8.Склад та структура оборотних коштів

Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків. Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

9) Основними джерелами формування фінансових ресурсів є власні та залучені кошти:

1. Під час формування статутного капіталу:

- внески засновників у статутний капітал.

2. За рахунок власних фінансових ресурсів:

- доходи:

- валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності;

- прибуток від іншої операційної діяльності;

- прибуток від фінансових операцій;

- прибуток від додаткової діяльності і надзвичайних ситуацій;

- надходження:

- амортизаційні відрахування;

- цільові надходження;

- стійкі пасиви;

- цільові внески членів трудового колективу;

- інші види надходжень (спонсорська допомога).

3. Шляхом мобілізації на фінансовому ринку:

- надходження коштів від емісії акцій, облігацій і інших видів цінних паперів;

- кредитні інвестиції.

4. У порядку розподілу коштів:

- фінансові ресурси, отримані від галузевих структур, концернів і асоціацій;

- страхові відрахування;

- бюджетні субсидії.

10) Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів.

Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в

обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну

складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям

підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для

допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-

побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних

коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і

нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які

пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів

витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й

пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для

успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

11) Податки - один з найголовніших елементів державного господарства і одна з основних категорій фінансової науки. Тому важливо розуміти їхню економічну сутність і необхідність.

За економічною сутністю податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами.

Сутність податків проявляється в їх функціях. Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Крім фіскальної, податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників (мікроекономічний аспект), а також на макроекономічні показники.  Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних, називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.

12) Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

№13

Функція – це науково обґрунтований та логічно завершений набір процедур, видів діяльності, спрямований на досягнення мети, виконання завдання та отримання чітко визначеного кінцевого результату.

Регулююча функція податків – реалізується через вплив податків на різні напрямки ,показники діяльності суб’єктів господарювання. До них належить:

1)установлення об’єкта оподаткування та методики його визначення.

2)визначення джерел сплати податків – такими джерелами можуть бути прибуток, собівартість , частина виручки від реалізації продукції.

3)Установлення розміру ставок і методики їх розрахунку .

4)установлення термінів сплати податку – для різних податків вони різні і залежать від об’єкта оподаткування , розміру податку і сплати джерел.

5)надання податкових пільг-вони істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватись деяким платникам податків.

6)застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб’єктом господарювання.

№14

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

№15

Пода́тки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

Податки класифікуються за такими ознаками

1)За формою оподаткування:

а)прямі – встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір напряму залежить від масштабів об’єкта оподаткування.

б)непрямі – встановлюються в цінах на товари,роботи,послуги ,ії розмір для окремого платника прямо не залежить від доходів споживача.

2)Залежно від рівня державних структур :

а)загальнодержавні-встановлюють вищі державні органи,їх стягнення є обов’язковим на всій території країни,незалежно від того до якого бюджету(державного чи місцевого)вони зараховуються .

б)місцеві - встановлюються місцевими органами влади та управління.

3)За способом стягнення:

а)розкладні-спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах , потім цю суму розкладають на частини по територіальних одиницях , а на нижчому рівні між платниками.

б)окладні-передбачають встановлення спочатку ставок , а відтак і розміру податку на кожного платника.

4)за економічним змістом об’єкта оподаткування:

а)податки на доходи

б)податки на споживання

в)податки на майно.

№16

Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія у процесі відтворення виявляються через дві головні функції: розподільчу і контрольну.

Розподільча функція фінансів. Валовий внутрішній продукт, що виробляється у країні, призначений для споживання учасниками процесу виробництва та ін. Проте перед споживанням він обов'язково має бути розподілений між державою, підприємствами і населенням. Розподіл ВВП, утворюваного у сфері матеріального виробництва, відбувається передусім на підприємствах та інших суб'єктах господарювання за допомогою фінансів із застосуванням їх розподільчої функції. Ця функція фінансів підприємств виявляється в розподілі отримуваних суб'єктами господарювання виручки, інших доходів і накопичень за відповідними напрямками.

При розподілі отримуваних доходів і накопичень за допомогою розподільчої функції фінансів на підприємствах утворюються фонди і резерви, які реально використовуються.

Контрольна функція фінансів підприємств. Ця функція виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу продукції, отриманням прибутку, формуванням і цільовим використанням фондів коштів, фінансових ресурсів підприємств. Фінансовий контроль охоплює всі аспекти господарської діяльності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, створення і використання всіх видів ресурсів.