Тема 17. Корисність економічного блага. Економічний вибір. Аналіз поведінки споживача
1 .Корисність. Закон спадної граничної корисності.
2. Споживацькі переваги та криві байдужості.
3. Бюджетні обмеження.
4. Оптимальний споживчий вибір.
1. Корисність. Закон спадної граничної корисності
Мікроекономічний аналіз поведінки індивіда-споживача будується на мотиваційній концепції його прагнення задовольнити свої потреби. Споживач здійснює свій вибір благ, керуючись власними потребами та наявними коштами. Загальною основою для зіставлення різноманітних варіантів заведено вважати корисність благ. Корисність - поняття суб'єктивне, для різних споживачів корисність тих самих благ суттєво різниться: що для одного може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго.
Корисність (utility) - здатність благ в результаті їх споживання задовольняти потреби.
Не слід плутати корисність з користю. Алкогольні напої можуть мати для індивіда корисність, хоча не приносять йому ніякої користі. Слід зазначити, що корисність мають тільки доступні блага, оскільки корисність реалізується через споживання.
Аналіз поведінки споживача виходить з того, що між корисністю та кількістю споживаних продуктів існує певний функціональний зв'язок. Його відображає функція корисності, як співвідношення між обсягами споживаних благ і рівнем корисності, що досягається споживачем:
U = f (Q1, Q2,...,Qn),
де U - рівень корисності; Q1, Q2.....Qn- кількість споживаних благ;
n - кількість видів благ.
Вирізняють два основних підходи до формалізації вибору споживачів, з яких випливають різні рівні кількісної порівнянності корисності благ. Це виражається кількісною (кардиналістською) та порядковою (ординалістською) функціями корисності.
В останню третину ХІХ сторіччя У.Джевонс, К Менгер, Л. Вальрас створили кількісну теорію корисності. За цією теорією поведінка споживача базується на таких положеннях, як: аксіома ненасиченості; аксіома збільшення сукупної корисності; аксіома спадання граничної корисності; обмеженість доходу споживача; можливість кількісної оцінки корисності одиниці блага.
За кількісною функцією U = f(Q) простежується залежність між зміною кількості одиниць одного споживаного блага Q за незмінної кількості інших благ і відповідною зміною рівня корисності, що також має кількісний вимір (скажімо, в умовних одиницях - ютилях).
При аналізі корисності економічних благ економісти проводять аналіз граничної та загальної корисності.
Гранична корисність (MU - marginal utility) - додаткова корисність кожної додаткової одиниці спожитого блага.
Гранична корисність блага залежить від інтенсивності потреби в ньому, а також від його розповсюдженості.
Загальна корисність (TU - total utility) - це сумарна корисність спожитих індивідом благ.
Хоча кожна людина має свої індивідуальні потреби і різні смаки, в економіці діє певна закономірність у споживанні, що отримала назву закону спадної граничної корисності (перший закон Г.Госсена). Закон є справедливим передусім для одного акту споживання, його дія для більшості благ розпочинається, як правило, з другої одиниці.
Закон спадної граничної корисності; кожна додаткова спожита одиниця блага дає індивіду все меншу додаткову корисність.
Загальна корисність дорівнює сумі граничних корисностей (мал. 17.1).
Потреби, які можливо задовольнити, передбачають стан повного насичення. З наближенням обсягу споживання відповідного блага до точки насичення загальна корисність зростає, гранична - знижується. У точці насичення (К) гранична корисність дорівнює нулю, а загальна - досягає свого максимуму. Подальше зростання обсягу споживання викличе зменшення загальної корисності; гранична корисність спадатиме надалі, набуваючи при цьому від'ємних значень.
U
Q
Рис. 17.1 - Загальна і гранична корисність спожитих благ. Рішення споживача щодо кількості, в який варто споживати блага, завжди пов'язане з відмовою від якоїсь кількості інших благ задля придбання однієї додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності, а саме маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) так, щоби корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою (другий закон Г.Госсена):
,
або
де MUх, МUу - гранична корисність, відповідно, блага Х та У, ютиль; Рх, РУ - ціна, відповідно блага Х та У, грош. од.
Це рівняння означає досягнення стану рівноваги споживачем. Звідси можна зробити висновок, що за зміни ціни одного з благ, скажімо, Х, і незмінності доходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага Х означатиме зацікавленість споживача у збільшенні його купівлі, а значить, падіння МUх. Це буде продовжуватися до відновлення рівності.
Рівновага споживача - це стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.