Демократичний (стичний) соціалізм

Теорії немарксистського соціалізму пройшли двохсотлітній шлях свого розвитку, але практична їхня реалізація настала лише в XX столітті, переважно після Другої світової війни. 8 основу економічних вчень немарксистського соціалізму покладена філософія позитивізму з її оптимістичним переконанням у неминучості еволюційного поступального розвитку суспільства в умовах наукового та технічного прогресу. Найбільшого поширення набули погляди видатного англійського економіста Д.С.Лілля, що доводив історичну неминучість установлення гармонійних відносин між працею та капіталом шляхом неухильного і поступового підвищення освітнього рівня та матеріального добробуту робітників.

Теоретики та практики стичного соціалізму рішуче виступали і виступають на захист демократичних свобод, наполягаючи на тому, що без розширення демократичних завоювань соціалістичні перетворення в суспільстві абсолютно неможливі. Тому вони завжди були і залишаються супротивниками авторитаризму та тоталітаризму, відкидаючи Марксову ідею "диктатури пролетаріату", а також насильницькі методи її встановлення. Вони вимагають розвитку¹ і розширення парламентської демократії, наполягають на участі робітників у керуванні промисловими та транспортними підприємствами в рамках так званої "виробничої демократії". Турботи про добробут робочих та інших шарів населення принесли європейським соціалістам велику популярність. Вони неодноразово перемагали на парламентських виборах у Швеції. Англії. Франції, Іспанії і в інших європейських країнах Приходячи до влади, вони, як правило. виконували свої передвиборні обіцянки - підвищували мінімальну заробітну плату, поліпшували пенсійне та медичне обслуговування населення, збільшували витрати на природоохоронні цілі. "Капіталізм у виробництві. соціалізм у розподілі" - таке економічне гасло сучасної європейської соціал-демократії. У цілому соціалізм у Європі все більше приймає ліберально-демократичне забарвлення. Його суспільна база розширена нині за рахунок прихильників захисту навколишнього середовище ("екосоціалісти"). захисників національних меншин, учасників пацифістських і антимілітаристських рухів. Соціалістичні та соціал-демократичні партії провели переконливу кількість депутатів у Європарламент, перспективи на майбутнє в демократичного соціалізму цілком підбадьорюючі.

Кожна з значним політичних ідеологій, що виникли в ХУШ-ХІХ ст . більш-менш чітко виражала інтереси певних суспільних груп. Однак глибокі зміни в економічній і суспільній структурі сучасного суспільства унеможливлюють збереження "чистих" ідеологій. В умовах взаємозалежного та багатополюсного світу стираються чіткі межі між ними в царині програмних установок, -з тих самих суспільних шарів виходять прихильники різних ідеологій, що сприяє їхньому взаємопроникненню і взаємозбагаченню.

Сутність поняття глобалізації у сучасному політичному процесі

Глобалізація - це процес формування єдиного світового військово-політичного, фінансово-економічного й інформаційного простору, що функціонує майже винятково на основі високих та комп'ютерних технологій, у якому обмеження, що накладаються географією на соціально-культурний уклад, слабшають, і в якому люди це ослаблення все більш усвідомлюють. Термін "глобалізація” став одним із найпопулярніших у різноманітних галузях суспільних наук: від політології й економіки до культурології та демографії. Спектр проблем глобалізації надзвичайно широкий: це політичні режими, торгівля, фінансові ринки, імміграція, циркуляція наркотиків, зброя масового знищення, довкілля, інтелектуальна власність, боротьба з хворобами та тероризмом тощо.

