Тема 5 Дивідендна політика підприємства

1. Зміст і завдання дивідендної політики.

2. Теорії дивідендної політики.

3. Показники ефективності.

4. Розподіл прибутку і виплата дивідендів.

5. Фактори що впливають на дивідендну політику. Методи нарахування дивідендів.

1. Дивіденд - це частина чистого прибутку, яка розподілена між учасниками або власниками АТ відповідно до їх частки участі у статутному капіталі.

Дивідендна політика - це сукупність методів, принципів, механізмів формування частки прибутку, що виплачується власникам відповідно до його частки вкладу у власний капітал.

Основна мета дивідендної політики-встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку і майбутнім його зростанням.

Завдання дивідендної політики:

1. Виявити основні фактори, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів;

2. Визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

3. Оцінювання впливу рішень, щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав;

4. Узгодження стратегії виплати дивідендів з податковим законодавством;

5. Оцінювання впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів.

Курс акцій підприємства прямо пропорційний дивіденду і зворотно пропорційний процентній ставці на ринку капіталів за альтернативними вкладами.

2. У практиці фінансового менеджменту розроблено декілька теорій дивідендної політики:

1) теорія дивідендної непотрібності;

Між сумою сплачуваних дивідендів і ринковим курсом акцій не існує зв’язку, оскільки курс акцій визначається нинішнім і майбутнім доходом підприємства, а також потенціалом його зростання. Найраціональнішою є фінансова політика, в рамках якої відбувається відмова від виплати дивідендів і весь прибуток спрямовується на реінвестиції. Отже самофінансування підприємства розглядається як пріоритетне джерело самофінансування. У такому разі акціонери максимізують доходи здебільшого в результаті зростання курсу акцій. «Спрямовувати на виплату дивідендів слід лише ту частину прибутку, яку неможливо ефективно реінвестувати». Залишковий принцип дивідендних виплат.

2) теорія податкових переваг;

Концепція мінімізації податкових платежів. Якщо податковим законодавством країни передбачено нижчий рівень оподаткування нерозподіленого прибутку порівняно з розподіленим, то підприємство отримує податкові переваги при використанні як джерела фінансування реінвестованого прибутку. Вартість обслуговування власного капіталу, залученого із зовнішніх джерел, підвищується. Якщо ж рівень оподаткування дивідендів є нижчим, ніж рівень нерозподіленого прибутку, то вигіднішою буде виплата дивідендів.

3) теорія «синиці в руці».

Фактичні виплати дивідендів усе ж таки впливають на вартість корпоративних прав. Це зумовлено тим, що ряд інвесторів, зокрема дрібні акціонери, віддають перевагу реальним дивідендам порівняно з майбутніми доходами від зміни курсу, зумовленими тезаврацією прибутку «краще синиця в руках, ніж журавель у небі». Актуальний курс акцій визначається теперішньою вартістю очікуваних доходів на ці акції, які включають усі майбутні дивіденди, а також очікувану виручку від реалізації акцій. Зростання дивідендів досить часто сприймають як сигнал до того, що підприємство працює успішно, і навпаки, зменшення рівня дивідендів може сигналізувати про фінансові проблеми суб’єктів господарювання. Отже, дивіденди впливають на вартість підприємства. Виплата дивідендів є пріоритетнішою, ніж реінвестування.

3. Показники ефективності дивідендної політики:

• Дивіденд на 1 акцію = Дивідендний фонд / Середня кількість акцій;

• Ставка дивіденду = (Дивідендний фонд / Акціонерний капітал)*100%;

• Дохід на звичайну акцію = Чистий прибуток / Середня кількість звичайних акцій в обігу;

• Дивідендний дохід = Дивіденд на 1 акцію / Дохід на 1 акцію;

• Коефіцієнт сплати дивідендів = Дивіденд на 1 акцію / Дохід на 1 акцію.

Збої у виплаті дивідендної можуть привести до зниження ринкової вартості акцій.

4. Розподіл прибутку регулюється законодавчими і нормативними актами:

• Господарський кодекс;

• Податковий кодекс;

• Тимчасові положення:

• «Про порядок реєстрації і випуску акцій»;

• «Про порядок реєстрації і випуску цінних паперів»;

• Установчі документи підприємства:

• Статут;

• Установчий договір.

Прибуток, що оподатковується:

1. Податок на прибуток;

2. Чистий прибуток:

• Фонд виробничого розвитку;

• Резервний фонд;

• Фонд соціального призначення;

• Дивідендний фонд;

• Фонд участі персоналу у прибутку.

Розподіл отриманого у звітному періоді прибутку здійснюється через рахунок 81 «Використання прибутку», відповідно до напрямів.

Фонд виплати дивідендів відображається у формі №2 «Звіт про фінансові результати» розділ 2 рядок 245.

Дивіденди не можуть бути виплачені раніше їх нарахування. Нарахування може бути здійснене при наявності дивідендного фонду. Виплата дивідендів здійснюється з визначеною періодичністю за результатами роботи підприємства. виплати визначаються у гривнях на акцію або % від номінальної вартості.

