Огляд методологічних основ оцінки виробничого потенціалу підприємства

Здійснення оцінки виробничого потенціалу підприємства полягає у визначенні його величини, вираженої в тих чи інших вимірниках. Визначення величини виробничого потенціалу в силу цілого ряду обставин, ніколи не було простою справою, тим більше якщо її треба здійснювати в ринкових умовах, які характеризуються інтенсивною динамічністю різноманітних складових.

Оскільки виробничий потенціал підприємства являє собою сукупність можливостей виробляти певну кількість товарів чи послуг, носіями якої є сукупність різноманітних ресурсів, то його величина може бути визначена або як сума вказаних ресурсів. Зрозуміло, що цей варіант визначення величини виробничого потенціалу є універсальним, бо дозволяє використовувати єдину методику його визначення для будь-яких підприємств.

Для проведення кількісної оцінки використання основних засобів необхідно застосовувати систему показників. Для ґрунтовної аналітичної оцінки систему показників можна розділити на дві групи: узагальнюючі та часткові.

Узагальнюючі показники мають забезпечити отримання достатньої кількості інформації, на основі якої можна зробити висновки про ефективність використання всієї сукупності основних засобів підприємства та виявити наявні резерви поліпшення їх використання [9, с.254].

До узагальнюючих показників відносять : фондовіддачу, фондомісткість, рентабельність виробництва, коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства.

Фондовіддача (Ф) характеризує річний випуск продукції з одиниці вартості основних фондів і розраховується за такою формулою:

Ф= (1.1)

де Тп,Чп,Вп- річний випуск товарної, чистої, валової продукції, грн.

ОФ- середньорічна вартість основних фондів, грн.

Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натуральних (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках. Якщо в розрахунку фондовіддачі обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності Т і фондоозброєності праці за однозмінної роботи Фз, то матимемо відношення:

Фв= = (1.2)

Отже, фондовіддача основних засобів прямо пропорційно залежить від продуктивності праці і обернено пропорційно – від її фондоозброєності.

Фондовіддача є одним з основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов’язана (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування).

Фондомісткість (Фм) представляє собою показник зворотній фондовіддачі, за допомогою якого можна визначити величину основних засобів, яка припадає на одиницю вартості випуску відповідного виду продукції і розраховується за формулою:

Фм= (1.3)

Показник фондомісткості продукції формує уявлення про необхідну величину основних засобів, необхідних для виробництва певного виду продукції.

Для оцінки використання основних засобів доцільно застосовувати показник їх рентабельності, який характеризує відношення прибутку до середньорічної первісної їх вартості і розраховується за такою формулою:

Роз= (1.4)

де П - прибуток підприємства від його (операційної) загальної діяльності, грн.;

Вп.сер. - первісна середньорічна вартість основних засобів підприємства, грн.

Наступний важливий показник – коефіцієнт використання виробничої потужності (Квп) підприємства розраховується за такою формулою:

Квп= (1.5)

де М – середньорічна величина виробничої потужності підприємства у вартісному виразі, грн.

До часткових показників оцінки використання основних засобів переважно належать натуральні показники та коефіцієнти, за допомогою яких можна здійснити оцінку ефективності використання окремих груп основних засобів підприємства, а також оцінку їх використання в окремих підрозділах підприємства. Разом з цим, ці показники поділяють на дві групи: екстенсивного та інтенсивного використання основних засобів.

До показників екстенсивного використання основних засобів належать коефіцієнти використання планового, режимного і календарного часу роботи устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, показник який характеризує внутрішньо-змінні простої устаткування.

Найбільш вживаний в практиці аналітичної роботи підприємств є коефіцієнт змінності (Кзм) роботи устаткування. У найбільш поширеному вигляді його визначають як відношення суми машино-змін, відпрацьованих протягом доби до загальної кількості машин, наявних в даному підрозділі. Формула розрахунку цього коефіцієнта має такий вигляд:

Кзм= , (1.6)

де МЗ – сума фактично відпрацьованих машино-змін протягом доби на підприємстві, м/зм.;

М – загальна кількість встановленого устаткування на підприємстві, підрозділі, одиниць.

