- •Методичні рекомендації з дисципліни «Системи технологій»
- •Пояснювальна записка
- •Контрольні питання до заліку з дисципліні «Системи технологій»
- •Самостійна робота студента
- •Перелік навчально-методичної літератури
- •Рекомендації до виконання контрольної роботи студентом заочної форми навчання
- •Питання до контролної роботи з дисципліни „Системи технологій”
- •1. 3Адача.
- •Тести з дисципліни „Системи технологій” для контролю знань студентів
- •1. До невиробничої сфери відноситься :
- •2. Виробнича сфера включає в себе:
- •3. Галузь промисловості – це:
- •16. Серійне виробництво :
- •17. Масове виробництво :
- •18. Операція – це :
- •19. Робочий хід – це:
- •20. Дискретний технологічний процес
- •21. Еволюційним називається:
- •22. Революційним називається :
- •44. Пошукові дослідження – це:
- •45. Прикладні дослідження. – це:
- •46. Дослідно-конструкторські роботи– це:
- •47. Досвоєння і впровадження у виробництво – це:
- •48. Технологічна операція – це:
- •49. Технологічний переход – це:
- •50. Робочий ход– це:
- •51. Базова інформація-це:
- •52. Керуюча інформація-це:
- •53. Довідкова інформація-це:
- •54. Матеріаломісткість-це:
- •55. Енергоємність-це:
- •56. Собівартість-це:
- •57. Стандартизація-це:
- •58. Показник якості-це:
- •59. Збереження-це:
- •60. Система управління якістю -це:
- •Методи контролю
- •Тема 1. Технологічні процеси і технологічні системи та їх характеристика
- •1. Технологічні процеси як економічні об'єкти
- •5. Шляхи і закономірності розвитку технологічних процесів
- •6. Техніко-економічні показники технологічних процесів
- •Тема 2. Технологічні системи як економічні об'єкти
- •1. Технологічна система та її поступовий розвиток
- •4. Структура системи управління. Галузеві виробництва
- •5. Техніко-економічні рівні виробничої системи
- •6. Систематизація сучасних технологій
- •7. Передумови зміни технологій та методи прогнозу
- •8. Створення принципово нових технологій в апк
- •9. Основи біотехнології
- •10. Продукти біотехнології
- •11. Вегетативна гібридизація
- •12. Енергетичні біоресурси
- •13. Високобілкові біотехнологічні харчові продукти
- •Тема 3. Розвиток поколінь техніки, технологічних систем
- •1. Передумови з'єднання науки і техніки
- •2. Динаміка розвитку науки і техніки
- •3. Періоди науково-технічного прогресу
- •4. Сільське господарство і виробництво продовольства
- •Тема 4. Аграрна екологія в умовах інтенсивних технологій виробництва
- •1. Загальні поняття про хімізацію сільського господарства.
- •2. Відходи тваринництва та їх утилізація
- •3. Залишки пестицидів та їх вплив на довкілля
- •4. Мінеральні добрива та їх вплив на довкілля
- •5. Ерозія ґрунтів та її наслідки
- •Тема 5. Приоритетні напрями розвитку науки і техніки в україні, провідних індустріальних країнах та інноваційна діяльність
- •1. Науково-технічний прогрес
- •2. Інноваційна діяльність
- •3. Прогнозування та планування нтп та інноваційна діяльність в Україні.
- •4. Формування нтп в сша
- •5. Регулювання розвитку науки і техніки в Японії
- •6. Комплексна оцінка ефективності заходів, направлених на прискорення нтп
- •Тема 6. Науково-технічна підготовка виробництва
- •Тема 7. Стандартизація, метрологія та якість господарської продукці
- •Тема 8. Технологічний розвиток на рівні підприємства
- •1. Підприємство та його ієрархічні структури
- •2. Формування і розвиток технологічних систем підприємства з дискретним виробництвом
- •5. Галузеві особливості технологічного розвитку
- •6. Техніко-економічна ефективність гнучких виробничих систем
- •Тема 9. Характеристика інформації та функції системи інформації.
- •Тема 10. Основні технології інформаційної діяльності
- •Приклади практичних завдань
Тема 4. Аграрна екологія в умовах інтенсивних технологій виробництва
1. Загальні поняття про хімізацію сільського господарства.
