Політична система як механізм влади

Людське суспільство являє собою складну систему, що складається з багатьох підсистем (політична, економічна, сімейна, культурна й ін). Політична система - упорядкована сукупність політичних інститутів, політичних відносин, що підпорядковується кодексу політичних, юридичних, моральних норм, історичним традиціям конкретного суспільства. Термін "політична система" з'являється в політичному лексиконі в 50-60-х роках XX ст. Як науковий термін поняття "система" вводить у біологію Л.фон Берталанфі в 20-х роках XX століття. У його інтерпретації система являє собою сукупність взаємозалежних елементів, при цьому зміна навіть одного з них веде до зміни всієї цілісності.

Стосовно до суспільства поняття "система" став використовувати Т.Парсонс. що розглядав суспільство як взаємодію чотирьох підсистем: економічної, політичної, суспільної та духовної. Кожна з них виконує певні функції, а всі разом вони забезпечують життєдіяльність суспільства в цілому.

Засновником системного підходу в політичній науці є американський учений Д.1стон. У його розумінні політична система являє собою механізм формування і функціонування влади в суспільстві з приводу розподілу ресурсів та цінностей. Д.ІСТОН розглядає політику 1} як відносно самостійну сферу суспільства, мета якої - розподіл ресурсів; 2) як частину ширшої цілісності - суспільства. її завдання - реагувати на імпульси, що надходять ззовні, запобігати конфліктам, що виникають через розподіл ресурсів між індивідуумами і групами. М. Алмонд та Д.Пауел доходять до висновку, що політична система має виконувати три групи функцій

1. Функції взаємодії з зовнішнім середовищем.

2. Функції внутрішньополітичної сфери.

3. Функції, що забезпечують збереження й адаптацію системи.

Існують і інші теорії політичної системи суспільства.

9

9

Політична влада мас різні форми, серед них: державна влада, партійна влада, інформаційна влада тощо.

У суспільстві, незважаючи на безліч видів і форм влади, що діють у різних його сферах, лише одна влада може домінувати, додавати йому цілісність в умовах дії різних суспільних сил і груп. Це - державна влада, тому що лише держава поєднує все населення країни і репрезентує його інтереси і свободи. Найважливішими рисами державної влади є:

публічний характер;

монополія на наявність спеціального апарата примусу, засобів організованою інституйованого насильства;

наявність певного територіального простору, на яке поширюється державний суверенітет, що визначає межі державної влади; монополія на правове, юридичне закріплення влади;

обов'язковість владних розпоряджень для всього населення.

Державна влада виконує в суспільстві різні функції, а саме: установлює закони, здійснює правосуддя, керує всіма аспектами життєдіяльності, мобілізує населення тощо. Поставлених цілей вона досягає різними засобами: економічним стимулюванням і примусом, політичним та ідеологічним впливом, правовими, юридичними нормами і санкціями До основних функцій влади відносяться, по-перше, функції панування: по-друге, функції керівництва; по-третє, керування й організації; по-четверте, контролю. Панування - це підпорядкування (повне чи часткове, абсолютне чи відносне) одних класів, груп, осіб іншим. Керівництво - це здатність (згідно з правом на владу) здійснювати панівну волю, політику держави, партії, класу шляхом впливу різними методами на керовані сфери, об'єкти, колективи, організації, на окремих людей. Керування здійснюється професійними політиками, службовцями державного, господарського, партійного й інших апаратів, що діють у рамках установлених норм і правил. У ньому втілюється технічний бік реалізації керуючої ролі.

У свою чергу, ефективність влади можна визначити чотирма факторами: адекватне відображення у своїй діяльності інтересів тих суспільних груп, на які влада спирається, істотно не зачіпаючи при цьому насущних інтересів інших суспільних груп; оптимальна інституціональна структура системи влади;

оптимізація процесу прийняття і проведення в життя політичних рішень;

рівень політичної та правової культури населення.

Відсутність цих умов приводить до кризи влади, її вакууму, а виходить, до масового невдоволення, стихійних його проявів, а нерідко і до краху системи влади та заміни її іншою. Удосконалення всієї піраміди влади - від її найвищих ешелонів до рівня місцевого самоврядування - важлива умова просування суспільства шляхом прогресу.