Коефіцієнт змінності показує, скільки змін протягом доби працює устаткування.Однак спосіб розрахунку, який застосовується на більшості українських підприємств не є ефективним, тому що він не враховує внутрішньо змінних простоїв обладнання, тому доцільним є спосіб розрахунку, коли коефіцієнт використання машинного часу множиться на 3 при безперервному процесі виробництва. Важливим показником, який дає змогу оцінити використання активної частини основних засобів – устаткування в часі є коефіцієнт його завантаження (Кз) за допомогою якого можна визначити величину часу, яка планується до використання або фактичного відпрацьованого часу устаткування за певний період часу:

Кз= , (1.7)

де Тд – передбачений планом або фактично відпрацьований час устаткуванням протягом відповідного періоду (рік, квартал, місяць), год.;

F – ефективний річний (квартальний, місячний) фонд часу роботи устаткування, год.

Серед показників екстенсивного використання основних засобів важливе значення має показник внутрішньозмінних простоїв устаткування. Він значно доповнює два попередні показники – коефіцієнт змінності і коефіцієнт завантаження устаткування, оскільки дає змогу виявити основні причини внутрішньо змінних простоїв.

Для оцінки основних засобів і, насамперед, їх активної частини, застосовуються також показники інтенсивного їх використання. Серед них коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (Кін), який характеризує його використання за потужністю (продуктивністю). Він розраховується за формулою:

Кін= , (1.8)

де Пф – фактична годинна продуктивність устаткування одиниць продукції (виробів), шт.;

Пм – максимальна (проектна) годинна продуктивність устаткування одиниць продукції (виробів), шт.

Коефіцієнт інтегрального використання устаткування (Кінт) розраховується як добуток коефіцієнтів екстенсивного і інтенсивного використання за такою формулою:

Кінт=Ке*Кін (1.9)

Заслуговує на увагу цікавий досвід японських фірм в підходах до оцінки ефективності використання устаткування, які запровадили загальну експлуатаційну систему і застосовують показник інтегрального використання (Ку), який дещо відрізняється від свого попередника:

Ку=Ке*Кін*Кг, (1.10)

де Кг – коефіцієнт, який враховує вихід готових деталей.

Для оцінки процесу оновлення активної частини основних засобів використовують коефіцієнти оновлення і вибуття, проводять аналіз вікового і якісного складу устаткування. Коефіцієнт оновлення (Кон) розраховується як відношення вартості введених в дію протягом року активної частини основних засобів до сумарної первісної їх вартості на кінець року, тобто:

Кон= , (1.11)

де Вв – вартість введених в дію протягом року основних засобів, грн..;

Вп.к.р. – первісна сумарна вартість основних засобів на кінець року, грн.

Коефіцієнт вибуття (Квит) визначають шляхом ділення вартості основних засобів, які вбувають протягом року, до сумарної їх первісної вартості на початок року і розраховують за такою формулою:

Квиб= , (1.12)

де Ввиб – вартість основних засобів, які вибуають протягом року із складу матеріальних активів, грн..;

Вп – первісна сумарна вартість основних засобів на початок року.

Порівняння величини коефіцієнтів оновлення і вибуття основних засобів дає змогу відслідковувати тенденцію в нагромадженні активної частини основних засобів і темпи заміни морально застарілих засобів.

Важливим структурним елементом виробничого потенціалу є трудові ресурси. Основним показником використання трудового потенціалу є продуктивність праці промислово-виробничого персоналу. При проведенні аналітичних розрахунків продуктивність праці (П_П) та резерви її зростання визначаються за формулою:

(1.13)

де Ф_Р – фонд робочого часу робітника за аналізований період;

Т_Д – трудомісткість одиниці продукції [3,с.88].

Отже, резервом зростання продуктивності праці є раціональне використання робочого часу та скорочення витрат на одиницю продукції. Продуктивність праці акумулює в собі вплив технічних, організаційних та економічних факторів на використання робочої сили. Це є комплексний показник, що відображає сумарний вплив усіх елементів виробничого потенціалу на рівень та ефективність використання трудових ресурсів.

Для оцінки використання виробничого персоналу доцільно застосовувати показники, які відображають локальні зв’язки між елементами потенціалу. До таких відносяться коефіцієнт змінності робочої сили та віддача повної заробітної плати. 

Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці здійснюється за системою показників: узагальнюючи показники (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів) ; індивідуальні показники (ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів, а також встановлення зниження матеріаломісткості окремих виробів) [27, с.246].