Впровадження промислових технологій вирощування сільськогосподарських культур неможливо без застосування гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів та інших пестицидів – діючих засобів в боротьбі з бур'янами і шкідниками, звільнюючи людину від малопродуктивної ручної праці. Десиканти і дефоліанти, стимулятори і інгібітори росту – все це продукти хімічної промисловості, які використовуються у сільському господарстві. Мінеральні добрива, які вміщують макро і мікроелементи, поряд з іншими факторами життєзабезпечення рослин дозволяє одержати високі врожаї, підвищити ефективність використання землі. В зв'язку з чим у всіх інших розвинутих країнах світу широкого розвитку набули тукова і хімічна промисловість, які виробляють для сільського господарства добрива та хімічні препарати в необхідному асортименті. Але хімізація сільського господарства супроводжується процесами забруднення природного середовища продуктами небезпечними для життя живих організмів, включаючи людину.
Небезпека полягає в тому, що при недотриманні техніки безпеки можливе пряме отруєння хімічними препаратами. Крім того, потрапляючи в ґрунт, воду і атмосферне повітря вони можуть отруювати природне середовище, вносити суттєві зміни в біотипи і організми, що їх населяють. Деякі речовини, особливо ті, що слабо розкладаються, можуть поступово накопичуватись у концентраціях, що перебільшують допустимі норми, стають небезпечними для життя.
Саме накопичення в оточуючому середовищі хлорорганічних сполук, наприклад ДДТ, їх розповсюдження практично по всій земній кулі, акумуляція у тканинах живих організмів в тому числі й у тих, які використовуються людиною для харчування є тому прикладом. В зв'язку з чим процесом хімізації треба керувати, щоб не погіршувати екологічну ситуацію.
Основними джерелами забруднення оточуючого середовища у процесі сільськогосподарського виробництва є відходи великих тваринницьких ферм, залишки пестицидів і мінеральні добрива, а також ерозія ґрунтів.
2. Відходи тваринництва та їх утилізація
Проблема забруднення оточуючого середовища відходами тваринництва виникла в зв'язку з переходом цієї важливої галузі сільськогосподарського виробництва на промислову основу. Впровадження сучасних технологій, що забезпечать досить високу продуктивність праці можливо лише при високій концентрації виробництва, в даному випадку – при створенні великих тваринницьких комплексів. На відміну від промислового виробництва, основною виробничою одиницею, яка втілюється в процес концентрації, є не машина, а біологічний об'єкт, високоорганізована тварина. Звідси цілий ряд специфічних труднощів – підвищена можливість захворювання тварин, пов'язана з великою їх скупченістю на невеликій площі, малою рухомістю та інше.
Друга – великий об'єм рідкого гною, який утворюється в результаті гідрозмиву.
Відсутність економічних і надійних систем дезодорації, утилізації великих мас відходів є перепоною на шляху створення великих тваринницьких комплексів, а стоки їх – одним з головних джерел забруднення оточуючого середовища. Ці стоки представляють собою подвійну небезпеку, тому, що є джерелом як хімічного, так і біологічного забруднення. Забруднюються річки і водоймища не тільки великою кількістю біофільних елементів, а й вміщують багато хвороботворних мікроорганізмів та яєць гельмінтів.
Наприклад, типовий свинарський комплекс на 108 тис. голів свиней дає щорічно біля 1,0 млн. м3 стоків гною. По ступеню забрудненості це відповідає стокам міста із населенням 150 тис. чоловік.
В Україні щорічно збирається біля 50 млн. т рідкого гною. При цьому не всі тваринницькі комплекси забезпечені технікою для транспортування і внесення в ґрунт рідких добрив, що призводить до накопичення великих мас гною на господарських дворах.
Спостерігалися випадки, коли рідка фракція витікає із гноєсховищ, попадає в ґрунтові води та водосховища. Виникає реальна загроза забруднення ґрунту, ґрунтових вод та водоймищ патогенними мікроорганізмами, нітратами та іншими шкідливими хімічними сполуками.
Поряд із застосуванням відходів тваринництва як добрив, практикується переробка рідкого гною на кормові дріжджі, білок, інші кормові добавки, одержання технічної води.