
- •Індивідуальне завдання
- •Промисловість
- •Агропромисловий комплекс
- •Банківська система
- •Мале підприємництво
- •Телекомунікаційні системи
- •Тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку
- •1. Розвиток людського ресурсу
- •1.1. Пом’якшення наслідків демографічної кризи
- •1.2. Ефективне використання трудових ресурсів
- •1.3. Підвищення рівня життя населення
- •Розвиток природно-заповідного фонду, раціональне використання земель
- •Утилізація і переробка відходів
- •3. Трансформація доходів у капітал і залучення інвестицій в економіку області
- •3.1. Підвищення фінансової спроможності суб’єктів господарювання
- •3.2. Розвиток ринку фінансових послуг
- •3.2.1. Ринок банківських послуг
- •3.2.2. Ринок страхових послуг
- •3.2.3. Фондовий ринок
- •3.3. Зміцнення місцевих бюджетів
- •3.4. Збільшення інвестицій в економіку області
- •4. Малий бізнес як елемент структурної перебудови економіки та формування середнього класу
- •Створення більш ефективного регуляторного середовища.
- •Надання фінансово-кредитної підтримки суб’єктам підприємництва.
- •5. Формування високоефективного інноваційно-виробничого комплексу регіону
- •Структурна перебудова економіки області. Розвиток внутрішнього ринку
- •Впровадження енергозберігаючих заходів і технологій в усіх сферах економіки
- •5.3. Науково-технологічний та інноваційний розвиток регіону
Тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку
Криза 90-х років (європейська фінансова криза 1998 року, нафтова – 1999 року, різкі коливання курсу гривні, проблеми паливно-енергетичного комплексу) завдала тяжкого удару по промисловості і добробуту мешканців області.
Обсяг промислового виробництва в 1998 році порівняно з 1990 роком скоротився більш, ніж у 2 рази. По випуску ряду найважливіших видів продукції економіка області була відкинута у минуле на 20-30 років, а по видобутку вугілля, виробництву цементу, скла віконного, шкіряного взуття і деяким іншим показникам – більш, ніж на 50 років.
У 1998 році частка збиткових промислових підприємств склала 44,5%, частка продукції, виробленої на бартерних умовах - 39,0%.
Звуження ринків збуту, залежність від імпорту енергоресурсів, падіння виробничої і фінансової дисципліни, платіжна криза, перекоси в ціноутворенні та інші негативні фактори призвели до суттєвої деградації виробничого потенціалу.
Робота в умовах трансформації до ринкових моделей виявила всі слабкі ділянки економіки - багато підприємств виявилися нездатними до адаптації.
Кожне друге підприємство було збитковим. Кредиторська заборгованість у півтора рази перевищувала вартість річного випуску товарної продукції. Більшість підприємств практично не мали коштів, половина торговельних операцій здійснювалася на бартерних умовах. Практично припинилося довгострокове кредитування. Назрівало масове банкрутство підприємств.
Основна причина такого стану була технічна відсталість матеріального виробництва та перевантаженість його підприємствами галузей важкої промисловості. Більшість технологічного обладнання на цих підприємствах експлуатувалося понад 40 років. Продукція, що вироблена за старими технологіями, не витримувала конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Крім того, до загальнодержавних проблем додалися специфічні регіональні проблеми.
З 1996 року розпочався процес реструктуризації вугільної промисловості і закриття безперспективних вуглевидобувних і вуглепереробних підприємств, які в багатьох містах і селищах області були містоутворюючими.
Це вкрай негативно вплинуло на соціально-економічний стан в шахтарських містах.
В результаті гірничих підробіток посилилась руйнація житлового фонду і промислових споруд, комунікацій, транспортних мереж. Порушення гідрогеологічного режиму призвело до підтоплення територій, а наявність пустуючих квартир створило значні труднощі з експлуатації житлових будинків.
Для майже п’ятимільйонної області скорочення і зупинка виробництва викликали багаторазове зростання соціальних проблем, найважливіша з яких – проблема зайнятості. Чисельність незайнятого працездатного населення збільшилася в 2 рази.
В умовах падіння виробництва і масових неплатежів підприємств гострою соціальною проблемою стала несвоєчасна виплата заробітної плати, пенсій і інших соціальних виплат.
Для вирішення цих і багатьох інших проблем були розроблені і реалізовані Програма невідкладних заходів по вирішенню найважливіших економічних і соціальних проблем Донецької області в 1997 році та Програма соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998-2000 роки.
За підсумками виконання зазначених програм стала очевидною гостра необхідність здійснення радикальних структурних перетворень та вибору нової моделі розвитку економіки області.
З метою активізації інвестиційної діяльності в 1998 році за ініціативою облдержадміністрації, обласної ради був прийнятий Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області».
Головна мета Закону – подолання депресивності територій у зв'язку з закриттям, реструктуризацією вугледобувних та інших підприємств шляхом активізації інвестиційної діяльності, залучення інвестицій та здійснення технічного переозброєння в пріоритетних галузях, створення нових робочих місць, підвищення добробуту населення.
