2 Про розвідувальний план дослідження див. Параграф 3.1.

При застосуванні

спостереження

як методу збору інформації

виникає

чимало об'єктивних

і суб'єктивних

труднощів, подолати

які досить важко,

а інколи й просто

неможливо

СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

— Е = = =

показовою, якою б типовою ця ситуація не була, її обставини не МОЖНА

беззастережно екстраполювати на інші ситуації. Тому соціологам, які

дпетосовують спостереження, доводиться проводити ЙОГО СТОСОЙМО

Кількох, або й багатьох ситуацій, які тільки разом можуть репрезентувати

сукупність досліджуваних явищ1. До речі, соціальні психологи зі

Спостереженням у цьому плані не мають жодних проблем. Адже вони

найчастіше вивчають поведінку людей у малих соціальних групах, і

спостереження - найпридатніший для цього і тому часто вживаний у

Соціальній психології метод.

Другою об'єктивною складністю у проведенні спостереження є його

трудомісткість (потреба залучати велику кількість професійно вишколених

Спостерігачів: одній людині, як ми побачимо далі, надзвичайно складно

Здійснити об'єктивне спостереження, тим паче, серію спостережень).

Третя об'єктивна перешкода в тому, що ситуація, за якою спостерігають,

завжди унікальна, повторення її з абсолютною точністю неможливе

в принципі. Це означає, по-перше, що неможливе й повторне

Спостереження, і, по-друге, що спостереження як таке не відповідає одному

З критеріїв науковості методу - можливості повторити дослідження.

Однак ця суперечність зникає, якщо згадати, що соціолог вивчає

не окремі ситуації, які справді одномоментні та неповторні (хоч, зауважмо,

завжди в чомусь подібні), а процеси, які завжди мають часову протяжність

і вже тому можлива їх повторна фіксація. Тут йдеться про

філософську проблему, відому ще з часів гераклітового «панта рей» (все

тече) і розв'язану діалектикою ще на початкуXIX ст. Соціологи ж

розв'язують її, проводячи систематичні спостереження - або тривалі

неперервні, або в циклічному режимі - так звані панельні спостереження,

які проводять за однаковою програмою, за одним об'єктом із

конкретним інтервалом (раз на тиждень, раз на місяць і т. д.) і які дають

амогу зафіксувати динамічні зміни.

Суттєвий недолік спостереження як методу збору інформації в тому,

що в його ході фіксують не реальну дійсність, а відображення цієї

дійсності у свідомості спостерігача. Саме з цією обставиною пов'язані

суб'єктивні труднощі: по-перше, спостерігач неминуче фіксує не те, що

с насправді, а те, що він бачить; по-друге, присутність спостерігача більшою

чи меншою мірою впливає на ситуацію та її учасників, і визначити

цю міру практично неможливо.

Як видно, на відміну від природничих наук, де спостереження

вважають чи не найпростішим видом дослідження, у соціології спостереження,

передусім через згадані суб'єктивні труднощі, - один із МйМ»

Про вибірку та її репрезентативність див. параграф 3.2.

7Q_JyQft Спостереження

складніших методів, завжди пов'язаних із розробленням складних прийомів

забезпечення надійності даних.

Зокрема, щоб уникнути суб'єктивізму, застосовують структуро-

ване або ж формалізоване спостереження - «жорстку форму реєстрації

частоти та систематизації певних подій і умов діяльності за наперед

визначеними характеристиками»1.

Система, як відомо,

добре працює

тоді, коли добре

працюють усі її

елементи. Надійності

результатів

спостереження

можна досягти, забезпечивши

оптимальне

функціюва-

ння кожного з елементів

системи

Структуруючи спостереження, ми передусім

розглядаємо його як систему, виділяючи в цій системі

її основні елементи: суб'єкт спостереження (спостерігач),

об'єкт (а ним може бути індивід, соціальна

група, натовп), ситуація спостереження

(місце, час, умови), методика спостереження (застосовувані

процедури та інструменти).

Спостерігач має уміти концентрувати увагу

на об'єктах і явищах, об'єктивно й адекватно

відображати їх.

