме: «Я дослідив / дослідила», «як мені відомо» і т. ін. Сучасна наукова стилістика передбачає використання у подібних випадках займенника «ми». Напр.: «на нашу думку», «як нам відомо». Можливим є використання невизначено – особових речень, як-от: «спочатку необхідно розглянути». Також, використовується форма викладу від третьої особи: «Автор вважає».