6. Класифікація сортів сої за тривалістю вегетаційного періода

Сорти	Тривалість періоду від сходів до дозрівання, днів (за Н.І. Корсаковим)	Сума активних температур, 0С (за Г.С. Прсипановим)
Ультраскоростиглі	80 і менше	1700 і менше
Дуже скоростиглі	81 - 90	1701 – 1900
Скоростиглі	91 - 110	1901 – 2200
Середньоскоростиглі	111 - 120	2201 – 2300
Середньостиглі	121 – 130	2301 – 2400
Середньопізні	131 - 150	2401 – 2600
Пізньостиглі	151 - 160	2601 – 3000
Дуже пізньостиглі	161 - 170	6001 – 3500
Виключно пізньостиглі	Більше 170	Більше 2 3500

Поява квіток у пазусі першого листа – Г₁, в пазусі другого, третього листа – Г₂, Г₃ і т.д. Така деталізація вегетаційного періоду особливо потрібна в селекійному процесі.

Важлива біологічна особливість сої – здатність до симбіозу з бульбашковими бактеріями роду Rhizodium. При спиятливих умовах симбіозу (рН_сол 6,5 – 7. оптимальне значення вологості грунту, достатня забезпеченість макро- і мікроелементами, оптимальна температура 15 – 25⁰С, наявність специфічного вірулентного активного штамма різобій) активний сімбіотичний потенціал становить 25 – 30 тис. од., а кількість фіксованого азоту повітря за вегетацію – 200 – 250 кг на 1 га.

Оскільки симбіотична активність рослин визначається генотипом, а селекція на підвищену азотфіксацію раніше не проводилася, існуючі сорти гетерогенні за цією ознакою. В одному і тому ж сорті зустрічаються рослини з добре розвинутим симбіотичним апаратом, які активно фіксують азот повітря, і рослини з слабкою азотфіксуючою активністю або імунні до ризобій. Відповідно вміст білку в зернах цих рослин різняться на 5 – 10%.

При повільному рості наземної маси і потужному розвитку кореневої системи соя задовільно переносить нестачу вологи в перший період вегетації, однак при цьому затримується формування симбіотичного апарату. В фази цвітінн, формування бобів і наливу насіння вологість орного шару грунту не повинна опускатися нижче 65% вологості. При нестачі вологи в цей період відмирають бульбашки, соя потерпає від азотного голодування і знижує врожай зерна.

Соя може рости на різних грунтах, крім кислих, сильнозасолених або заболочених. Оптимальне значення рН_сол грунту для неї 6,5 - 7 при достатньому забезпеченні фосфором, калієм, бором, молібденом. Азотні добрива пригнічують симбіоз, сприяють нарощуванню вегетативної маси, призводять до зниження врожаю зерна.

Біологія цвітіння і запліднення. Соя строгий самозапилювач, 98% квіток її клейстогамні. Природня гібридизація становить 0,1 -0,15%, досягає інколи 0,5%. У недетермінантних форм цвітіння розтягнуте в часі, одночасно з ним продовжується ріст головного стебла і гілок. Спочатку з’являються поодинокі квітки в нижній або середній частині головного стебла, через 4 – 6 днів інтенсивно цвіте вся рослина. У форм з детермінантним типом росту цвітіння відбувається майже одночасно на всій рослині.

На початку росту бутона стовпчик маточки нахилений в напрямку паруса, приймочка маточки суха, відстаючі в рості пиляки щільним кільцем розміщені нижче приймочки, вони жовтувато-зелені. Потім зубчики чашечки починають розходитися, і з них з них поступово починає проглядатися віночок. На приймочці з’являється клекувата світла рідина, вона готова до сприйняття пилку. Ця фаза найбільш зручна для кастрації і запилення квіток сої. Починається вона о 4 – 5 год. ранку. Якщо попередній день був сухим і жарким, масове розтріскування пиляків починається о 5 – 7 год., якщо прохолодний і зволожений – о 9 – 10 год. або пізніше. В оній квітці пиляки розтріскуються протягом декількох хвилин. При цьому віночки фіолетового забарвлення починають набувати рожевого відтінку, а білі – кремового. Загальний термін розтріскування 2 – 3 год. Тріснувші яскраво- жовті пиляки щільним кільцем оточують маточку і змикаються з нею. Пилкові зерна проростають через 10 – 20 хвилин після розтріскування пиляків. Через 20 – 30 хвилин після початку проростання пилку розкривається віночок, пелюстки його втрачають пружність. До середини дня розтріскування пиляків припиняється, відновлюючись після 17 -18 год. Вночі соя не цвіте. Віночок запилюваної квітки залишається відкритим протягом ночі і починає в’янути наступного дня і опадає черед 2 – 3 доби з чашечки з’являється біб.

Для сої характерне істотне опадання квіток (14 – 90%), а також абортивність бобів і насіння (до 40%), що призводить до істотного зниження врожаю. Опадіння бобів спостерігається при сильній засусі, нестачі деяких елементів живлення і тривалому світловому дні. Абортивність насіння визначається умовами вирощування і генотипом сорту. В одних і тих же умовах у різних сортів вона коливається від 15 до 34%.

Генетика

Всі форми і підвидів sp. Glycine soja диплоїдні (2n = 40). Однак для роду Glycine основним числом хромосом можливо вважати 10, оскільки у sp. G. javanica (соя яванська) subgen. Glycine 2n = 20.

Через велику чисельність хромосом і ї малий розмір каріотип сої вивчений недостатньо, ідиограмма цієї культури не складена.

Характер спадкування основних ознак показаний в таблиці 7. До домінантних, як правило, відносяться ознаки з більш раннім проявом у філогенезі виду. Це стосується як