Тема 10. «Фінансова діяльність підприємства у сфері зовнішньо-економічних відносин»

1. Компенція фінансових служб у сфері ЗЕД

2. Розрахунки при здійсненні зовнішньо-економічних операцій

3. Регулювання розподілу виторгу від ЗЕД

4. Митне оформлення та оподаткування зовнішньо-економічних операцій

1. Компенція фінансових служб у сфері ЗЕД

Відповідно до ЗУ «Про ЗЕД», ЗЕД – це діяльність суб’єктів підприємництва України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудованих на взаємовідносинах між ними і має місце як на території України, так і за її межами.

Принципи здійснення ЗЕД:

1. Принцип суверенітету при здійсненні ЗЕД – надається право здійснення ЗЕД всім суб’єктам господарської діяльності всіх організаційно-правових форм, якщо вони не порушують законодавство;

2. принцип свободи зовнішньо-економічного підприємництва – право суб’єктів вільно вступати в зовнішньо-економічні операції, вибирати форму діяльності;

3. принцип юридичної рівності;

4. принцип верховенства закону – регулювання діяльності здійснюється законом України, не можна здійснювати таку діяльність, яка порушує цей закон;

5. принцип захисту інтересів суб’єктів ЗЕД;

6. принцип еквівалентності обміну – здійснення справедливих угод і контрактів, не порушуючи антидемпінгове законодавство.

Суб’єктами ЗЕД є:

1. Фізичні особи як громадяни України, так і іноземні громадяни;

2. юридичні особи, які мають постійне місце знаходження на території України (підприємства, організації, товариства, спілки);

3. об’єднання фізичних і юридичних осіб, які за законом не юридичними особами, але які знаходяться на території України;

4. структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності , які не є юридичними особами України (філії, відділення), але мають постійне місце знаходження в Україні;

5. спільні підприємства.

Відповідно до законодавства України розрізняють наступні види ЗЕД, які здійснюються на території України:

1. експорт товарів і послуг; реекспорт – продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності товарів, які були раніше імпортовані на територію України;

2. імпорт товарів і послуг – купівля-продаж з ввезених товарів на територію України;

3. надання суб’єктами ЗЕД України послуг іноземним суб’єктам;

4. наукова, науково-технічна, навчальна кооперація з іноземними суб’єктами, навчання спеціалістів за кордоном, міжнародні фінансові операції з цінними паперами;

5. кредитні та розрахункові операції;

6. спільна підприємницька діяльність, в т.ч. створення спільних підприємств, проведення спільних господарських операцій, спільне володіння майном;

7. підприємницька діяльність на території України , пов’язана з наданням патентів, ліцензій, ноу-хау;

8. організація і проведення виставок, аукціонів, конференцій, що здійснюються на комерційних умовах з участю суб’єктів ЗЕД;

9. організація оптової, роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту іноземними суб’єктами, товарообмінні (бартерні) операції, зустрічна торгівля;

10. орендні лізингові операції;

11. операції з продажу і обміну валюти на валютних аукціонах та валютних біржах;

12. робота на контрактній основі фізичних осіб України як на території України, так і за її межами.

До основних завдань фінансиста у сфері ЗЕД належать:

1. вибір найбільш прийнятної форми розрахунків та їх організація;

2. здійснення операцій з придбання та продажу валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

3. оптимізація фінансових відносин із посередниками;

4. фінансове забезпечення імпортних та експортних операцій;

5. визначення умов здійснення товарообмінних операцій;

6. податкове планування при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

7. управління ризиками у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Ризики в ЗЕД можуть бути:

• транспортні та складські;

• ризик зміни курсу валюти;

• платіжні ризики;

• політичні ризики.

При укладанні суб'єктами підприємницької діяльності зовнішньо-економічних договорів (тільки для купівлі-продажу товарів) застосовуються міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС). Ці правила визначені міжнародною торгівельною палатою. На сьогодні діють правила ІНКОТЕРМС, які включають 13 умов постачання і умовно розбиті на 4 групи (E, F, C, D).

