56% Голосів виборців (насправді «Літерарі Дайджест

» віддала Ландону 57% голосів) Згодом

Дж. Ґеллап писав, що роблячи такий прогноз, він нічим

не ризикував, оскільки сам розіслав 3 000 пошті

вок за адресами, аналогічними до тих, які використовує

редакція. Такої кількості, вважав Дж. Ґеллап, цілком достатньо

(як бачимо, він мав рацію). Однак суть сенсації полягала в іншому:

Дж. Ґеллап не тільки передбачив майбутній результат чужого опитування,

а й заявив, що прогноз «Літерарі Дайджест» буде неправильним

з уваги на хибність вибірки; опитавши чотири тисячі виборців

за своєю методикою, він стверджував, що переможе Рузвельт

1. Президентом став Рузвельт. Помилка «Літерарі Дайджест» по-

1 Див.: Докторов б. Дж. Ґзллап - наш современник: к 100-летию со дня р0ждо«

Пня. - Цит. 12.09.02. - Доступно з <http://www.isn.ru/gellap/index.htm>

АнкетеровІ,

який розносив

анкети вдень, відчиняли

і, відповідно,

заповнювали

анкету люди, які в

робочий час були

вдома: пенсіонери,

безробітні, ті,

хто працює у другу

зміну. Ясна річ,

що ці категорії населення

не можуть

репрезентувати

генеральної

сукупності

Вибірка Дж. Ґел-

лапа репрезентувала

весь елек-

торат США. Саме

такий підхід до побудови

вибірки

дав йому підстави

до крилатої фрази:

річ не в тому,

скільки людей опитати,

річ утому, кого

опитувати

Програма соціологічного дослідження. Процедурний розділ

лягала в тому, що телефон і автомобіль на той час у Америці мали лише

заможні люди, тобто у формуванні вибірки було порушено принцип

випадкового добору.

Отже, на відміну відвипадкової, систематичної похибки можна і

треба уникати. І робити це слід на етапі складання програми, розробляючи

принципи вибірки і процедуру добору одиниць спостереження.

Запитання для самоконтролю

1. Що є головною проблемою у фіксації суспільних явищ?

2. Що таке операціоналаація понять?

3. Яке значення шкал у соціологи?

4. Наведіть приклади шкали найменувань, порядку, інтервальної

шкали.

5. Що таке вибірка?

6. Від чого залежить обсяг вибірки?

7. Які Ви знаєте види вибірки?

8. Які Ви можете назвати типові причини систематичних

похибок?

3.3. Обробка, аналіз і подання

результатів дослідження

Уявлення широкого загалу про соціологічне дослідження зводиться

до роздавання і заповнення анкет. Про те, що відбувається потім,

відомо менше. А потім настає аналітичний етап: о б р о б к а інформац

і ї , тобто приведення її до стану придатності для аналізу, сам а н а л і з і

п о д а н н я в и с н о в к і в .

Перед обробкою інформації польові документи

мають пройти стадію відповідної підготовки

до обробки. Йдеться передусім про перевірку на

повноту та якість заповнення польових документів:

Особливо така перевірка важлива щодо анкет і щоденників

самоспостереження - документів, які респонденти

заповнюють самостійно. Зазвичай із одер--

жаного масиву вибраковують ті документи, в яких

нема відповідей на більш як третину запитань. Інформацію

з анкети, у якій нема відповідей на сб-

ціально-демографічні запитання (про вік, освіту, стать та ін.), використовують

лише в загальних таблицях. Якщо ж респондент не відповів на окремі

запитання, у них фіксують позицію «нема відповіді».

Після того, як

«зібрали анкети»

(тобто одержали

інформацію), відбувається

чи не

найважливіше:

освоєння, аналіз

інформації, підготовка

висновків

і рекомендацій

КОНКРЕТНЕ СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Подібно аналізують чіткість та зрозумілість суті відповідей, по»

Чирку, яким заповнені польові документи, якщо потрібно, вибраковують

Незрозумілі чи незрозуміло записані відповіді.

Перевірка адекватності відповідей, серед

цих і на контрольні запитання, також важлива,

Особливо якщо йдеться про подальшу ручну обробку

анкет. При комп'ютерній обробці перевірку

Адекватності здійснюютьу процесі самої обробки:

комп'ютер вилучає із загального масиву відповіді,

які суперечать одна одній.

Наступний етап підготовки польових документів

- кодування інформації, яку вони містять. У

процесі кодування кожна позиція, за якою збирають

інформацію, і варіанти цієї інформації (в анкеті -

Запитання і варіанти відповіді на нього) одержують

Смій номер. Кодують, зазвичай, або всі групи ознак (стать: 001 - чол., 002 -

жін.; освіта: до 9 кл. - 003, до 11 кл. - 004 і т. д.), або лише параметри, а

групи ознак щоразу нумерують заново (01. Аналітичність тексту: 1 - аналітичний,

2 - інформаційний; 02. Обсяг: 1 - до 30 рядків, 2 - до 50 і т. д.). У

результаті вся інформація, яку містить польовий документ, перетворюється

U упорядковану систему чисел, придатну для обробки на комп'ютері.