Сутність глобалізації - у різкому розширенні й ускладненні взаємозв'язку та взаємозалежності як людей, так і держав, що виражається в процесах формування планетарного інформаційного простору, світового ринку капіталів, товарів і робочої сили, у глобалізації фінансових ринків, в інтернаціоналізації проблем техногенного впливу на природне середовище, міжетнічних і міжконфесійних конфліктів і безпеки, над швидкому розвиткові електронної комерції, "екуменічному менеджменті" тощо. Здійснення глобалізаційного процесу в політичній та економічній площині простежено у роботах З.Бжезинського. С.Хантінгтона. Я.Тінбергена. А.Тойнбі, А.І.Уткіна. Є.А.Позднякова. М.Г.Делягіна: наших співвітчизників О.Зінчснко. А.Арсєєнка. В.Кременя. ВТкачснка. В.Шахова. В.Мадіссона, В О.Дергачова. І.О.Василснко. О.Г.Білоруса, О ВЗернсцькоїта багатьох інших. В останні десятиліття на авансцену політичного й інтелектуального життя світового співтовариства виступив впливовий напрямок глобалістики. що зробив об'єктом своїх досліджень форми та засоби рішення виникаючих перед людством проблем - від погрози термоядерної війни до екологічної катастрофи, від небезпек демографічного вибуху до наслідків некерованого розвитку науки і техніки, від виснаження природних ресурсів до розриву між "багатою Північчю" та "бідним Півднем", що все більш розширюється тощо. Активну участь У розробці цих ідей беруть такі авторитетні неурядові організації, як Асоціація сприяння ООН. Фонд Стенлі. автори стокгольмським ініціатив: особливо велику роль у цій області грають Римський клуб та Міжнародний інститут прикладних досліджень, так звана Паризька група. Рада з вивчення людства й інші організації.

Вирішений вкрай загостреної нерівномірності політичного, соціально-економічного, науково-технічного, демографічного, культурного розвитку в умовах нової історичної ситуації вимагає переміщення питань щодо вирішення глобальних проблем у площину конкретної політики. Зростає необхідність концентраті зусиль на розробці в рамках міжнародного співробітництві! конкретних питань глобальної стратегії.

Об'єктивні параметри глобалізації такі:

технологічний прогрес, що призвів до різкого скорочення транспортних і комунікаційних

опрацьовування, збереження і використання інформації:

лібералізація торгівлі й інші форми економічної протекціонізму і зробили світову торгівлю більш вільною:

особливості культурного розвитку: формування глобалізованих "однорідних" ЗМІ. мистецтва, поп-культури. повсюдного використання англійської мови в якості загального засобу спілкування та ін..

розвиток глобальної системи зв'язку. ЗМІ, Що створили матеріальну базу єдиного світового інформаційного простору;

ріст ступеня насиченості даного простору науково-технічною інформацією, вигідність і

доцільність інтеграції в сфері наукових розробок і їхнє впровадження,

розвиток глобальної системи транспортних комунікацій:

зростаюча вразливість основних центрів сучасної цивілізації в зв'язку з розвитком насту пальних озброєнь (особливо зброї масового знищення); необхідність врахування глобальних екологічних наслідків війн, розвитку виробництв, науки і техніки;

набуття зростаючої значущості якості людських

ресурсів.

Людські ресурси являють собою сукупність різноманітних якостей людей,визначаючи їхній освітньо-кваліфікаційний рівень та економічні виробничі характеристики, і є узагальнюючим показником людського чинника соціального розвитку. Основними чинниками набуття важливого значення людськими ресурсами є:

зміна економіки від товаровиробної до обслуговуючої, тобто переважання сфери послуг над сферою промислового виробництва, з останньої над сільськогосподарською сферою; зміна соціальної структури суспільства, де провідне місце відводиться фаховій (а не майновій) стратифікації, значне збільшення частки дипломованих спеціалістів у всіх галузях суспільного виробництва:

зосередження теоретичного знання в якості головних інститутів суспільства, оскільки теоретичному знанню приділяється центральне місце V визначенні всієї суспільної політики.

При цьому очевидно, що виникла і набуває все більшу значущість регіонального та загальносвітового масштабу проблема загострення протиріч між зростаючою економічною і політичною взаємозалежністю країн і народів - з одного боку, і зберігання за державою суверенітету і. відповідно, ролі активного суб'єкта міжнародних відносин - з іншого. Роль держави і як головного суб'єкта політичної влади, і як головного носія монополії на легітимне насильство, і як найважливішого суб'єкта міжнародних відносин з відповідними модифікаціями не тільки не зменшиться, але й у деяких аспектів

Підсилиться.