Параметри 4-ох груп:

• група Е - витрати і ризики переходять до покупця одразу після передачі продавцем товару в розпорядження покупця на своєму підприємстві;

• група F - витрати і ризики переходять до покупця після передачі товарів перевізнику чи в порту відвантаження (покупець несе витрати на перевезення);

• група С - продавець несе витрати до пункту призначення, однак, ризики переходять до покупця після передачі товару перевізнику;

• рупа D: продавець повинен нести всі витрати та ризики доти, поки товар не буде доставлено в місце призначення.

2. Розрахунки при здійсненні зовнішньо-економічних операцій

В практиці фінансової діяльності використовують такі основні способи здійснення розрахунків у рамках зовнішньоекономічних операцій:

• передплата (авансовий платіж);

• документарний акредитив;

• документарне інкасо;

• платіж по відкритому рахунку.

Розрахунки з використанням акредитиву чи інкасо вважаються документарними (забезпеченими), а передоплата і за відкритим рахунком - бездокументарні (незабезпечені).

Валютно-фінансові і платіжні умови залежать від:

• характеру економічних і політичних відносин між країнами;

• від кон’юнктури ринку;

• від характеру товарів;

• від торговельних звичаїв;

• від наявності міжнародних угод;

• від банківських традицій.

Зовнішньо-торговельні контракти встановлюють детальні умови:

• ціна товару;

• валюта ціни;

• валюта платежу;

• умови платежу;

• засоби платежу;

• форми розрахунків;

• банки, через які будуть здійснюватись розрахунки.

У міжнародній практиці є 5 способів визначення ціни:

1. Тверда фіксація цін при укладанні контракту – ціни не змінюються протягом дії усього контракту ( на ринку стабільні ціни);

2. під час підписання контракту фіксується принцип визначення ціни, а ціна встановлюється в момент виконання контракту( на ринку тенденція до зростання ціни);

3. перегляд контрактних цін – походить від двох попередніх; на момент підписання контракту встановлюється фіксована ціна, але якщо ціна перетне меже 5%, то фіксовану ціну переглядають;

4. довільна (глинка) ціна – залежить від змінних витрат експортної продукції; в контракті обумовлюються такі можливості ціни і встановлюються межі;

5. змішана форма – частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється у зміненій формі.

Валюта платежу – це валюта, якою погашається зобов’язання імпортера або позичальника.

Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в стійкій валюті, а платіж у валюті країни-імпортера.

Неспівпадіння валюти ціни і валюти платежу є причиною виникнення валютних ризиків. Якщо курс валюти ціни знижується, то сума платежу зменшується і навпаки (для експорту виникає ризик зниження валютного платежу, а для імпорту – збільшення валютного платежу).

Для запобігання таких ризиків застосовуються такі засоби:

• можливість зміни термінів платежу;

• збалансованість грошових вимог і зобов’язань;

• валютно-товарні застереження;

• бартерні угоди;

• включення можливих збитків у ціну контракту.

Характеристика умов платежу за міжнародно-торгівельними операціями

Умова платежу	Характеристика	Переваги	Недоліки
Передоплата (аванс)	Імпортер здійснює платіж до відвантаження	Імпортер отримує кошти негайно і не несе ризиків	Переобтяження ліквідності імпортера
Документальний акредитив	Імпортер виставляє акредитив через свій банк	Експортер отримує платіж через банк імпортера	Зростають банківські витрати, ускладнюється процедура огляду товарів перед оплатою
Документи проти оплати	Документи знаходяться в банку імпортера і видаються під час оплати	Експортер отримує гроші при передачі товарів, імпортер отримує товар негайно при оплаті	Виникають банківські витрати, імпортер платить без огляду товару
Документи проти акцепту	При одержанні документів імпортер повинен акцептувати вексель	Імпортер одержує товар до оплати (надає своєрідний кредит)	Підвищуються банківські витрати, обмежується ліквідність експортера
Оплата після одержання товару	Експортер постачає товари і лише після цього отримує гроші	Імпортер отримує товар і тільки тоді оплачує	Переобтяження ліквідності імпортера
Відкритий рахунок (термін платежу)	Імпортер сплачує після одержання товарів та закінчення певного терміну	Виключення ризиків для імпортера	Експортер не знає, коли отримає гроші