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, який визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції. Він показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції.

Матеріаловіддача продукції – обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні затрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється як відношення матеріальних витрат до собівартості виготовленої продукції. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру витрат виробництва, тобто чи є воно матеріаломістким.

Залежно від специфіки виробництва індивідуальними показниками є : сировиномісткість – у переробній галузі; металомісткість – у машинобудуванні та металообробній промисловості тощо [27, с.248].

Але оскільки критерієм оцінки ефективності використання потенціалу є співставлення кінцевого результату з масою ресурсів (потенціалом), то виникає необхідність в тому, щоб і сам потенціал підприємства мав оптимальну величину – ту, яка диктується розумною необхідністю. Тобто мова повинна йти не лише про оптимізацію використання потенціалу, а й про оптимізацію його величини у відповідності до існуючих умов та потреб господарювання.

При розрахунках величини виробничого потенціалу підприємства виникає ряд методичних і практичних питань, а саме: в яких показниках вимірювати виробничий потенціал (відносних, натуральних ).

Враховуючи те, що серед економістів-дослідників існують протилежні точки зору і враховуючи те, що складові виробничого потенціалу можна звести в єдиний інтегральний показник, за основу приймемо такі 2 підходи:

1. базується на тому, що по кожному ресурсу або показнику ефективності їх використання розраховуються динамічні або галузеві індекси, на основі яких розраховується постійна або середньозважена величина.

2. базується на тому, що в грошових одиницях оцінюємо складові елементи виробничого потенціалу, а потім визначаємо їх загальну суму.

Оцінка потенціалу технологічного персоналу може здійснюватись на основі визначення його фондового аналогу у вартісному обчисленні за формулою:

А = Пп*∆ Фо / ∆Пп, (1.14)

де А – оцінка одиниці живої праці;

Пп – продуктивність праці одного працівника в базовому періоді;

∆ Фо – приріст фондоозброєності праці одного працівника в базовому періоді;

∆Пп – приріст продуктивності праці одного працівника в базовому періоді;

Фоз / ∆р – показує збільшення фондоозброєності, що викликає приріст продуктивності праці на одну грошову одиницю.

Величина потенціалу технологічного персоналу буде визначатися за формулою :

ТП = А *Ч *Нт, (1.15)

де Ч – середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;

Кн. – коефіцієнт реалізації трудового потенціалу, який на підприємстві приймається на основі нормативного коефіцієнту ефективності капітальних вкладень.

Величина потенціалу основних засобів підприємства визначається за формулою :

ЗП = ОЗ*Ен, (1.16)

де Ф – середньорічна вартість основних виробничих засобів;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Потенціал оборотних фондів підприємства визначається споживчою частиною матеріальних ресурсів, які повністю використовуються у виробничому процесі:

ОП = М*Км, (1.17)

де М – річний обсяг споживчих матеріальних ресурсів;

Км – коефіцієнт вилучення продукції із ресурсів. Він визначається відношенням вартості матеріальних ресурсів, використаних при виготовленні продукції до загальної вартості матеріальних ресурсів, які споживаються підприємством.

Розмір виробничого потенціалу (ВП) вираховується як сума його складових частин :

ВП = ЗП +ОП +ПТП. (1.18)

Критерій, який забезпечує направлення систем планування, фінансування, стимулювання на підвищення ефективності виробництва, є коефіцієнт реалізації виробничого потенціалу підприємства:

Кр= Q / П. (1.19)

На основі аналізу коефіцієнта реалізації виробничого потенціалу підприємства по галузям промисловості можна розробити середньогалузеві нормативи реалізації потенціалу, які дають можливість визначити скільки ресурсів суспільство може дозволити собі використати для одержання одиниці корисного ефекту.

АНАЛІЗ СТАНУ ТА РІВНЯ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

При проведенні аналізу забезпеченості підприємства основними засобами необхідно простежити їх динаміку, визначити структуру, склад, рух і технічний стан.

