28. Паритет купівельної спроможності

Парите́т купіве́льної спромо́жності (ПКС; англ. purchasing power parity, PPP) — поняття, яке використовується в різних контекстах:

• У економічній теорії паритетом купівельної спроможності називається формулювання закону єдиної ціни для міжнародних ринків: купівельна спроможність деякої суми на одному ринку повинна бути рівна купівельній спроможності цієї ж суми на ринку іншої країни, якщо перевести дану суму за поточним обмінним курсом в іноземну валюту.

• Під паритетом купівельної спроможності може матися на увазі також фіктивний обмінний курс двох або декількох валют, розрахований на основі їх купівельної спроможності стосовно певних наборів товарів і послуг.

Теорія паритету купівельної спроможності була сформульована Густавом Касселем. Згідно з даною теорією, природним значенням курсів валют є значення, відповідне паритету купівельної спроможності.

Якщо курс валюти А до валюти Б перевищує паритетне значення, стає вигідним купувати товари в країні А і експортувати їх в Б. Це збільшує пропозицію товарів в країні Б, попит на товари в країні А, попит на валюту країни А і пропозицію валюти країни Б, що веде до повернення курсів до паритетного співвідношення.

Оскільки функціонування моделі паритету купівельної спроможності можливо лише в умовах вільного руху товарів і грошей, на практиці валютні курси можуть істотно відхилятися від паритету (чим більше митні збори, експортні і імпортні обмеження, транспортні витрати тим більша розбіжність між номінальним курсом валют і паритетним значенням, необхідним для того, щоб зміна обсягів і структури експорту й імпорту була економічно виправданою).

29. Взаємозв’язок між пкс та законом єдиної ціни.

Особливим варіантом визначення валютного курсу є концепція паритету купівельної спроможності (ПКС). В її основі лежить закон єдиної ціни,за яким ціна певного товару на всіх національних ринках має бути однаковою, оскількки різния між ними усувається валютними курсами. Чим вища національна ціна, тим нижчий курс національної валюти. І навпаки. Згідно з ПКС єдина ціна товару на національному ринку визначається за формулою:  е – валютнй курс у прямому котируванні, Р – ціни окремих товарів  в інозеній та національній валютах. Але насправді на валютний курс впливає не лише відношення цін. Тому ПКС визначає валютний курс лише в тенденці, тобто в довгостроковому пеіроді. У короткостроковому періоді він коливається під впливом попиту та пропозиції. Залежно від режиму формування валютного курсу розрізняють 2 його види: фіксваний та плаваючий. Фіксований курс – твердий курс, який держава офіційно проголошує і зобов’язуться підтримувати. Різновидом фіксованого курсу є валютний коридор. Плаваючий курс – курс, який вільно формується ринком під впливом попиту ат пропозиції. Різновидом є керовано плаваючий курс.

29. Абсолютний пкс та відносний пкс.

В якості розрахункових показників

виділяють абсолютний та відносний ПКС.

Теорія абсолютного ПКС увійшла в

термінологічний оборот після публікації

Касселя в економічному журналі (1918 р.)

який уперше запропонував, як

практичний інструмент використовувати

кумулятивні значення індексу споживчих цін

різних країн для розрахунку співвідношення

між їхніми валютами.

В теорії абсолютного паритету купівельної спромож-ності стверджується, що обмінний курс між валютами двох країн до-рівнює відношенню рівнів цін у цих країнах:

КІ/ =—, (2.5)

де Rdf — валютний курс;

Р, — рівень внутрішніх цін (ціна споживчого кошика у своїй кра-їні);

Р, — рівень цін за кордоном (ціна споживчого кошика в іноземній країні).

Теорія відносного паритету купівельної спроможності стверджує, що зміна обмінного курсу між валютами двох країн пропорційна відносній зміні рівнів цін у цих країнах, тобто враховується інфляція.