1 Див.: Фомичева и. Методика конкретних социологических исследоїШіпіН II пє»

мать. - С. 49.

Правила причинового

аналізу

вимагають, щоб1

одна з аналізованих

змінних ознак

була визначена

як незалежна

(причина), вплив

зовнішніх (залишкових)

ознак був

справді випадковим,

суттєво впливаючи

не більше

як на одну змінну,

а кількість змінних,

залучених до

аналізу, охоплювала

сукупність

одиниць спостереження

Обробка, аналіз і подання результатів дослідження

Подання результатів дослідження. Хід

аналізу і його результати викладають у підсумковому

документі — звіті. Звіт містить програму,

матеріали аналізу, польові документи, первісну

інформацію у вигляді таблиць і висновки, практичні

рекомендації. Це - компоненти загального,

повного звіту, обсяг якого деколи - сотні сторінок.

Такий звіт - не завжди найзручніша форма подачі

інформації. Тому, крім докладного повного

звіту - суто наукового тексту, готують ще скорочений.

Його зміст - короткий опис і суть результатів

дослідження, лише в окремих, найважливіших

випадках у скороченому звіті наводяться пояснення

і аргументація. Важливою частиною скороченого

звіту є практичні рекомендації, які випливають

із дослідження. Нарешті, третій вид звітної документації - доповідна

записка. Це квінтесенція, найголовніші висновки з дослідження.

Деколи соціологічне дослідження виконують не на замовлення, а

для «внутрішнього користування», для власних потреб. Саме такі дослідження

виконують журналісти. У таких випадках звіт з усіма його компонентами

доконечний. І не тільки тому, що згодом може виникнути потреба

провести повторне дослідження і порівняти його результати з

попередніми. І не тільки тому, що сформульовані у звіті висновки можна

уточнити, відредагувати, поглибити. Звіт систематизує хід думок дослідника,

робить його аналіз струнким і послідовним. А систематизована

в ньому інформація стає придатнішою для подальшого використання.

Ось чому правильно чинять ті журналісти, які, провівши соціологічне

дослідження, спочатку готують звіт за його результатами, а вже потім

використовують ці результатина сторінках газет чи в ефірі.

Запитання для самоконтролю

1. Із чого розпочинають обробку соціологічної інформації?

2. Який наступний етап після систематизації інформації?

5. У чому суть аналізу соціологічної інформації?

4. Із чого складається аналіз соціологічної інформації?

5. Схарактеризуйте види звіту про КСД.

Найчастіше всі

три види звітів подають

разом: якщо

зміст доповідної

записки викличе

в замовника

запитання, відповідь

на них він

зможе знайти у

скороченому звіті.

Докладно ж про

методику збору і

аналіз інформації

можна дізнатися

з повного звіту

4. ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ

ДІЯЛЬНОСТІ

Як уже згадувалося, журналістська діяльність тісно пов'язана із

соціологією. Йдеться не тільки про схожість методів збору інформації.

Журналіст, який розраховує на успіх, мусить мати соціологічний тип

мислення, аргументація його думок має бути науково строгою. Зрештою,

він мусить знати і враховувати соціологічні відомості про ставлення

аудиторії до ЗМІ - орієнтуватися в соціології журналістики. Отже,

у проблемі «соціологія і журналістика» можна виділити три аспекти:

1. Використання матеріалів КСД у журналістиці.

2. Вплив соціологічних методів збору інформації на журналістську

методику.

3. Врахування результатів КСД із соціології журналістики.

4.1. Використання матеріалів КСД у журналістиці

Йдеться про випадки, коли журналіст на підтвердження своєї

думки як аргумент наводить певні результати КСД. Соціологічну інформацію

подають також у вигляді самостійних публікацій - заміток або й

кореспонденцій, оглядів. Трапляється, що зафіксований КСД факт стає

поштовхом до журналістського виступу, стає темою.

Різноманітні рейтинги, хіт-паради, просто повідомлення про результати

соціологічних досліджень бажані та популярні і для аудиторії, і

для редакцій. Форми їх подачі досить різноманітні: від таблиць і діаграм,

коротких повідомлень до ґрунтовних звітів, коментарів соціолога

або журналіста. І побачити їх можна у виданнях, теле- і радіопрограмах

різних типів і напрямів (перевагу, зрозуміло, віддають результатам досліджень

на відповідну тему). Особливо активно використовують соціо»

логічну інформацію під час передвиборних кампаній. Наприклад, «Дзор-

Використання матеріалів КСД у журналістиці

кало тижня» такий матеріал вмістила аж на двох

полосах1. Навіть за такого обсягу він був цікавий

читачеві. Газета «День» (2002. - 6 берез.). вмістила,

крім традиційної «Соціологічної служби «Дня», де

йшлося про участь виборців у передвиборних заходах,

ще й рейтинги політичних партій та блоків і

прогнози соціологів. «ПІК» у період президентських

виборів регулярно друкував ґрунтовні аналітичні

матеріали під заголовком «Інформаційні рейтинги

претендентів у президенти України»2. І таке інтенсивне

використання результатів КСД, і не тільки під

час передвиборних кампаній, - приклад не винятковий

ні для цих газет, ні для всієї системи ЗМІ

(останнім часом чи не найінтенсивніше результати

КСД використовує телебачення, зокрема програма

«Бізнес-форум», на Львівському обласному радіо

тривалий час виходила щодвотижнева півгодинна

програма «Соціологічний барометр»).