Розроблена спільно з Національною Академією наук України Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року стала стратегічним планом розвитку області, а Закон – головним інструментом досягнення стратегічних цілей.
Завершено реалізацію І етапу Програми (2002-2005 роки).
Аналіз показників економічного і соціального розвитку області свідчить, що протягом 2001-2005 років в області забезпечено стабільний економічний розвиток.
За цей період обсяг промислового виробництва у порівнянних цінах зріс на 37,2%.
Високі темпи зростання промислового виробництва були досягнуті в машинобудуванні (в 2,9 рази), металургії та обробленні металу (на 31,8%), виробництві будматеріалів, скла (на 43,1%), хімічній та нафтохімічній промисловості (на 30,1%), питома вага яких в загальному обсязі реалізованої продукції становить 64,2%.
Більше половини реалізованої промислової продукції (54%) відповідало міжнародним стандартам якості.
Збільшилось виробництво сталі на 24,8%, чавуну – на 18,0%, прокату чорних металів – на 25,8%. Але зменшився видобуток вугілля на 18,0%, виробництво готового вугілля - на 16,9%, електроенергії – на 10,1%. Генеруючі потужності теплових електростанцій області використовувались лише на 25-30% від установлених.
При зростанні обсягів промислового виробництва на 37,2% споживання паливно-енергетичних ресурсів збільшилось лише на 2,1%.
За цей період економія паливно-енергетичних ресурсів склала 7,2 млн. туп, або 4% від загального обсягу споживання, у тому числі природного газу – 5,1 млрд.куб.м, електроенергії – 1,4 млрд.кВт.год., теплоенергії – 0,8 млн.Гкал.
Активізувалась інноваційна діяльність промислових підприємств. Освоєно 297 нових видів техніки, впроваджено 593 прогресивних технологічних процеси, в тому числі 257 -маловідходних, ресурсозберігаючих.
За 2001-2005 роки найбільш складним був 2005 рік. Спад економіки в цьому році був зумовлений високою залежністю регіону від циклічності попиту та пропозицій на світовому ринку металопродукції.
В агропромисловому комплексі області в ході реалізації основних напрямків аграрної реформи було розпайовано 1460 тис.га земель, 233,9 тисяч громадян одержали сертифікати на право на земельну частку (пай). Питому вагу власників державних актів на право приватної власності на землю доведено до 91,4%.
Реформовано 426 КСП, на їхній базі створено 612 нових агроформувань. В користування 1,8 тис. фермерських господарств було надано 180 тис.га сільськогосподарських угідь (9% від загальної площі сільгоспугідь області).
Обсяг виробництва валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств збільшився на 26,5 %. За цей період у тваринництві виробництво (вирощування) м’яса зросло на 11,0 %, молока – на 8,7 %, яєць – на 62,6%.
Обсяг виробництва продукції харчової та переробної промисловості збільшився в 2,3 рази. Зросло виробництво ковбасних виробів в 4,5 рази, борошна - на 33,3%, олії нерафінованої - в 2 рази, пива - в 2,1 рази, солі - в 1,6 рази тощо.
Загальний обсяг продажу товарів у діючих цінах в 2005 році порівняно з 2001 роком зріс у 2,2 рази і досяг 13,1 млрд.грн.
Обсяг реалізованих послуг для всіх споживачів збільшився в 1,9 рази, у тому числі для населення – в 2,0 рази.
Зовнішньоторговельний оборот товарами та послугами в області збільшився в 2,6 рази, експорт – в 2,8, імпорт – в 2,1, позитивне сальдо – в 3,3 рази. Зовнішньоторговельні операції підприємства області здійснювали з партнерами 135 країн світу.
Динамічний розвиток господарського комплексу області забезпечив щорічне зростання доходів державного та місцевих бюджетів. Збір коштів до бюджетів усіх рівнів порівняно з 2000 роком збільшився у 2,7 рази і склав 10988 млн.грн., мобілізація – у 2,5 рази (7820 млн.грн.).
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (прибуток) збільшився в 10,1 рази, прибуток прибуткових підприємств – у 3,5 рази. Питома вага збиткових підприємств у загальній їх кількості скоротилась з 47,1% у 2000 році до 29,0% у 2005 році.
Обсяги кредитних вкладень в економіку регіону зросли в 8,5 рази і склали 11,7 млрд.грн. Питома вага довгострокових кредитів збільшилась з 7,8 до 57,5%.
Інвестиції в основний капітал склали 29,2 млрд.грн.
Основним джерелом інвестицій були власні кошти підприємств і організацій, їх частка у загальному обсязі становила 68-80%, кошти державного бюджету – 9,6-13,5%, місцевих бюджетів – 2,5-3,6%, кредитів банків – 3,8-5,6%.
На кінець 2005 року в область надійшло 586 млн.дол.США прямих іноземних інвестицій. Чистий приріст іноземного капіталу за 2001-2005 роки становив 241,1 млн.дол.США.
Стратегічні цілі економічного і соціального розвитку Донецької області