Деякі вчені припускають, що світова політика незабаром перестане існувати на рівні держав, перемістившись, з одного боку, на наднаціональний рівень глобальних груп капіталів і технологій, з іншого - на внутрішній рівень політичного життя країни, що контролює основну частину цих капіталів і технологій. Політичні, соціальні, культурні та інші процеси ведуть як до планетарної модернізації "націй-держав", гак і до їхньої локалізації.

Сьогодні держава як така переживає період фундаментальних цивілізаційних змін. Констатуймо існування двох суперечливих напрямків: з одного боку - глобалізації (загальнокультурні тенденції, Інтернет. фінанси. МНК. інтенсифікація світової торгівлі, тенденція до системної конвергенції): з іншого -регіоналізація торгівлі. "демасифікації“ виробництва, споживання, способу життя, групування по інтересах, орієнтиру на так зване інформаційне суспільство та заперечення первинного значення в економіці фінансів, праці, ресурсів землі й інших засобів виробництва. Останні півтора-два десятиліття спостерігається зріст доцентрових інтеграційних процесів, у ході яких різні країни і народи стають усе більш залежними одне від одного. Якщо до Другої світової війни у світі нараховувалося кілька десятків міжурядових і неурядових організацій, то в даний час число перших складає вже декілька сотень, а других - біля 2.5 тисяч. Немаловажну роль у сучасному світі грають групи держав, всесвітні і регіональні організації: такі, як Організація Об'єднаних Націй (ООН). Європейський союз (ЄС). Організація американських держав (ОАД). Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) та ш. Немаловажним чинником світової політики стали щорічні наради так званої "великої вісімки" (семи індустріально найбільш розвинених країн плюс прийнята до їхнього числа Росія) - США. Германії. Франції. Великобританії. Японії. Італії. Канади - з найважливіших економічних і зовнішньополітичних питань. Головна увага на нарадах "вісімки", як правило, приділяється рішенню таких питань, як забезпечення економічного росту, згладжування незбалансованості зовнішньоекономічних зв'язків. інфляції, безробіття тощо. В той самий час все більша увага приділяється військово-стратегічним і зовнішньополітичним питанням тощо. Через такі зміни багато попередніх концепцій розвитку глобальної економіки потребують коригування У розробці нових концепцій беруть участь різні міжурядові та неурядові організації.

Міжнародний інститут прикладних досліджень у Відні. Паризька група. Асоціація сприяння ООН. Рада з вивчення людства, інститут "Відкрите суспільство" (Фонд Сороса) та інші фонди. Вивчення глобальних процесів політичного, економічного, демографічного, екологічного характеру привело до усвідомлення необхідності моделювання усього світу як єдиної системи.

Влади глобалізаційних процесів та засоби їхнього подолання.

Вигоди та вади глобалізаційного процесу важливо враховувати з огляду нз необхідність кризового керування його результатами, що включають в себе універсалізацію політичного процесу та інформаційного середовища, глобалізацію світових комунікацій, господарського життя та світової економіки, інтенсифікацію міжнародного розподілу праці та пересування капіталів тощо Такі цілі, як збереження миру, досягнення більшої безпеки, ріст добробуту в результаті економічного співробітництва тощо, які набули в інтеграційних моделях загального характеру, можуть розглядатися в якості критеріїв глобалізаційного процесу.

Низка проблем, що є вадами глобалізаційного процесу - це:

занепад національно-державних структур унаслідок нового всевладдя транснаціональних монополій, інформаційних потоків, що не знають не залежать від столиць. За даними ООН у сучасному світі нараховується понад 40 тисяч ТНК. які координують 250 тисяч закордонних філій. їхній сукупний капітал складає приблизно 2.6 трильйонів доларів Звідси очевидна нездатність держави контролювати діяльність таких корпорацій, наявна також погроза поступового підпорядкування держави владі ТНК. обмеження національного суверенітету та незалежності національних лідерів та зсув центрів прийняття рішень з державних на недержавні рівні, відцентрова, універсальна децентралізація світового співтовариства;