Зазвичай кодування проводять заздалегідь, складаючи польові

документи. Тоді ж розробляють принципи, за якими систематизуватимуть

інформацію. Немає, наприклад, суттєвої потреби розрізняти публікації

обсягом 32 і 37 рядків, чи людей віком 26 і 29 років. У першому

нипадку за обсягом, а у другому - за віком ці одиниці спостереження

належатимуть до однієї групи. Заздалегідь у польовому документі виділяють

певну кількість кодів - чисел для відповідей на відкриті та напівзакриті

запитання. Готуючи до обробки, ці відповіді систематизують і

присвоюють їм певні коди.

Як видно, інформація, яку містять польові документи, уже частково

оброблена. Власне ж обробка зводиться до визначення частки (у процентному

вимірі) зафіксованих ознак у загальному масиві: у скількох відсотках відібраних

для аналізу текстів таке-то слово чи така-то думка трапляється раз,

у скількох - двічі і т. д.; скільки відсотків опитаних на таке-то запитання

дали такий варіант відповіді, а скільки - такий. Таке опрацювання (або

обрахунок) називається первісним або простим. Далі ж починається

власне аналіз. Дослідник з'ясовує, у текстах якого типу певне слово чи

думка трапляється частіше, у яких рідше чи зовсім відсутнє, і намагається

знайти цьому пояснення; як на таке-то запитання відповідають люди тако-

іо-то типу (напр., одружені чоловіки з вищою освітою і т, д.).

Якщо З ВІДПОВІДІ

на одне запитання

випливає,

що опитуваний

щоденно читає

місцеву пресу, а з

відповідіна інше,

що не може назвати

жодної, то

вибраковують відповіді

на обидва

запитання

Обробка, аналіз і подання результатів дослідження

Дещо складніше аналізувати відповіді на ракговані запитання і на

запитання тестів. Тут кожен варіант відповіді оцінюється певною кількістю

балів; їх сумують, а потім одержану суму ділять на кількість відповідей.

Наприклад, «Україна молода» в одній відповіді на ранґоване запитання

була поставлена на перше місце, у другій - на четверте, у третій - на третє.

Перше місце оцінюється чотирма балами, друге - в трьома і т. д. Тоді

одержуємо суму 4+1+2=8. Ділимо її на 3 і одержуємо загальний бал 2,7.

Інший спосіб підрахунку - визначення «середнього» місця: (1+4+3): 3 = 2,7

Є три типи обробки інформації: ручний, механізований і комп'

ютерний.

Ручну обробку застосовують:

а) якщо дослідження проведено на невеликій вибірці;

б) якщо зібрана інформація не потребує складного аналізу. Тобто

маючи невелику кількість польових документів (опитувальних листів,

соціометричних карток, протоколів спостереження), дослідник може,

розкладаючи їх на відповідні купки, порівняно швидко підрахувати, як,

наприклад, опитувані відповіли на те чи інше запитання.

Важливо заздалегідь систематизувати можт

ливі відповіді на максимальну кількість запитань.

А там, де зробити це неможливо і доводиться вдаватися

до відкритих запитань, - систематизувати

вже одержані відповіді й кожному варіантові присвоїти

певний номер, що теж полегшить обробку.

Порівняно недавно (а подекуди і тепер), якщо

є значний масив інформації (кілька сотень польових

документів), вдавалися до механізованої

обробки, яка передбачає застосування різних механічних пристроїв, зокрема,

перфоратора. Інформацію в цьому випадку кодують і заносять на

перфокарту. М е х а н і з о в а н а о б р о б к а прискорює й урізноманітнює

аналіз інформації (перфоратор за один раз може

за кількома параметрами виокремити кілька десятків

перфокарт). Про механізовану обробку

інформації доводиться говорити хоча б тому, що

журналіст, який проводить соціологічне дослідження,

не завжди має комп'ютер або ж доступ

до нього. Саме тому в журналістському середовищі

набув поширення такий «механічний пристрій

» для обробки соціологічної інформації, як...

в'язальні дроти. Якщо картотеку, наприклад, редакційної

пошти, вести на перфокартах, на яких

кожен отвір має певне значення, то, вставивши дроти в потрібні отвори,

Зрозуміло, що

при ручній обробці

немає потреби

кодувати відповіді.

Зате потрібно

графічно виділяти

їх, це значно прискорить

обробку

інформації

Механізована

обробка має переваги

перед ручною,

як арифмометр

перед рахівницею.

Однак як

арифмометр у бухгалтерії,

так і перфоратор

у соціології

- це вже позавчорашній

день

КОНКРЕТНЕ СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

можна легко виділити із загального масиву потрібні листи (наприклад,

які надійшли з певного району, написані на конкретну тему і авторами

яких є певна група людей).

