Політична участь і політична активність

Участь як синонім поняття політичної діяльності в другій половині XX століття перетворилася на центральну категорію політичних наук. Під політичною участю мається будь-яка добровільна активність окремих особистостей та груп, що мають на меті - прямо чи побічно - вплив на процес прийняття рішень на різних

Демократизація суспільства супроводжується ростом політичної активності населення, що. однак, автоматично не гарантує стабільність політичної системи. Більш того: політична участь не інформованих та безвідповідальних у своїх учинках громадин може створити загрозу стабільності політичній системі. Поряд з політичною активністю може мати місце і політична апатія.

Німецький політолог М Каазе зробив спробу систематизації політичної участі за трьома критеріями, виходячи з поведінки окремої особистоті.

1. Залучена участь чи не залучена до політичного життя. Під залученими він мав тих. хто бере участь у прямих виборах законодавчих органів, а до не залучених відносив індивідів, що не беруть участь у виборах та будь-яких громадських

2. Легальна участь чи нелегальна. Легальна - це дозволена законом, нелегальна - законом не дозволена. До другої групи відносяться, з одного боку, рухи не насильства на кшталт громадської непокори Махатми Ганді, а з іншого боку - агресивні рухи з використанням політичного насильства

3. Конвенціональна (загальноприйнята) участь та не конвенціональна. В основі такого поділу лежить принцип легітимності. До першої групи прираховуються усі форми участі, що вміщаються в установлені законом рамки політичного процесу й активно впливають на хід такого процесу Не конвенціональні форми, навпроти, не вмішаються в такі рамки і не роблять безпосереднього впливу на політичний процес.

Американська школа дослідження політичної діяльності на основі вивчення типової участі населення в політичному житті різних країн (порівняльна політологія) об'єднала вивчення конвенціональної участі з виявленням так званого потенціалу протесту На основі спеціально розроблених індексів ця група виділила 5 політичних типів:

1. активісти (висока конвенціональна участь та водночас середній потенціал протесту):

2 реформісти (середня конвенціональна участь і водночас високий та середній потенціал

протесту)

3.протестуючі (низька конвенційна участь водночас з високим та середнім потенціалом

протесту):

4. конформісти (низький потенціал протесту водночас з високою та середньою конвенціональною активністю):

5. неактивні (низька конвенціональна активність водночас з низьким потенціалом протесту).

Вивчення факторів, що впливають на політичну активність, залишається головною мстою політології. Так, громадяни з вищими доходами, з вищою освітою та престижнішою професією проявляють значно більшу готовність до політичної активності, ніж бідні та неосвічені. Жінки брали меншу участь у політиці, ніж чоловіки, білі громадяни - більшу, аніж представники національних меншин чи чорні. Громадяни молодшого чи дуже похилого віку проявляли меншу політичну активність від представників середніх вікових груп.