етнополітичні конфлікти і гуманітарні кризи. Як свідчить сумний досвід Руанди. Сомалі. колишньої Югославії, внутрідержавні конфлікти відзначаються особливою жорстокістю. Жертвами масових вбивств у 90-і роки стали більш як 5 мільйонів чоловік, у результаті "етнічних чищень" десятки мільйонів стали біженцями і переміщеними особами. Сьогодні в світі більш як 25 мільйонів біженців, щорічно по світові пересувається до 5 мільйонів нелегальних мігрантів;

радикальний відхід деяких ядерних держав від існуючих правил гри. більш вільне застосування сучасних військових засобів знищення, перетворення тероризму на міжнародну систем), транснаціоналізація і глобалізація асоціальних і

міняльних структур:

можливі не передбачувані "метаморфози" в значних регіональних державах (наприклад. Китаї і Росії), в державах-ізгоях. що обзаводяться зброєю масової поразки і ракетних засобів її доставки Виключність з глобалізаційного процесу такого великого ареалу, як ісламські країни, а також поява Глибокого Півдня (країни, розташовані південніше Сахари), ураженого вірусом соціального хаосу, що поступово перетворюється на самостійний стратегічний пояс Нового світу, перевернений транснаціональний світ, чиє буття визначене процесами радикальної демодернізації та тіньової глобалізації асоціальних чи просто кримінальних тенденцій: стрімкий розвиток глобальної фінансово-економічної кризи з наступною кардинальною зміною політичної конфігурації планети. Перспективи різкого соціального розшарування світу або його квазіавтаркічної раціоналізації або неоархаїзації;

крихкість міжнародної економічної системи в зв'язку зі зростаючою взаємозалежністю країн, а також регулюванням глобально інтегрованих ринків капіталу, торгівлі інформаційними послугами, як і ринку робочої сили. Втеча капіталів, кваліфікованої робочої сили та інтелекту з відсталих країн. Як наслідок -збіднення, деградація людських спільнот, зріст впливу злочинних організацій, криміналі за цін влади, формування олігархічних кланів, втрата державами суверенітету, громадянами - прав людини, масове безробіття; несправедливий розподіл переваг від глобалізації усередині країн та між ними. Крім звичайного розподілу на розвинені країни і ті. що розвиваються (менш розвинені країни), виник ще глибший розкол - на країни, що багато в чому базуються вже на інформаційно-інноваційній економіці, і країни, що навіть не помишляють не про це. Населення країн, що розвиваються, досягло 3/4 населення планети, а споживає усього 1/3 загальносвітової продукції, причому розрив у споживанні на душу населення продовжу є збільшуватися. На кожну дитину, що народжується в розвинутих країнах, припадає в 20-30 разів більше природних ресурсів, ніжу країнах третього світу. Щодня в світі помирає більш, як 35 000 дітей не в результаті торнадо або інших природних катастроф, а внаслідок хвороб, які можна попередити, або котрі можна легко вилікувати. Щорік рівень світової злиденності зростає на 2% У 47 з країн, що розвиваються, щонайменше 1/4 населення знаходилася в стані абсолютної бідності (рівень прибутків 80 центів за добу, за визначенням Світового банку). За даними ООН. більш як 2 мільярди людей в світі живуть в абсолютних злиднях. Сьогодні в центральному районі Нью-Йорка Манхеттені налічується телефонів більше, аніж у всіх країнах Африки південніше Сахари. Найбагатша п'ята частина населенні світу володіє 74% усіх світових телефонних ліній. найбідніша п'ята частина - 2%. В даний час у США товарообіг, здійснюваний за допомогою Інтернету. подвоюється кожні 100 днів. Резонно, що саме світову мережу часто називають головним важелем або символом глобалізації. На одну п'яту частину населення світу, що проживає в індустріально розвинених країнах, припадає 91% усіх користувачів Інтернету, Близько 90% інформації, розміщеної сьогодні у Всесвітньому павутинні, подано англійською мовою.

9