Результати КСД ЗМІ часто вміщують і під

рубрикою, наприклад «Це нам цікаво. А вам?». «Високий

Замок» в одній добірці під такою рубрикою

вмістив одразу дві такі замітки: про відомості американських соціологів, які

методом опитування і спостереження встановили, що їхні співгромадяни

забули про звичку мити руки після відвідин туалету та замітку «Про що

мріють італійські дівчата», під рубрикою «Без зайвих слів» ця ж газета вмістила

замітку про ставлення українців до реприватизації3. «Робітнича газета»

розповіла про ставлення до абортів сільського населення України4.

Значно рідше трапляються, але все ж є важливими і помітними

аналітичні публікації, побудовані на соціологічному матеріалі. Вони,

зазвичай, порушують важливі актуальні теми і вже тому заслуговують

на помітніше місце в інформаційному потоці ЗМІ5. Однак підготувати

такий виступ - означає розповісти про результати наукового пошуку

' Див.: Україна перед вибором - яким він буде // Дзеркало тижня. - 2004. - 3 лип.

2 Див.: ПіК.-2004.-№18.-С. 12-13; № 22. - С. 14-15 і т. д.

3 Високий Замок. - 1996. - 1 жовт.; 2005. - 5 берез.

4 Див.: Робітнича газета. - 1999. - 21 січ.

5 Див. напр.: КіпіаніВ. Що таке екзит-пол?// Молодий буковинець. - 2004. -

14 жовт.; Чалий С. Соціологічні ігри // Час. - 2004. - 14 жовт.; Інфляція честі //

Галицькі контракти. - 2004. - 22 листоп.; Україна перед вибором - яким він буде //

Дзеркало тижня. - 2004. - 3 лип.

Використання,

а ще більше - бажання

використовувати

у ЗМІ результати

соціологічних

досліджень

можна пояснити

просто: встановлений

соціологами

((процент» є науковим

фактом, який

аудиторія сприймає

як особливо

ефективний аргумент.

Причому

аргумент цей стосується

явищ, оцінюючи

які, не застосуєш

інших аргументів:

громадська

думка, суспільні

настрої,

оцінки тощо

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

мовою публіцистики. Журналісти ж часто неготові «перекласти» соціологічний

звіт на мову журналістських текстів. А науковий стиль, наукова

аргументація з десятками і сотнями цифр не сприймаються на газетній

сторінці, і, тим паче, у теле- чи радіопередачі. Тому й з'являються

такі публікації надто рідко, а якщо й з'являються, то відзначаються, здебільшого,

низьким рівнем фахового журналістського вишколу.

Без сумніву, стаття «Немає терпіння, але немає й непокори. Неу-

рочисті думки, навіяні соціологами напередодні свята», підготована і

передана каналами Укрінформу1, порушує надзвичайно важливу проблему:

настрої суспільства в умовах кризи, його ставлення до повторення

новою адміністрацією давніх помилок, дискредитація в державі ідеї ринкових

перетворень. І аргументи автор подає серйозні - результати

дослідження, проведеного Інститутом соціології (стаття подана не за

підписом учених, а від імені Укрінформу). Однак вона не досягає мети, і

якраз тому, що в ній немає журналістських думок, «навіяних соціологами

», а є лише виклад наукового звіту про соціологічне дослідження.

Сприймання статті ускладнює її науковий стиль: «Соціальний поділ

суспільства... є сьогодні чи не найзначнішим. Виходячи з цього, соціальну

структуру українського суспільства на початок 1995 року слід визначити

як структуру конфліктного типу, в якій напруження має прихований

характер».

Нагадаймо, що це цитата з твору журналіста, а не науковця. А ось

інший уривок - зі статті вченого-соціолога, опублікованій у «Комсо-

мольской правде»: «У людей суто людські потреби, а для відомств цей

факт - абстракція незбагненна. Тому і забудови в наших мікрорайонах

адресовані не людям, а «робсилі», точніше, тим підприємствам, до яких

вона приписана... Здавалось би, ніяк не пов'язаний із цим факт - поголовне

псування телефонів-автоматів. Звідки цей побутовий вандалізм?

Будь-який соціолог скаже вам звідки: в мікрорайонах нової забудови, в

лабіринтах однакових дев'ятиповерхівок, серед гір будівельного сміття і

мотлоху, серед суцільного, без єдиної травинки, асфальту нормальна дитина

не може вирости в принципі. Людина, позбавлена здорового, добре

облаштованого, безпечного і привабливого життєвого середовища, позбавлена

тим самим і повноцінного дитинства»2.

Досить порівняти ці два уривки, щоб зрозуміти: московська

журналістика значно ефективніше використовує соціологічну іифор-