1 Социология журналистики. - с. 22-23.

2 Див.: Чумаков в., Гордон б. Зеркало // Огонек. - 2001. - №47. - с. 58-59.

J Докладніше про це див.: Лубковий І. Програмно-цільовий аспект журмшііСТНКІІ

і фактори його ефективності // Українська журналістика: історія і сучпсіїіотіь >

1995.-Вип. 19.-С. 36-39.

4 Див.: Лубковий и. О чем расеказала анкета // Журналист. - 1984. - № і,

Тісний взаємозв'

язок властивий

не тільки текстові

й аудиторії, а й

усім компонентам

системи. А це

означає, що й

вивчати ці компоненти

відокремлено

не можна -

їх пізнання потребує

комплексного

підходу

Соціологія журналістики і журналістська діяльність

ли нема знання цієї ситуації), немає звички і не вміє ставити перед собою

реальної і конкретної цілі, про ефективність його зусиль говорити марно.

Запитання для самоконтролю

1. На засадах якої праці ґрунтується теорія функціювання ЗМІ?

2. Які основні положення теорії функціювання ЗМІ?

3. Які елементи системи журналістики Ви знаєте?

4. Якіголовні особливості сучасного видавця?

5. Що є основним засобом досягнення цілі в системі ЗМІ?

4.4. Ефективність журналістської діяльності

Що таке ефективність? Який журналістський твір можна вважати

ефективним, а який - ні? Ще років двадцять тому постановка таких питань

у журналістів-практиків викликала б подив: ефективність того чи

іншого твору здавалася очевидною і досить одностайно її визначали емпіричним

шляхом. Та ось кілька КСД показали: читачам часто подобаються

не ті публікації, які в редакціях вивішували на дошку найкращих, і теми цікавлять

не ті, які в журналістських колах вважали провідними.

Наука, зокрема, соціологічна, намагалася зарадити

справі. Проблему ефективності вивчали або

соціологи журналістики, або теоретики на базі

результатів КСД. Тобто важливу теоретико-прак-

тичну проблему зрушило з місця лише залучення

соціології. Однак бракувало головного: не було

стрункої теорії журналістики. Тепер така теорія є.

Та на запитання практики (а ці запитання в сучасних

умовах бурхливого суспільного життя стають справді

насущними) вона не завжди може дати конкретну

відповідь. У теорії досі немає визначення ефективності,

яке одностайно приймали б дослідники. Одні

(О. Менделєєв1) ототожнюють ефективність і дієвість,

інші (П. Кондрашов2) усе зводять до відстоювання

в тексті ідей (аж до впровадження у виробництво

передового досвіду), треті (Т. Дрідзе3) - до

правильного («адекватного») розуміння цілі та ідеї

журналістського тексту.

1 Менделєєв а. Что за газетним словом? - м., 1979. - с. 84

2 Кондрашов п. Формула зффективности прессн. - м., 1980. - с. 121.

3 Дридзе т. Проблеми чтения в свете информативно-целевого подхода к анализу

текста // Проблеми социологии и психологии чтения. - М, 1975. - С. 175.

Із таким різнобоєм

визначень

можна було б миритися,

якби мова

йшла про речі

суто наукові чи

другорядні. Однак

неправильно, неповністю

витлумачуючи

ефективність,

журналісти-

практики звужують

свої завдання

і не повною мірою

використовують

можливості друкованого

чи мовленого

в ефірі слова

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГИ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Такий різнобій призводить до того, що й журналісти-практики зиу-

жують свої завдання і не повноюмірою використовують можливості друкованого

чи мовленого в ефірі слова. Прикладів можна навести чимало. Досить

згадати випадки, коли реклама не дає очікуваних результатів або коли

після критичного виступу немає тих наслідків, яких очікує журналіст.

Винним виявляється «хтось», не підвладний авторові тексту. При уважному

ж аналізі майже завжди з'ясовується, що автор такого тексту нехтує журналістською

аксіомою: сила ЗМІ не в адмініструванні (за П. Кондрашовим -

«елементи розумної директиви»), а в можливості впливати на дійсність або

соціальну свідомість через громадську думку. По сут

своєрідний сум за тими часами, коли газет боялися1.

Отже, перший висновок: ефективним може

бути текст, який впливає на соціальну дійсність

чи соціальну свідомість через громадську думку.

У зв'язку з цим потрібно уточнити суть відмінностей

між ефективністю і дієвістю (під ефективністю

розуміють вплив слова на свідомість, а під

дієвістю — конкретно-діловий вплив (вжиття конкретних

заходів) на реальну дійсність. Досягнення

дієвості поза змінами громадської думки веде до

адміністрування, до командного методу, властивого

тоталітарній журналістиці і неприйнятного в умовах

демократичного суспільства.

Це, до речі, провідні журналісти добре відчували

вже на межі 70-80-х років: «Журналістським

виступом, - писав, відповідаючи на анкету, один із

них, - можна у кінцевому підсумку звільнити з роботи

будь-яку посадову особу, якщо вона цього заслуговує.

І навпаки, можна підняти на п'єдестал гідних людей, достойні справи,

з якоїсь причини незаслужено принижені. Але понад усе - формування громадської

думки. Вона є тією стабілізуючою силою, яка здатна протистояти

злу і стверджувати добро»2.

До речі, з висновком про те, що ЗМІ і на дійсність, і на соціальну

свідомість впливають через громадську думку, погодяться, мабуть, не

«сі дослідники. Принаймні В. Ворошилов передусім стверджує, що

«преса насамперед впливає саме на суспільну свідомість (а не на громадську

думку, - І. Л.)»3 Його позиція надто непослідовна, бо на почат»

' Про сучасне тлумачення функцій журналістики та її ефективність докладніше

див.: Лубкович І. Функції журналістської діяльності. її ефективність // ЗбірПНК

праць кафедри української преси. - Львів, 1995. - Вип. 1. - С. 32-40.