Джерелом нарахування дивідендів є спеціальний фонд. Якщо в даний фінансовий рік підприємство не отримало прибуток, за рішенням керівництва дивіденди можуть виплачуватись з інших джерел.

5. Фактори, що впливають на дивідендну політику групують на 5 груп:

1. Обмеження:

• Умовами договору;

• Фінансові обмеження;

• Юридичні обмеження;

2. Інвестиційні фактори:

• Стадія життєвого циклу підприємства;

• Необхідність розширення потужностей підприємства;

• Можливість розширення або згортання своїх інвестиційних програм;

3. Можливості формування фінансових ресурсів:

• Витрати на реалізацію і випуск нових видів продукції;

• Гнучкість структури капіталу;

• Достатність резервів фінансових ресурсів сформованих в попередньому періоді;

• Доступність позикових коштів на ринку капіталів;

4. Вплив дивідендної політики на ставку виплати дивідендів:

• Податкова ставка на доходи;

• Бажання акціонерів мати поточний, а не майбутній дохід;

• Інформація про дивіденди;

• Інформація про цінні папери;

5. Інші фактори, які визначають дивідендну політику:

• Дивідендна політика підприємства-конкурента;

• Відкладення платежів за раніше отримані позики;

• Кон’юнктурний цикл.

Фактори впливу на дивідендну політику:

1. Внутрішні;

• Склад акціонерів і їхні потреби;

• Фінансова ситуація на підприємстві;

• Можливості отримання прибутку;

• Стадія життєвого циклу підприємства;

2. Зовнішні:

• Загальна макроекономічна ситуація;

• Чинне законодавство;

• Кон’юнктура фінансового ринку;

• Дивідендна політика підприємств-конкурентів.

Переваги і недоліки методів нарахування дивідендів

Методи	Переваги	Недоліки
Залишковий метод (стратегія припинення дивідендних виплат)	Забезпечення високих темпів зростання підприємства; Платоспроможність; Фінансова незалежність.	Нестабільність дивідендів; Відплив дрібних інвесторів.
Метод стабільних дивідендів	Збільшення довіри до підприємства; Стабілізація котирувань акцій.	Слабкий зв’язок з фінансовими результатами; Мінімізація самофінансування.
Метод гнучкої дивідендної політики	Зв’язок з фінансовими результатами;	Нестабільність обсягів дивідендів;
Метод стійкого приросту дивідендів	Забезпечення зростання ринкового курсу акцій; Привабливість для інвесторів придодатвовій емісії.	Відсутність гнучкості; Постійна фінансова напруга.
Метод стабільної та конусної частини	Регулярність виплати; Залежність від фінансового результату.	Нестабільність обсягів дивідендів.

Тема 6

Позиковий капітал підприємства

1. Необхідність підприємства у позиковому капіталі

2. Форми та основні види кредитів в Україні

3. Порівняльна характеристика за рахунок ВК та ПК, фінансування підприємства

4. Організація фінансової діяльності щодо отримання банківського кредиту

5. Небанківське кредитування підприємства

Позиковий капітал може формуватись за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел

Кошти необхідні для підприємства в якості оборотних

Коб.= Ок – ВОКп- Окнр+КЗ

Коб – необхідні розміри кредитів, які залучаються в ОК

Ок – розрахункова потреба в ОК

ВОКп – власні оборотні кошти на початковому періоді

ОКпр – ОК отримані за рахунок прибутку

КЗ – кредиторська заборгованість

Частка позикових коштів у капіталі

Чпк=ПК/(ВК+ПК)

ПК – позикові кошти;

ВК – власні кошти;

Необхідність кредитування зумовлена браком власних обігових коштів для здійснення фінансової діяльності (отримання прибутку)

Необхідною умовою існування кредитних відносин є існування позикового фонду. Наявність позикового фонду зумовлена таким економічними явищами:

1. Не збігу підприємства моменту реалізації продукції з готовим циклом авансування в виробництво

2. Встановлений законодавчий порядок виплати заробітної плати.

3. Кошти амортизації фондів

4. Постійна наявність коштів у підприємства як результат розриву з момену списання їх з рахунку до моменту нарахування на рахунок одержувача

5. Наявність тимчасово вільних коштів ДБ, що осідають в банківських рахунках в ході їх колового використання

6. Вільні кошти населення, які у вигляді грошових заощаджень, депозитів осідають на банківських рахунках.

Класифікація кредитів за ознаками:

1. Форми

2. Види

3. Суб’єкти кредитування

4. Строковість (строки погашення)

5. Мета використання

6. Наявність чи відсутність забезпечення

7. Порядок та умови надання

• Форми надання кредитів:

• грошова (банківський кредит, державний кредит)

• товарна (комерційний кредит, лізингові кредити)

• Розрізняють такі види кредитів:

• Державний

• Комерційний

• Банківський

• Субєкти кредитування:

• Підприємства

• Держава

• Банки

• Спеціалізовані фінансово-кредитні установи

• Міжнародні фінансово-кредитні установи

• За терміном (строковістю):

• Короткострокові (до 1 року)

• Середньострокові (3-5 років)

• Довгострокові (більше 5 років)

• Від мети використання кредитів (короткострокові):

