Тема: Вибір схем та напруг для внутрішньо цехового електропостачання. План:

1. Вибір напруги.

2. Вибір варіанту електропостачання.

1. Вибір напруги.

Для отримання найбільш економічного варіанту електропостачання підприємства напруга кожної ділянки системи електропостачання вибирається з урахуванням напруг суміжних ділянок. Вибір напруг оснований на порівнянні техніко-економічних показників різних варіантів у випадках коли:

1. Від джерела живлення можна отримати енергію при двох напругах і більше.

2. При проектуванні електропостачання підприємства необхідно розширювати існуючі підстанції та збільшувати потужність заводських підстанцій.

3. Мережі заводських підстанцій пов’язати із мережами енергосистем.

При виборі варіанту перевагу слід вибирати варіант з більш високою напругою навіть при невеликих перевагах (не перевищуючих 10-25%) від низької напруги із порівнювальних варіантів.

Напругу 35 кВ слід використовувати для розподілу енергії на першій ступені середній підприємств при відсутності значної кількості електродвигунів напругою вище 1000 В, а також для часткового розподілу енергії на потужних підприємствах, де основна напруга першої ступені дорівнює 11-220 кВ. Напругу 35 кВ можна застосовувати для повного або часткового внутрішньозаводського розподілу електроенергії при наявності:

а). Потужних електроспоживачів на 35 кВ (сталеплавильних печей, потужних ртутних випрямляючих установок і інші.);

б). Електроспоживачів підвищеної напруги, які значно віддалені від джерела живлення;

в). Підстанцій малої та середньої потужності напругою 35/0,4 кВ, що включені по схемі

«глибокого вводу».

Напругу 10 кВ слід використовувати для внутрішньозаводського розподілу електроенер-

гії:

а) На підприємствах з потужними двигунами, які допускають безпосереднє живлення до

мережі 10 кВ;

б) На підприємствах невеликої і середньої потужності при відсутності або незначній кілько-

сті двигунів на 6 кВ;

в) на підприємства, що мають власну електростанцію з напругою генераторів 10 кВ.

Використання напруги 6 кВ повинно бути обумовлене електрообладнанням 6 кВ і техніко-економічних показників при виборі величини напруги. При напрузі розподільчої мережі 10 кВ двигунів середньої потужності 250 кВт і вище слід використовувати напругу 6 кВ з використанням в необхідних випадках схеми «Трансформатор-магістраль».

2. Вибір варіанту електропостачання.

Після визначення електричних навантажень та встановлення категорії надійності споживача намічають варіанти електропостачання з живленням кабельними або повітряними лініями різних напруг. Кінцевий вибір одного з варіантів визначається техніко-економічними показниками. За звичай розглядається два – три варіанти з визначенням капітальних затрат, щорічних експлуатаційних затрат та сумарних затрат.

Капітальні затрати включають в себе вартість вимикачів, роз’єднувачів та іншого обладнання, що встановлене в камерах вимикачів, вартість трансформаторів, вартість ліній електропостачання.

Експлуатаційні затрати складаються вартості втрат та амортизаційних відрахувань.

Вартість втрат визначаються:

Сп =с∙ΔР∙Т;

де: С – вартість електроенергії по тарифу (коп. /кВт∙год.;

ΔР - сарні втрати в лініях і трансформаторах;

Т – число часів роботи підприємства в рік, год.

Втрати в лініях визначаються:

ΔРл= ΔРном. ∙Кз²∙ L;

де: ΔРном. – питомі втрати при номінальному завантаженні лінії в кВт/км;

Кз = Ір/Ідоп.- коефіцієнт завантаження лінії по струму;

L – довжина лінії в км.

Втрати в трансформаторах визначаються:

Реактивні втрати холостого ходу:

ΔQх.х.= Іх.х.∙Sном.тр./100;

Реактивні втрати короткого замикання:

ΔQк.з.= Uк.з.∙Sном.тр./100;

Приведені втрати активної потужності в міді (втрати короткого замикання):

ΔРм^І =ΔРм+Кек ΔQк.з.;

Де: Кек – коефіцієнт втрат, називається еквівалентним реактивної потужності, який прийма-

ється в залежності від системи електропостачання та соs φ.

Приведені втрати активної потужності холостого ходу:

ΔРх.х.^І =ΔРх.х.+Кек ΔQх.х;

Повні втрати в трансформаторах:

ΔР^І = n(ΔРх.х. ^І +Кз² ΔРм^І);

Вартість амортизаційних відрахувань:

Са = р_о∙Ко+р_т∙Кт+р_л∙Кл;

де: р_о, р_т, р_л – амортизаційні відрахування на обладнання, трансформатори і лінії.

Сумарні затрати становлять:

З = С+0,125∙Кз;

де: С – сумарна вартість втрат та амортизаційних відрахувань;

Кз – капітальні затрати;

0,125 – нормативний коефіцієнт амортизаційних відрахувань.