
- •Сутність фінансів підприємства
- •Непрямі податки, які сплачують підприємства
- •Функції фінансів підприємств
- •Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності
- •5.Грошові фонди підприємств
- •6.Сутність оборотних коштів підприємств
- •7. Фінансові ресурси підприємства
- •8.Склад та структура оборотних коштів
- •9) Основними джерелами формування фінансових ресурсів є власні та залучені кошти:
- •Види рахунків в іноземній валюті
- •18. Джерела формування оборотних коштів
- •19. Види банківських рахунків та порядок їх відкриття
- •20.Оподаткування суб'єктів малого підприємництва
- •21. Основні прийоми аналізу фінансового стану підприємства
- •22. Безготівкові й готівкові розрахунки
- •23. Необхідність кредитування підприємств
- •24. Власні джерела формування оборотних коштів
- •26. До джерел формування оборотних коштів належать:
- •29.Банківське кредитування підприємств
- •30.Ліміт каси, порядок встановлення ліміту.
- •31.Система оподаткування підприємств в Україні
- •32. Оцінка фінансового стану підприємства
- •37. Формування прибутку підприємства
- •38. Сутність податків і їх функції
- •39. Фінансова стратегія підприємства
- •40. Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин
- •Використання чистого прибутку підприємства.
- •Державне кредитування підприємств.
- •Умови та порядок отримання банківського кредиту.
- •Об′єкти та суб′єкти фінансів підприємств.
- •45. Форми грошового обороту на підприємстві.
- •46. Класифікація кредитів за порядком надання.
- •47. Форми безготівкових розрахунків.
- •48. Зміст, завдання та методи фінансового планування.
- •49.Комерційне кредитування підприємств
- •50. Джерела формування оборотних коштів
- •51. Класифікація кредитів Форми та видими
- •52. Кругообіг оборотного капіталу
- •53 Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів
- •54 Грошові фонди підприємства
- •55 Класифікація кредитів за строком користування
- •56 Фінансове планування на підприємстві
40. Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин
Кредит (вiд лат. сreditum – віртити) - це економiчнi вiдносини, що виникають мiж кредитором і позичальником з приводу мобiлiзацiї тимчасово вiльних коштiв (або товарів) та використання їх на умовах повернення, строковостi й платностi. Видачу кредитiв забезпечують кредитнi операції комерцiйного банку. Суб’єктами кредитних вiдносин є: кредитор, який надає кредити у тимчасове користування, i позичальник, який отримав кредит.
Об’єктами кредиту є грошовi чи матерiальнi цiнностi, затрати чи проекти, щодо яких укладається угода позички.
Використання чистого прибутку підприємства.
На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства. Принципи розподілу прибутку можна сформулювати так:
• прибуток, отриманий підприємством у результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом;
• прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюються законодавчо;
• величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягів виробництва та поліпшенні результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;
• прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, насамперед направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині — на потреби споживання.
Державне кредитування підприємств.
Державний кредит — це економічні відносини, які виникають між підприємством і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).
Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи:
пускових об’єктів;
раніше розпочатих новобудов виробничого призначення;
технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств незалежно від форм власності.
Фінансування інвестиційних потреб підприємств буває цільовим, прямим, поворотним, терміновим, забезпеченим заставою чи гарантією (поручительством).
Бюджетні позики надаються на таких умовах:
обсяги бюджетних кредитів на відповідний рік доводяться до міністерств, відомств, інших центральних органів державної влади, які фінансуються Міністерством економіки, після затвердження Державної програми економічного й соціального розвитку України;
перелік будов і об’єктів виробничого призначення, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, визначає Міністерство економіки за погодженням з Міністерством фінансів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Державної програми економічного й соціального розвитку України на рік, що планується;
терміни погашення бюджетних кредитів не перевищують трьох років, а в окремих випадках — п’яти років;
погашення бюджетних кредитів починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переозброєння об’єкта кредитування (якоїсь його черги, пускового комплексу) і здійснюється щоквартально;
погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання обладнання, що не входить у систему будівель, починається наступного за плановим року і здійснюється щоквартально протягом не більше двох років;
за користування бюджетними позиками встановлюється відсоткова ставка, яка визначається Мінфіном України щорічно під час формування державного бюджету.
Організація роботи з обслуговування бюджетних кредитів, їх обліку і проведення розрахунків з позичальниками покладається на вповноважені комерційні банки України.