Та все ж найкращий і найшвидший метод

обробки як завгодно великих масивів інформації -

комп'ютерна обробка. Правда, тут є парадокс,

який треба враховувати. Комп'ютерна обробка передбачає

наявність відповідної програми, попереднє

суцільне кодування інформації, занесення її (всієї)

до комп'ютера і аж потім - обробку за спеціальною

комп'ютерною програмою. Це складно й недешево,

однак для обробки великих масивів інформації, для комплексного аналізу її

комп'ютер незамінний. Хоча б тому, що за добре складеної комп'ютерної

програми комп'ютер не тільки підрахує одержані результати, а й попередньо

їх проаналізує. Він здійснює мільярди логічних і математичних операцій,

- те, що людині просто не під силу.

Комп'ютерна обробка соціологічної інформації дає змогу застосуй

вати до неї статистичні методи аналізу. Зокрема це типологічний, або

таксономічний аналіз, за допомогою якого встановлюють класифікаційні

ознаки, а потім за ними одиниці спостереження поділяють на групи.

Така класифікаційна ознака може бути одна (наприклад, стать), можна

застосувати й декілька одразу (скажімо, критичні матеріали такого-то

обсягу, на таку-то тему, з такої-то області, таких-то авторів і т. д.). Задавши

параметри і використавши таксономічний аналіз, дослідник поділяє

вибіркову сукупність на групи, встановлює їхній обсяг.

У т и п о л о г і ч н о м у а н а л і з і , до речі, важливою є кількість параметрів.

Якщо їх надто багато, великоюбуде і кількість утворених

груп; як і при малій кількості, втратиться сенс самого поділу. Оптимальним

вважають, якщо таксономія дає близько десятка груп. Естонські

дослідники, наприклад, за допомогою типологічного аналізу в аудиторії

районних газет Естонії виділили п'ять груп читачів. Проаналізувавши

кожну з них, тобто їхні відповіді на запитання анкети, вони одержали

змогу досить докладно їх схарактеризувати:

1. Активні, перебірливі читачі, які критично оцінюють газету,

звертаються до неї з професійними запитами, очікують від газети

гострішого і діловитішого обговорення місцевих проблем.

Обсяг цієї групи - 10 відсотків від загалу.

2. Активні, але неперебірливі читачі. Читають газету «запоєм», зі

звички бути в курсі справ. До газети в них мало претензій. У цій групі ОСОб"

ливо багато жінок» людей, зайнятих у невиробничій сфері економіки.

Обсяг груии - 25 відсотків. 1

Прості підрахунки

інформації,

одержаної на невеликій

вибірці,

інколи простіше,

швидше і дешевше

робити вручну,

ніж на комп'ютері

Обробка, аналіз і подання результатів дослідження

3. «Середняки». Не дуже активні, критично оцінюють газету з

погляду практичної користі. Цінують місцеву інформацію про виробництво

і побутові поради, оголошення. Кістяк групи становлять

люди старшого віку, пов'язані зі сільським господарством.

Обсяг групи - майже третина аудиторії.

4. Пасивні, але незадоволені й вимогливі читачі. Переважно-молодь.

Члени цієї групи очікують від газети цікавіших форм, новизни, мало

цікавляться місцевими проблемами і не вважають райгазету значним

джерелом інформації.

Обсяг групи - майже 20 відсотків.

5. Пасивні та невибагливі читачі. Переважно це старше покоління.

Для них районна газета - основне джерело соціальної інформації, хоча

багато з прочитаного у ній залишається для них далеким і малозрозумілим,

Обсяг г р у п и - 1 0 - 1 5 відсотків.1

Дисперсійний аналіз дає змогу дослідити

зв'язки між кількома зафіксованими в кожній одиниці

спостереження ознаками, незалежними одна

від одної, та їхній вплив на кількісну змінну. Цей

метод ґрунтується на виділенні окремих КОМПОг

нентів загальної дисперсії (розсіювання) ознаки,

яка вивчається.

Завдання факторного аналізу - встанови^

ти суть невідомої ознаки, яка впливає на зв'язки

зафіксованих ознак. За допомогою ф а к т о р н о г о

а н а л і з у на основі парних кореляцій між змінними одержують набір нових,

укрупнених ознак, які називають факторами. А кореляція між цими

факторами першого порядку дає змогу одержати фактори другого порядку і

т. д. На відміну від таксономії, за допомогою факторного та дисперсійного

аналізів класифікують не одиниці спостереження, а їхні властивості.

На перший погляд, аналіз даних - етап зайвий, принаймні необог

в'язковий. Мовляв, дослідження дало результати, за допомогою комп'ютера

їх систематизували, проаналізували, - якого ще аналізу потрібно?

Насправді ж це не так. По-перше, результат обробки інформації - ще не

результат всього дослідження. Той же комп'ютер, навіть провівши деякі

операції із закодованою інформацією, видає тільки числа - і не більше.

' Див.: Вихалемм П. Образ жизни и активность в информационной сфере // Мас-

совая коммуникация и развитие социалистического образа жизни. Материальї

конференции. Тарту 26-27.10.85.-Тарту, 1986. - С. 52-62.