Типи політичних систем

В основу типології політичних систем покладено багато факторів.

Якщо судити про політичну систему, оцінюючи характер її взаємодії з зовнішнім середовищем, то ми отримаємо відкриті та закриті системи. Відкриті системи активно обмінюються ресурсами з зовнішнім світом, вони сприйнятливі до цінностей інших систем, а тому динамічні й адаптовані. Закриті системи зводять до мінімуму спілкування зовнішнім середовищем, вони несприйнятливі до цінностей інших систем; такі системи самодостатні, тому що використовують виключно внутрішні ресурси.

Якщо в основу класифікації покладено тип політичного режиму, то все різноманіття політичних систем зводиться до трьох видів: тоталітарні, авторитарні та демократичні

Довгий час у політичній науці був розповсюджений класовий підхід, згідно з яким історія людства знала рабовласницьку, феодальну, капіталістичну політичну систему та має перспективу спізнати комуністичну систему. За цього підходу політична система виступає як інструмент здійснення волі економічно пануючого класу.

Загальновизнаною в сучасній політології є класифікація політичної системи, запропонована Г.Алмондом. її основою є тип політичної культури та поділ політичних ролей. Учений називає чотири типи політичних систем.

1) англо-американська. з високим ступенем поділу політичних ролей між учасниками політичної діяльності й однорідною політичною культурою:

2) європейсько-континентальна політична система характеризується неоднорідною політичною культурою і. як наслідок, розподілом політичних ролей не в масштабах суспільства, а усередині груп, партій, класів:

3) доіндустріальні та частково індустріальні політичні системи зі змішаною політичною культурою. Місцеві політичні субкультури засновані на племінних, кланових, родових цінностях, компроміс між якими малоймовірний.

4) тоталітарні політичні системи засновані на визнанні пріоритету класових, національних чи релігійних цінностей. Вони характеризуються граничною концентрацією влади в руках правлячої партії чи групи осіб.

Політична система сучасної України веде відлік від виборів у Верховну Раду 1990 р. на основі нового виборчого закону, що підірвав монопольне положення КПУ в країні. Вона містить у собі як елементи радянської тоталітарної, так і деякі структури демократичної системи. їй властива низка характерних рис:

1 Створення в інституціональній підсистемі структур, характерних для політичних систем західних демократій: регулярно проводяться вільні вибори, шляхом яких формуються як найвищі органи представницької влади, так і владні структури обласного та місцевого рівня. У країні формується багатопартійна система, реалізовано принцип розподілу влади.

2. Невідшліфованість механізму поділу влади на законодавчу та виконавчу гілки. Виконавча влада набула самодостатнього значення: контроль над діяльністю виконавчих органів з боку законодавчої влади істотно ускладнений.

3. Політичні партії не справляють помітного впливу на життя країни, на владу. їхня питома вага в суспільстві невисока. Вони мають обмежений доступ до прийняття політичних

4. Нові інститути не завжди знаходять підтримку в суспільстві, тому що в ньому ще панують старі політичні норми та цінності, стандарти політичної поведінки.