Таблиця

Динаміка вартості основних засобів

Група основних засобів	Період					Відносне відхилення за роками
	2005	2006	2007	2008	2009	2006/ 2005	2007/ 2006	2008/ 2007	2009/ 2008	2009/ 2005
Всього основних фондів
у тому числі :
1. Будівлі та споруди
2.Транспортні засоби,машини, пристрої, пристрої,інструмент
3. Інші основні фонди

Аналіз таблиці

Для подальшого аналізу необхідно дослідити структуру основних засобів

Таблиця

Динаміка структури основних, %

Група основних засобів	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відх. 2009/2005
Всього основних фондів
1. Будівлі та споруди
2.Транспортні засоби,машини, пристрої,машини, пристрої,інструмент
3. Інші основні фонди

Аналіз таблиці

На наступному етапі дослідження доцільно проаналізувати вартість та питому вагу активної частини основних засобів підприємства

Таблиця

Динаміка вартості та частки основних засобів активної частини, тис грн

Група основних засобів	Період					Відносне відхилення за роками, %
	2005	2006	2007	2008	2009	2006/ 2005	2007 /2006	2008/ 2007	2009/ 2008	2009/ 2005
Загальна вартість основних засобів
в т.ч. активна частина
у % до загальної вартості

Аналіз таблиці

На наступному етапі дослідження виробничого потенціалу у частині основних засобів необхідно проаналізувати показники руху та стану основних засобів підприємства

Таблиця

Показники ефективності відтворення основних засобів

Показник	Період					Відносне відхилення за роками, %
	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2006/ 2005	2007/ 2006	2008/ 2007	2009/ 2008	2009/ 2005
За всіма основними засобами
Коефіцієнт оновлення
Термін оновлення основних засобів, роки
Коефіцієнт вибуття
Коефіцієнт приросту
Активна частина
Коефіцієнт оновлення
Термін оновлення основних засобів, роки
Коефіцієнт вибуття
Коефіцієнт приросту

Аналіз таблиці

Таблиця

Показники зносу та придатності основних засобів

Група основних засобів	2005 рік		2006рік		2007 рік		2008 рік		2009 рік
	знос, %	придатність, %	знос, %	придатність, %	знос, %	придатність, %	знос, %	придатність, %	знос, %	придатність, %
І група
ІІ група
ІІІ група
ІV група
Разом

Аналіз таблиці

На наступному етапі аналізу необхідно дослідити показники ефективності використання основних засобів

Таблиця

Показники ефективності використання основних засобів

Показник	Період					Відносне відхилення, %
	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2006/ 2005	2007/ 2006	2008/ 2007	2009/ 2008	2009/ 2005
Загальна фондовіддача, грн/грн
Фондовіддача активної частини, грн/грн
Загальна фондомісткість, грн/грн
Фондомісткість активної частини основних засобів, грн/грн
Загальна фондоозброєність, тис грн/чол
Фондоозброєність активної частини основних засобів, тис грн/чол
Рентабельність основних засобів, %

Аналіз таблиці

Для виявлення напрямків підвищення ефективності використання потенціалу основних засобів потрібно використати методику факторного аналізу, запропоновану Савицькою Г.В. [с.185-189]. , результати узагальнити у табл.

Таблиця

Вплив факторів на рентабельність основних засобів та фондовіддачу

Показик	2006/2005	2007/2006	2008/2007	2009/2008
1.Зміна рентабельності основних засобів за рахунок змін, %и
- фондовіддачі основних фондів
- частки реалізованої продукції у загальному випуску
- рентабельності продаж
2. Зміна фондовіддачі за рахунок, грн./грн
- частки активної частини
- частки машин і обладнання у активній частині
- фондовіддачі діючого обладнання
3. Зміна валової продукції за рахунок зміни, тис. грн:
- середньорічної вартості основних засобів
- частки активної частини
- частки машин і обладнання у активній частині

Аналіз таблиці

АНАЛІЗ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Аналіз трудового потенціалу варто розпочати з аналізу наявності персоналу підприємства у розрізі виробничої та невиробничої складової

Таблиця

Динаміка чисельності персоналу, чол.

Показник	Період часу					Відносне відхилення, %
	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2006/ 2005	2007/ 2006	2008/ 2007	2009/ 2008	2009/ 2005
Чисельність персоналу всього
Чисельність промислово-виробни-чого персоналу
у % до підсумку
Чисельність непромис-лового персоналу
у % до підсумку

Аналіз таблиці

Дані щодо чисельності окремих груп персоналу підприємства

Таблиця