1 Є журналісти, для яких спостереження - особливість стилю (наприклад,

репортери, нарисовці). З огляду на цю особливість вони намагаються вдапптиСЯ

до спостереження практично завжди.

2 Див.: Мухін о. Чому водії цураються пільговиків // Високий Замок - 2002. - 27 ЛіОт,

•' Рубинов А. Операции без секретов. - М, 1980. - С. 125.

'' Там само.

А про важливість спостереження у підготовці репортажів, зарисовок

і говорити, очевидно, немає потреби.

У згаданих випадках спостереження - один із

методів або й допоміжний метод збору інформації.

А Є Випадки, КОЛИ Спостереження - 'ЄДИНИЙ можливий

спосіб одержати інформацію. Крім звичних для

соціолога випадків, коли йдеться про надто буденні

чи, навпаки, екстраординарніситуації, які людині

відтворити і, тим паче, проаналізувати важко, у

журналістиці потреба в спостереженні виникає ще й

тоді, коли від журналіста свідомо приховують інформацію,

не допускаючи її (цю інформацію) у ЗМІ.

Причому, виносячи результати свого спостереження

на суд аудиторії, журналіст має бути

об'єктивним - дотримуватися однієї з головних

вимог до соціологічного спостереження. Тенденційності

матеріалу аудиторія з першого разу

може не зауважити, але згодом це суттєво вплине

на довіру і до самого журналіста, і до засобу, який опублікував його

текст. Саме так трапилося і з журналісткою, яка опублікувала у «Високому

Замку» критичні нотатки «Тиск не поміряли, але добряче його

підняли». У поліклініку вона прийшла з підвищеним тиском, можливо,

саме через погане самопочуття їй здалося, що ставляться тут до неї

неуважно і грубо. Ображена журналістка вирішила

«помститися» - опублікувала свої суб'єктивні

враження. У результаті газета змушена була дру-

Вплив соціологічних методів збору інформації на журналістську методику

1 Див.: Журналистика и социология. - с. 112-113. Т. Шуміліна виділяє також тип

«спостерігач-учасник», його використовують як допоміжний у застосуванні інших

методів, наприклад, при спостереженні під час інтерв'ю. Оскільки мова йде

про спостереження як основний метод, то розглядати «спостерігача-учасника»

тут немає сенсу.

" Рабочая книга социолога. - С. 365.

Прийом «журналіст змінює професію» можна розглядати і як журналістський

експеримент. Усе залежить від мети: коли журналіст приховує свою професію і

Вирішивши

вдатися до спостереження,

варто

«приміряти» всі

його різновиди, і з

огляду саме на

ефективність, а

не ефектність

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ипмляки цьому щось дізнається, то маємо справу зі спостереженням, коли ж цім її

Справді змінює, щоб ліпше пізнати таємниці нової для себе професії, тоді йдоТЬ*

ОМ про журналістський експеримент.

1 Див.: Вальраф г. Репортер обвиняет. - м, 1988.

8 Див.: Ціна слави // Високий Замок. - 2002. - 4 лист.

Спеціалісти

вважають, що

спостерігач, «вживаючись

» тривалий

час у групу,

стає не «людиною

збоку», а членом

групи і втрачає

об'єктивність

дійшла висновку, що одержанийтаким способом

результат буде мінімальним: картина одного-двох

днів, ще й про ящсть їжі доведеться говорити категоріями

«смачно», «несмачно». І вона вчинила

інакше: назвавши себе, попросила відвідувачів

спочатку одного, а потім іншого залу оцінити

якість харчування в них. Називаючи свої посади,

люди в першому випадку (слюсар, токар, фрезерувальник)

висловлювали своє обурення, а в іншому

(начальник цеху, головний інженер, секретарка генерального) - подяку

кухарям за смачну і дешеву їжу. Картину довершував записаний на

магнітофон голос швейцара «спеціального» залу (офіційно зал називався

«зал для серцевохворих»): «сюди не можна, тут начальство харчується».

Журналістські спостереження за ступенем включення їх автора

поділяють на три типи: «спостерігач», «учасник-спостерігач» і «учас-

ник-дослідник» .

Становище «спостерігача» подібне до поведінки журналіста при

невключеному спостереженні. Ті, за ким спостерігають, зазвичай, не знають

про це, журналіст же не бере активної участі в подіях. Типовий приклад

такого спостереження - спостереження в черзі до перукаря чи в магазині,

спостереження за дискусіями футбольних фанатів чи учасників зборів.

«Учасник-спостерігач», тривалий час контактуючи з членами

соціальної групи, співпрацюючи з ними, не приховує своєї ролі. Цей тип

спостереження в журналістиці використовують часто. «Журналіст працює

на жнивах», «Рейс із журналістом», «Три дні з директором заводу», «8

годин у міліцейській машині» - ці та подібні рубрики і заголовки - не

виняток на газетних сторінках. Метод ґрунтується на тому, що група, за

якою спостерігають, швидко звикає до присутності журналіста і перестає

звертати на нього увагу. «Людям легше звикнути до присутності спостерігача,

ніж змінювати усталені форми поведінки»2. « У ч а с н и к - с п о с т е р і г

а ч » дає результат, якщо журналіст веде спостереження цілеспрямовано,

фіксуючи передусім наперед заплановані моменти.

Тип спостереження «учасника-дослідника» у журналістиці відомий

як «журналіст змінює професію»3. Тобто йдеться про максимально

включене приховане спостереження. Його перевага в тому, що воно, ИО

суті, цілком знімає вплив на об'єкт і спостерігача, і самого факту

__________спостереження. Звідси часто приголомшливі результати такого методу

спостереження.

Відомий майстер методу «журналіст змінює професію» німецький

публіцист Г. Вальраф під зміненим іменем прийшов працювати в газету

«Більд». Те, що він там побачив, стало матеріалом для трьох книжок, які

стали сенсацією. Іншим разом, назвавши себе представником німецької

профашистської організації, Г. Вальраф зв'язався з людьми, які готували переворот

у Португалії. Серед замовників був і екс-президент Португалії генерал

Спінола. Значною мірою переворот зірвався і завдяки журналістові1.

Робота Ґ. Вальрафа - яскравий, але не винятковий зразок використання

такого типу спостереження. Один журналіст стає мотористом на

китобійному судні, інший працює водієм таксі, ще інший стає послушником

у монастирі. Журналіст, який «змінив професію» і став членом банди,

зумів запобігти викраденню дружини і дітей півзахисника збірної Англії з

футболу Д. Бекгема. Банду заарештували2.1 все ж цей тип журналістського

спостереження, можливо, найвідоміший і, без сумніву, найефектніший,

назвати поширеним не можна. Крім уже згаданих причин, є ще, як мінімум,

дві, які стримують журналістів від його застосування.

Перша пов'язана з етичними проблемами. За Конституцією України

(ст. 32), «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення

конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених

законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту

та прав людини». Тож сфера застосування такого методу обмежена.

Друга причина має психологічний характер.

Визнаючи, що під час включеного прихованого

спостереження спостерігач практично не впливає на

групу, спеціалісти, однак, вважають, що спостерігач,

«вживаючись» тривалий час у групу, стає не

«людиною збоку», а членом групи і втрачає об'єктивність.

Звичайно, залежить це насамперед від самого

журналіста, від усвідомлення ним своїх завдань.

Утім психологічний вплив навколишнього середовища,

без сумніву, сильний.

12sJ/^^nmB

соціологічних методів збору інформації на журналістську методику