• Виробництво запасів

• Незавершене виробництво

• Напівфабрикати

• Витрати майбутніх періодів

• Платіжні і розрахункові операції з постачальником та покупцями

• Об’єкти довго та середньострокового кредитування:

• Незавершене будівництво

• Технічне переоснащення

• Витрати пов’язані з реконструкцією

• Залежно від забезпечення:

• Забезпечення заявою

• Гарантовані

• Інше забезпечення (поручительство, свідоцтво, від страхової організації)

• За порядком погашення:

• Одноразові платежі

• Багаторазові

• Регресії платежів

• У визначений термін або без терміну

Переваги і недоліки фінансування за рахунок ВК

Переваги	Недоліки
- простота залучення -можливість генерування прибутку у різних сферах діяльності - забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності	-вища вартість ніж за користування позикових ресурсів -обмеженість можливостей розширеного відтворення підприємства -зменшення коефіцієнта рентабельності ВК за рахунок ефекту фінансування левереджу

Переваги і недоліки за рахунок фінансування ПК

Переваги	Недоліки
-широкий вибір та можливості залучення ПК -забезпечення зростання фінансового потенціалу -Більш низька вартість ПК порівняно з ВК	-можливість втратити платоспроможність -необхідність сплати % за кредит -складність процедури отримання кредиту

Процес надання кредиту складається з декількох етапів:

1. Розляд заяви на отримання кредиту

2. Виявлення кредитоспроможностті

3. Розробка умов кредитного договору

4. Переговори про складання кредитного договору

5. Підписання кредитного договору і видача позики

Кредитоспроможність – це наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту та здатність його повернути.

При оцінці кредитоспроможністі аналізуються як якісні так і кількісні показники

Кількісні – пов’язані з оцінкою поточ. і перспективного стану підприємства позичальника.

Якісні – пов’язані з оцінкою менеджменту підприємства і аналізу ринку збуту продукції.

З метою оцінки кількісних кредитів фінансовий аналітик оцінює поточну ситуацію і прогнозує майбутню платоспроможність підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється 4 балами показників:

1. Показник ліквідності та платоспроможності

2. Показник структури та майна підприємства

3. Показник прибутковості та самофінансування

4. Показник оборотності

Інформаційною базою для проведення аналізу економічних показників кредитоспроможності є:

1. Бух. та статистична звітність підприємства

2. Картотека банку

3. Терміни виплати зарплати

4. Звітність аудиторних служб

5. Прогнози фінансового стану

Кал. (ліквідність 1 ступеня) = ГК/ПЗ

Характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу. Абсолютна ліквідність показує яку частину короткострокових зобов’язань підприємство може негайно погасити. Норма 0,2-0,35.

Коефіцієнт покриття НА довгостроковим капіталом

Кпокр. = (ВК+Довгострокові позики)/НА

Характеризує рівень дотримання фінансової рівноваги

Відповідно до оцінки фінансово-економічного стану позичальника кредити поділяються на категорії:

Категорія кредиту	Характеристика
А	Фінансово-господарська діяльність здійснюється на високому рівні. Дає можливість погасити основну суму кредиту і % у встановлений термін.
Б	Фінансово-господарська діяльність на достатньому рівні. Але нема можливості підтримувати її такою протягом тривалого часу
В	Фінансово-господарська діяльність задовільна. Намічається стійка тенденція до погіршення стану.
Г	Фінансово-господарська діяльність незадовільної стратегії її циклічність.
Д	Фінансово-господарська діяльність свідчить про значні збитки, ні основна сума кредиту, ні % можуть бути не сплачені.

Розробка умов кредитного договору визначається в процесі розробки умов угоди.

Основні характерні показники:

1. Вид

2. Термін

3. Сума

4. Спосіб погашення

5. Забезпечення

6. Ціна кредиту

7. Інші умови

В банків практиці переважають такі види застави:

1. Гарантія (поучительство)

2. Забезпечення товарними запасами

3. Забезпечення ЦП

4. Забезпечення дорогоцінними металами.

Вимоги до оформлення застави:

1. Форма договору обов’язково письмова

2. У договорі визначається порядок користування майном

Комерційний кредит – форма основної реалізованої продукції на умовах відтермінування платежів, якщо термін відстрочки перевищує звичні строки банківських козрахунків.

Види:

• Товарний кредит

• Одержані аванси

Різновиди комерційного (торгового) кредиту:

1. Кредит із фіксованим терміном погашення.

2. Кредит погашенням після фактичної реалізації позичальникам одержаних товарів.

3. Кредитування за відкритим рахунком.

Вартість кредиту залежить від рівня цінової знижки, період надання знижки і відстрочка платежів.

Лізинг. Обєкт – будь-яке майно, відносно якого немає обмежень щодо передачі у лізинг.

Обєктом не може бути державне майно, земельні ділянки.

Субєкти:

• Лізингодавець

• Лізингоотримувач

• Постачальник лізингового майна.

При наданні майна в лізинг оформляються такі документи:

• Акт прийняття-передачі майна в лізинг

• Договір на технічне обслуговування майна

• Договір майнового страхування