Ознаки політичних партій та їхні функції

Дж.Лапаломбаро і М.Вейнер у роботі "Політичні партії та політичний розвиток" називають такі ознаки партії:

партія - це організація, тобто об'єднання людей, що діють досить тривалий час;

стійкі місцеві організації, що підтримують регулярний зв'язок з національним керівництвом;

основна мета організації - завоювання та здійснення влади;

народна підтримка в різних формах: голосування на виборах, активне членство в партії;

певна ідеологія, що лежить в основі конкретних партійних програм.

Спираючись на політичну практику XX сторіччя, можна виділити низку головних

(універсальних) функцій політичних партій:

висування та безпосереднє персональне формування правлячих ланок державних органів і громадянських інститутів, що мають істотне політичне значення;

розробка політичних доктрин та програм, що беруться за основу діяльності не лише цих

партій, але і діяльності уряду з принципових міжнародні питання тощо);

формування громадської думки згідно з партійною ідеологією;

партії є сполучною ланкою між державою та суспільством. Це спостерігається не лише в період виборів, але і протягом тривалого часу. У залежності від того, чи є партія правлячою чи опозиційною, виникають відмінності в ступені їхньої ідентифікації з політикою уряду; інтегруюча роль партії в сфері політичного життя суспільства. Важливу роль у цьому виконує ідеологія партії, за допомогою якої здійснюється зв'язок між інтересами особистості й окремих груп, з одного боку, і інтересами класу, народу, держави - з іншого.

Політичні партії України

Історичний процес формування багатопартійної системи в Україні активізувався на початку XX сторіччя. Політична палітра перших політичних вкраїнських партій, що діяли з кінця XIX до середини 20-х років XX сторіччя, була досить різноманітна, проте здійснити свою мету - відродження нації - цим партіям не судилося, оскільки процес формування української державності було перервано становленням радянського тоталітаризму.

Сучасному політичному плюралізму на території України трохи більше як 10 років. Навесні 1990 р. під час виборів у Верховну Раду УРСР та в місцеві органи влади почався активний процес розмежування політичних сил. Виникла необхідність створення партій з чіткими політичними орієнтирами і статутною дисципліною. У республіці в той час функціонувало понад 20 партій та об'єднань загальною чисельністю близько 30 тисяч членів. Невдала спроба державного перевороту у вересні 1991 р. привела до кардинальної зміни політичної ситуації. Заборона у вересні 1991 р. Комуністичної партії України, розпад державності СРСР. проголошення Верховною Радою України Акта про незалежність створили якісно нові умови для розвитку політичних об'єднань у країні.

Жодна з них, за винятком Комуністичної партії України, не є масовою. До того ж різні політичні партії є представниками регіональних інтересів, навряд чи бодай одну з них можна назвати національною партією: позиції лівих партій міцні на Сході країни, правих — на Заході. Відсутність масової підтримки населення, а разом з нею і можливості поодинці перемогти на виборах змушує партійних лідерів створювати виборчі блоки. З 30 виборчих об'єднань, що брали участь у парламентських виборах 2002 року, у Верховній Раді представлені; "Наша Україна". Комуністична партія України, "За Єдину Україну". Блок Юлії Тимошенко. Соціалістична партія України, Соціал-демократична партія України (об'єднана). Процес становлення партійно-політичної системи в Україні далекий від завершення.