4.2.1. Аналіз документів

Різноманітні статистичні відомості, цифри зі звітів та інших документів

підприємств і міністерств, офіційні документи законодавчої та виконавчої

гілок влади, - все це важливий предмет журналістського аналізу, а

часто і просто важлива інформація, гідна публікації у ЗМІ. Документ у жур-

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

налістиці, як справедливо зазначає І. Фомічова, - не

тільки засіб пізнання, а й засіб переконування1.

Документ, точніше, його зміст, при освоєнні журналістського

тексту аудиторія сприймає як доконаний

факт і він є, відповідно, дуже дієвим аргументом.

Саме тому публікації у вигляді добірок документів

без жодного або з мінімумом журналістського коментарю

при важливості теми і продуманості компонування

несподівано для багатьох (але цілком

закономірно з погляду психології сприймання) викликають

інтерес, мають істотний вплив на суспільну

свідомість. Класичний приклад - публікація у «Радянській Україні» під

непоказним заголовком «Листи Володимира Правика - дружині Надії. Січень

1982 - Травень 1986 рр.» Саме вона - доповнення до нарису г. Ковтун

«Жили, як лебеді»2 про пожежника, який загинув під час аварії на Чорнобильській

АЕС, викликала хвилю відгуків і значний резонанс у суспільстві.

Свого часу Б. Плеханов заснував у «Литературной газете» своєрідний

різновид звіту - «Звіт про відрядження». Тут все було побудоване

на документах, навіть коментар стилізовано під них, і подано у

нигляді доповідної редакторові. І публікації Б. Плеханова завжди мали

успіх саме завдяки своїй «документальності»3.

Застосування контент-аналізу деколи також посилює фаховість

журналістської публікації. Д. Видрін «не полінувався підрахуватикількість

тих чи інших базових термінів у чинному варіанті статей Конституції,

які планують змінити в процесі майбутньої реформи й у їхньому

пропонованому (адміністрацією та парламентською більшістю)

маріанті» і встановив, що «у чинному варіанті «президент» уживається

61 Раз, у новому - 56 (мінус дев'ять відсотків, тобто явне зниження

повноважень). «Верховна Рада» відповідно 78 і 110 разів (цілий 4 1 %

приросту), «Кабінет Міністрів» - із жалюгідних семи разів зріс аж до

35 (П'ятикратне підвищення!). Просто «влада» збільшилася зі 161 разу

до 218 (на це і поділ влади), «народ» у чинному тексті вживається двічі,

у новому - один (!) раз». Такий аналіз дав авторові підстави для

' Див.: Фомичева И. Д. Методика конкретних СОЦИОЛОГИЧЄСКИХ исследований и

печать. - С. 66.

ft

Див.: Радянська Україна. - 1986. - 27 верес.

'* ІЗсз сумніву, першочерговою причиною успіху публікацій Б. Плехаиопп були

Актуальність їхньої тематики і значущість наведених у них фактів. "Документі!*

ІІІЬИІСТЬ" тут є формою подачі матеріалу.

Якщо людина

ніколи не оцінювала,

не аналізувала

жодного документа,

то можна Із

впевненістю сказати,

що вона -

не журналіст (принаймні

журналістикою

не займається)

l l g j ^ Q ^ Вплив соціологічних MeT<WB36opyjH^pM^uiyHa журналістську методику^

Використовуючи

або аналізуючи

документи і

покладаючись на

інтуїцію чи в пошуках

«потрібних

» фактів, журналісти

часом

забувають про

елементарні принципи

роботи з документами

(а вони

ті ж, що і в

соціології): обґрунтованість

і надійність,

репрезентативність

тощо

Документ, однак, стає дієвим аргументом

лише при вмілому його застосуванні, дотриманні

принципів роботи з документами. Класичний при-1

клад недотримання цього принципу - порівняння в

радянській пресі статистичних даних економічного

розвитку з відповідними даними 1913 року (наукоподібність

забезпечувала дата: 1913 - останній передвоєнний

рік). Отримували вражаюче зростання,

якому бурхливо раділи. Однак, пропускаючи десятки

років, пропускали і ті десятиріччя, протягом яких

не було жодного прогресу (досить нагадати той

факт, що за останні радянські десятиріччя врожайність

сільськогосподарських культур в Україні не

зросла, а деяких навіть знизилася, і це, на жаль, не

стало предметомуваги журналістів). Втім у подібних

випадках журналісти найчастіше допускають

помилки щиро: спрацьовує згадана вище «документальність» документа.

Щоб запобігти цьому, журналіст має переконатись, як мінімум, у двох моментах: