2. Власність: сутність, функції, типи, форми. Трансформація відносин власності в Україні.

Власність – сукупність відносин між людьми з приводу привласнення умов і результатів суспільного виробництва. Місце і роль власності в економічний системі визначається її функціями, основними з яких є: 1) елемент економічної організації, упорядкування економічної взаємодії ; 2) персоніфікує, при певних умовах, зацікавленість і відповідальність за ефективне використання обмежених ресурсів; 3) визначає спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва; 4) установлює характер і напрямок використання об'єкта власності; 5) привтана власність – необхідна умова вільного підприємництва.

Виділяють об'єкти і суб'єкти власності. Суб'єкти власності – це фізичні та юридичні особи між якими виникають відносини власності. Їх всі можна об'єднати в три великі групи: приватні особи, колективи, держава.Об'єкти власності – це все те, з приводу чого виникають відносини власності. види власності: індивідуальна, колективна, державна. Кожен з цих видів має різноманітні форми. Приватна власність – це такий тип власності, коли право володіння, розпорядження, користування об'єктом власності закріплюється за окремими людьми або їх групами. Приватна власність має свої форми:1)індивідуальна або сімейна власність;2)пайова (партнерська) власність;3)акціонерна (корпоративна) власність;4)власність суспільних організацій (політичних партій, профспілок тощо). Державна власність передбачає закріплення права володіння, розпорядження, користування за державою. До її форм відносять загальнодержавну власність та муніципальну власність (місцевих органів влади).

Необхідність трансформації відносин власності в Україні обумовлено негативними проявами надмірного одержавлення власності в умовах адміністративно-командної системи: відсутність конкуренції, стимулів до господарської діяльності, відчуження виробників від засобів виробництва, переважно зрівняльним розподілом життєвих благ тощо. Подоланню цих негативних наслідків слугує здійснювана в Україні програма роздержавлення і приватизації. Роздержавлення – це обмеження державної монополії в економіці. Шляхи роздержавлення власності: 1)передача державного майна в оренду трудовим колективам; 2)корпоратизація державних підприємст: змінюється організаційно-правова форма державного підприємства, воно перетворюється в акціонерне товариство; 3)приватизація – передача державної власності у приватний сектор. Це На сьогодні для поповнення державного бюджету і задля знайдення більш ефективного власника, інвестора передача права власності здійснюється на комерційних засадах ( на аукціонах, конкурсах, тендерах). Що ґрунтується на прийнятих Верховною Радою України законах "Про власність", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актах.

2. Структура виробництва.

Виробництво – це вплив людини на економічні ресурси з метою надання їм якостей і форм придатних для задоволення потреб. Виробництво завжди суспільний процес. Оскільки люди вступають при цьому у спільну економічну діяльність, а тому виробництво – це процес суспільної праці.

Структура виробництва:

1.Мат.вир-во

*Мат. Блага – створюються в суспільстві у галузях н/г: промисловість, будівництво, с/г;

*Мат послуги – послуги, що створюються в торгівлі, транспорті, підприємствах ремпобуттехніки, будь-які послуги, які надаються населенню, комунальне господарство, побутове обслуговування;

2.Немат.вир-во

*немат. блага – блага, що сприяють покращенню інтелектуальних здібностей людини.

*немат послуги – створюються в навчанні, медицині, юрид.консультації

Мат. і немат. послуги дають нам сферу послуг.

Структуру виробництва можна розглядати також з позиції того, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших. Відповідно до цього виділяють первинне, вторинне і третинне виробництво.Первинне виробництво базується на привласненні готових природних ресурсів (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво, рибальство та ін.). Вторинне виробництво ґрунтується на первинному. Воно охоплює галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво. Третинне виробництво – створення різноманітних послуг, які обслуговують виробництво й особисті потреби.

Сукупність галузей, які обслуговують виробництво, становлять виробничу інфраструктуру. Це підприємства транспорту, зв’язку, торгівлі, фінансово-кредитної сфери, інформації, реклами тощо.

Галузі, які надають особисті послуги людині, становлять соціальну інфраструктуру. Соціальна інфраструктура охоплює ті підприємства, які безпосередньо впливають на стан і розвиток окремих людей, надаючи їм нематеріальні форми багатства, і задовольняючи соціальні та духовні потреби.