Фахівці виділяють три типи помилок, які

може допустити спостерігач під час дослідження:

1) неточність (спотворення досліджуваногооб'єкта чи явища);

2) недогляд (пропущення якоїсь деталі, фрагмента);

3) «міраж» (фіксування того, чого насправді не було).

Для запобігання н е т о ч н о с т і вдаються до формалізації мето-,

дики с п о с т е р е ж е н н я . Програма структурованого спостереження

чітко передбачає, що саме конкретно і в яких величинах має фіксувати

дослідник під час спостереження. Наприклад: «Перед зборами

а) позитивне ставлення до порядку денного зборів висловлювали

01. Більшість, 02. Близько половини,

03. Меншість, 04. Майже ніхто.

б) негативне ставлення до порядку дня зборів висловлювали

01. Більшість, 02. Близько половини,

03. Меншість, 04. Майже ніхто.

в) ставлення до зборів нечітке, нейтральне

01. Більшість, 02. Близько половини,

03. Меншість, 04. Майже ніхто.

г) теми розмов не стосувалися зборів

01. Більшість, 02. Близько половини,

03. Меншість, 04. Майже ніхто.

д) розмов не вели

01. Більшість, 02. Близько половини,

03. Меншість, 04. Майже ніхто.

1 Соцкологический справочник. - С. 227.

СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

е) за півгодини до призначеного часу зібралось

01. Більшість, 02. Близько половини,

03. Меншість, 04. Майже ніхто.

є) на призначену годину були присутні

01. Більшість, 02. Близько половини,

03. Меншість, 04. Майже ніхто».

Формалізація методики дає змогу також уникнути н е д о г л я д у

(програма зобов'язує спостерігача фіксувати те, що в іншому випадку пройшло

б повз його увагу). Недоглядові запобігають також, використовуючи

кількох спостерігачів; тоді недогляд, допущений одним, виправить інший.

Уникнення «міражу» значною мірою залежить від вишколу спостерігачів,

і загального, і конкретного, з урахуванням виду спостереження.,

Найчастіше спостереження поділяють за

пключеністю спостерігача, відкритістю спостереження

і природністю умов. За включеністю спостереження

поділяють на включені, якщо спостерігач

бере безпосередню участь у тих процесах, за

якими спостерігає, і невключені, якщо спостереження проводять ззовні,

і спостерігач не втручається у розвиток подій. Є також спостереження

відкриті, коли група знає, що за нею спостерігають, і приховані. За

природністю умов виділяють польові (їх здійснюють в умовах, звичних

для об'єкта) і лабораторні, коли спостереження проводять у спеціально

створених умовах1.

У в к л ю ч е н о м у спостереженні спостерігач найбільше впливає на

події, за якими спостерігає, тому він має взяти роль рядового учасника, триматися

в тіні, не виявляти підвищеного інтересу до того, що відбувається,

ного висловлювання мають бути нейтральними, без оцінного характеру.

У п р и х о в а н о м у спостереженні неминуче виникають проблеми

етики, моралі, навіть законослухняності. Адже кожен громадянин

має право на невтручання в особисте життя, збір деякої інформації про

нього заборонений законодавчо і конституційно. Вибираючи приховане

спостереження як метод збору інформації, дослідник має наперед

визначити не тільки доцільність цього методу в цьому конкретному

випадку, а й його відповідність юридичним і моральним законам. У

зв'язку з цим не можна погодитись з В. Гречихіним, який вважає, що

«об'єктивний характер соціального дослідження полягає ... у тому,

щоб критерії наукового дослідження не підмінювати емоційними чи

' Зрозуміло, що кожне спостереження можна класифікувати за цими трьома Критеріями

одночасно, тобто спостереження може бути одночасно включеним, ШДїф(!«

тим і лабораторним, чи невключеним, відкритим і польовим тощо.

Кожний вид передбачає

відповідну

поведінку

спостерігача

Об'єктивність

результатів спостереження

залежить

від придатності

об'єкта та предмета

до вивчення

цим методом