
- •Аналіз теорій пам’яті.
- •Класифікація і види пам’яті.
- •2. За характером мети діяльності пам'ять поділяють на мимовільну та довільну.
- •3. За тривалістю закріплення і збереження матеріалу (у зв'язку з його роллю та місцем у діяльності) виокремлюють короткочасну, довготривалу та оперативну пам'ять.
- •Психологічна характеристика рухової, емоційної, образної та словесно-логічної пам’яті.
- •Психологічна характеристика сенсорної, короткочасної та тривалої пам’яті.
- •Психологічна характеристика мимовільної, перехідної, довільної пам’яті. Метапам’ять.
Психологічна характеристика сенсорної, короткочасної та тривалої пам’яті.
Процес запам'ятовування можна поділити на етапи, які відрізняються тривалістю збереження інформації (мал.1). Виділяють три таких етапи і відповідно до них розрізняють сенсорну, короткочасну і довготривалу пам'ять.
Мал.1. Графік тривалості різних видів пам'яті
Сенсорна пам'ять - збереження інформації на час, потрібний для виконання завдання; здійснюється на рівні окремих нервових центрів і пов'язана з надходженням нервових імпульсів від органів чуттів (сенсорних систем) до кори кінцевого мозку. Вона зберігає інформацію лише на частки секунди. У цей час вищі відділи мозку сприймають сигнали, що надійшли з довкілля. Якщо цього не відбувається, то менш ніж за секунду ці сліди стираються, і сенсорна пам'ять заповнюється новими сигналами.
Інформація, якщо вона привернула увагу людини, передається в короткочасну пам'ять, де вона зберігається короткий термін (від кількох секунд до кількох хвилин). Цей час потрібний для розв'язання миттєвих задач. Якщо інформація не повторюється, вона зникає з пам'яті, не залишаючи відчутних слідів. Встановлено, що мозок людини одночасно може переробити і запам'ятати лише певний обсяг інформації. Він становить 7+2 інформаційні сигнали (слова, предмети, символи тощо). Наприклад, ми легко запам'ятовуємо номер телефону, який зазвичай не перевищує сім цифр.
Важлива для людини інформація з короткочасної пам'яті переводиться в довготривалу. Перехід інформації із короткочасної в довготривалу пам'ять називають процесом об'єднання слідів пам'яті.
Довготривала пам'ять забезпечує тривале збереження знань, образів, переживань, які запам'ятовуються після багаторазового їхнього повторення і відтворення. Це глибинна пам'ять, що зберігає найважливіше і найпотрібніше. Звичайно, у потрібний момент ми не завжди можемо відтворити те, що не дуже пов'язане з нашою діяльністю. Проте доведено, що інформація, яка потрапила в довготривалу пам'ять, може зберігатися годинами, днями, місяцями, роками і навіть протягом життя людини. Якби цього не відбувалося, ми не змогли б здобувати знання. Особливо міцно закладені в пам'яті події, що відбулися під впливом сильних емоцій.
Порівнюючи функції короткочасної і довготривалої пам'яті, можна сказати, що в короткочасній пам'яті ми «живемо», а в довготривалій - зберігаємо знання, які надають сенс нашому існуванню. Саме звертання до минулого досвіду, яке необхідне для розуміння сьогоднішнього, і є функцією довготривалої пам'яті.
20
Психологічна характеристика мимовільної, перехідної, довільної пам’яті. Метапам’ять.
Мимові́льна па́м'ять — це запам'ятовування і відтворення інформації, за якого відсутня спеціальна мета щось запам'ятати; один з видів пам'яті[1]. Цей вид пам'яті з'являється в ранньому дитинстві і обслуговує процес набуття дитиною певних навичок. Мимовільна пам'ять є підґрунтям для виникнення довільної, що починає розвиватися набагато пізніше, і удосконалюється у взаємодії із нею.
Мимовільна - здійснюється без мети, без вольового зусилля, вона завжди є наслідком певної практичної діяльності людини. Успішно використовується у всіх методах активного навчання. Мимовільна - є генетично обумовленою.
Довільна пам'ять - протікає з чіткою постановкою мети щось запам'ятати, відтворити, пригадати. Дає можливість людині керувати своєю пам'яттю.
Довільна пам'ять є продуктом особливої, мнемічної діяльності, спрямованої на запам'ятовування. Ця діяльність характеризується наявністю мнемічної мети, сукупності мнемічних дій, часто супроводжується вольовими зусиллями.
Перехідна (зовнішньо опосередкована) пам'ять характеризується використовуванням зовнішніх засобів (дитячий малюнок - усне мовлення - письмове мовлення) для керування своїми уявленнями.
Метапам'ять - найвищий рівень онтогенезу пам'яті, який спостерігається в осіб інтелектуальної праці. Цьому виду пам'яті притаманні: симультанність запам*ятовування (збіг в часі запам'ятовування і сприймання), повнота, точність і лабільність мнемічного образу, готовність до вибіркового симультанного відтворення, висока організація мнемічних дій. Окрім того, метапам'ять щільно пов'язана з творчою уявою.